Коментарі до інтерв’ю, або Зоологія влади.

В газеті «Франкова криниця Підгір’я» (№ 15 від 10 квітня 2009 року) мер Трускавця Лев Грицак дав інтерв’ю під заголовком «Робота міського голови не зовсім солодка». Вважаємо за необхідне не оминути цей факт своєю увагою та на основі окремих цитат чинного мера пояснити, що такій людині більше не можна довіряти такий важливий пост. В принципі непогано було б мера і «імпічменути», проте при ситуації де-факто, коли більшість депутатів готова прийняти будь-яку позу «Камасутри», щоб лише задовільнити керманича, це нереально.

Отже, «звістка про те, що міський голова опинився на лікарняному ліжку, зі швидкістю світла облетіло місто». Факт, здоров`я нашого мера і все, що з ним пов’язано, нас, трускавчан, цікавить та хвилює набагато більше, ніж відсутність води, зокрема гарячої, ніж здирництво за неіснуюче тепло, ніж пропалі гроші від продажу землі і т. д., адже мер – це святе, він для Трускавця немов Кім Чен Ір із Кім Ір Сеном та Мао Цзедуном вкупі.

 «Як відомо, 12 березня цього року певною групою людей було зірвано сесію міської ради… «від злого слова і камінь заплаче». «Чому так сталося? На це є багато причин. Різні особи чи групи осіб, які мені опозиціонують, намагаються трактувати все, що я роблю і навіть – що зовсім прикро і не робить їм честі – мою хворобу так, як вигідно їм. Одні хочуть зіштовхнути мене чолом з колегами, другі – виправдатись, інші – отримати ще якісь з цього вигоди». Зазначив мер, що «лікарі стукають по дереву» і … почав атаку на мас-медіа – на міську газету «Джерела Трускавця» та на Інтернет-видання, «що має пряме відношення до трускавецької міської організації «ВО «Батьківщина», не називаючи його конкретно. Газету мер звинуватив у перекрученні його слів, а втім і не слів, адже «я жодних інтерв’ю до цього часу не давав». А чому ж тоді вже у вівторок 17 березня у ЗІКу появилася інформація з посиланням на джерело у міській раді, тобто на ІАЦ, підвладний меру, де є чітка вказівка винуватця «хвороби», про яку і дотепер говорять, що її реальність – не факт? Ця ж інформація була розміщена і на одному з трускавецьких сайтів – слово в слово з посиланням на ЗІК. Ось повний текст цього повідомлення: «16 березня, у Кардіологічний регіональний центр Дрогобицької міської лікарні з діагнозом інфаркт міокарда госпіталізований міський голова Трускавця Лев Грицак. За інформацією лікарів, інфаркт стався за кілька днів до моменту госпіталізації. Свою хворобу міський голова пов’язав з емоційним стресом, який він пережив під час сесії Трускавецької міської ради 12 березня, яку зірвали представники незареєстрованої ГО „Воля” – під патронатом голови Трускавецької міської організації ВО „Батьківщина” Руслана Крамара. Хуліганські дії окремих представників цієї організації, котрі до того ж завдали особистих образ меру міста, не дали розглянути на сесії жодного питання порядку денного. Мер Трускавця також зазначив, що це протистояння триває віддавна. Зокрема, ще 22 травня торік в інтерв’ю газеті „Наша Батьківщина” Руслан Крамар не приховував, що хоче захопити владу в Трускавці. «Після звільнення з посади заступника міського голови, Руслан Крамар, нехтуючи людськими і моральними принципами, втілює в життя свої слова, заявляючи, що «все життя буде мститися мені», – зазначив Лев Грицак і додав: «Останнім часом голова місцевої „Батьківщини” Руслан Крамар збурює народ, організовує різні мітинги, вимагає узаконити автономне опалення, яке незаконно встановили окремі мешканці, тим самим набирає дешеві політичні бали» (кінець цитати). То як же ви, пане мер, не давали жодних коментарів, тут все ясно як Божий день, а слова «У моїй хворобі прошу звинувачувати…» - це такий собі прийом журналістів, окремих з яких ви, напевно, мусите дуже ненавидіти, як таке пишете. А може тут мер і ні до чого, може це (згадка про «Джерела Трускавця») просто помста одного редактора газети іншій за більшу популярність в місті?

Натомість наш «Трускавецький вісник» в цей же день надав три версії інфаркту і одна з них була повним спів падінням з версією, яку подало вірне пану Грицаку джерело в міській раді. Ось як виглядала ця новина, подана нами: «Мер міста Трускавця Лев Грицак потрапив до лікарні. Про це нам стало відомо вчора, 17 березня. Проблеми зі здоров`ям розпочалися в очільника Трускавця ще в неділю, проте він як мужня людина думав, що перенесе це на ногах. Як повідомила нам людина з найближчого оточення міського голови, станом на сьогоднішній день Лев Ярославович почуває себе добре, ходить і вже готовий приступити до виконання посадових обов'язків. Натомість головний лікар одного з санаторіїв Трускавця, який побажав залишитися невідомим, сказав, що в такому постінфарктному стані для мера найкращим варіантом було б відпочити та повністю усунутися від всіх справ включно з вимкненням мобільного як мінімум на 2 - 3 тижні. Що стало причиною погіршення стану здоров`я - невідомо, вірогідними причинами називають те, що мер після відпочинку в Індії раптово в черговий раз кинув курити, інші хотіли б звинуватити в цьому одного з депутатів, який мав словесну перепалку з мером на особистому рівні на минулому сесійному засіданні в четвер, 12 березня, ще інші - перепрацювання та надто напружений графік роботи. Ми бажаємо нашому меру п. Леву Грицаку швидкого одужання з Божою допомогою та повернення до роботи з новими силами та відновленим здоров`ям.» Досить пристойно подана інформація різні версії та жодного негативу в сторону мера. І що взамін? «… за наклепи, що публікуються нібито яку чутки, доведеться звертатись до суду», - немов з жалем констатує п. Грицак, хоча незрозуміло про які наклепи йде мова і на кого та за що він буде подавати до суду. Але це не так важливо, на адресу нашого видання вже надходили погрози (офіційні!) з міської ради щодо подання до суду за те … що ми не платимо податки в міську казну. Що, що? Риторичне запитання – йому ще мало? Чи кому там ще мало, щоб ми додали?

А далі я зробив великий і неспасенний гріх, бо в п’ятницю під час Великого Посту (так-так, це була саме Страсна П’ятниця, коли брудна засмальцьована газетка з інтерв’ю потрапила мені до  рук) сміявся до неможливого, прочитавши наступний абзац. Прочитайте і ви, бо тепер вже не піст і сміятися можна, скільки заманеться. Отже, «знаєте, робота міського голови – не зовсім солодка, як може декому здаватися, а тому й можливі серцеві напади. Інший раз дуже болісно сприймаю біду, з якою приходять до мене на прийом мешканці, особливо тоді, коли не в змозі їм чимось зарадити. Важко переживаю проблеми в місті, які на сьогодні не можу вирішити через певні обставини. Хотілося би зробити все і одразу». Ну, в останньому реченні я б слово «зробити» прибрав, а те, що декому хочеться все і одразу, ми знаємо. Навіщо ж наражати себе на нові «серцеві напади», коли можна повернутися до своєї професії лікаря, тим більше, що лікарська практика не забулася, бо Лев Ярославович вже ставить діагнози в цьому інтерв’ю, невідомо лише кому (а може, це мене стосується?) – «відсутність у деяких людей відчуття дозволеного просто дивує. Хоча з медичної точки зору це пояснюється ненормальною роботою кори головного мозку». Тепер сиди, Володю, і думай – шизофренія, олігофренія, маніакально-депресивний психоз, неврастенія, істерика, епілепсія, просто акцентуації характеру чи темпераменту, чи щось інше малося на увазі мером-доктором?

Виявляється, що «психоемоційне напруження на тій сесії викликане порушенням регламенту мешканцями, що їх привели на сесію, розвішавши попередньо у місті відповідні оголошення, особисті образи налаштованих проти мене людей, справді, відіграли ключову роль у моїй хворобі», бідкається Лев Ярославович. Але звідки така впевненість, що саме це, а не гріхи та людські сльози, є причиною хвороби? Проте, гадаю, вже дійсно досить говорити про саму хворобу, тому будемо закруглятися і перейдемо до того, як Грицак з`ясовує стосунки в цьому інтерв’ю з Крамаром (майже за Гоголем – «Як посварилися Лев Ярославович з Русланом Ярославовичем»), якого тричі, немов святий Петро, називає то Леніним («взять почту, телеграф, мосты, Зимний»), то «вічним революціонером» Фіделем Кастро (видно, не забулися слова Франка «вічний революціонер, дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя, волю, він живе, він ще не вмер…»), то Гітлером («підлість має бути великою і тоді їй маси повірять»). Висновок напросився сам собою – «ось вам і авторитаризм, і диктатура, а ще яскравий приклад того, як, використовуючи підлість і демонстрації, можна зривати сесії, чинити інші провокації. Насторожує те, що Крамар все це робить не від себе, а від «команди»… не можу бути членом партії Крамара…» - заявляє Лев Ярославович. Чи зауважили ви, що слова «підлість» і «демонстрації» наш мер вживає в парі (хотілося б, щоб люди все терпіли тихенько і не обзивалися, не реагували?) – з точки зору психоаналізу це означає немало. Як і те, що свої глибинні мотиви він намагається проектувати на когось іншого, в даному випадку Крамара. Але ми не збираємося рекомендувати жодних ліків від «ненормальної роботи кори головного мозку», а хочемо закцентувати вашу увагу на ще один «прокол» мера, виявлений в його словах про того ж Крамара – «він необдумано зробив помилку, розкриваючи справжні плани». Виявляється, мало бути чесною людиною, говорити те, що думаєш, а треба жити за книгою «48 законів влади» Гріна чи їй подібною, обманювати на кожному кроці і не розкривати свої плани, тоді може і вас двічі оберуть трускавецьким мером.

Одна з чотирьох колонок інтерв’ю повністю присвячена проблемі автономного опалення, про яку пан Грицак роз`яснював нам, недоумкам, “десятки разів», а «широку інформацію» і тепер надає «мій заступник Віктор Марченко», який, напевно, є провідним спеціалістом в цій галузі. Цитата мера рясно присмачена слівцями «блюзнірство», «анархія», «популізм», «я не противник автономного опалення, а навпаки за це», «дефолт, як модно зараз говорити». Відхрещується Лев Ярославович навіть від «приблизно плюс 750 голосів на виборах», бо добре знає, що навіть після узаконення люди не голосували б за того, хто співвідповідальний за цвіль та грибок в хатах, хвороби дітей через неякісне централізоване теплопостачання, через кого тріпалися і продовжують тріпатися нерви.

Диву даєшся, коли читаєш «розсосолювання» Грицака про те, що «у Трускавецькій міській партійній організації «ВО «Батьківщина» на початках перебували потужні люди – освічені, ділові, порядні, які насправді хотіли справедливості і демократії». Чи він знає, які були люди в «Батьківщині» в 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 та 2004 роках? Те, що такі, які не писали доноси Януковичу – це факт. А неповні три роки його членства в партії – це, можливо, і була та фатальна помилка, якої допустилися чесні люди, пригрівши на своїх грудях гадюку, впустивши лисичку до зайчикової хатки, допустивши в своє середовище вовка в овечій шкурі. А «обмануті люди, які не хочуть бути» подібними на Крамара, мали б негайно «чесно вийти з рядів партії», - така рекомендація Лева Ярославовича, адже ще «древній філософ сказав: «Скажи, хто твій друг і я скажу, хто ти». Така ось сметанка – сентенція з вуст нашого «достойника».

Коментувати можна було б ще багато, проте зауважую, що скоро коментар стане об`ємнішим за саме інтерв’ю, та й не хочеться втомлювати читачів подальшими «аналітичними розборами» небилиць, особливо якщо врахувати рівень безграмотності, граматичних помилок в тексті, які механічними не назвеш, в газеті, головним редактором якої є методист відділу освіти, яка, як і колись Лев Ярославович, теж власноручно писала заяву на вступ в партію «Батьківщина» («партію Крамара», як каже мер). В той же час хочемо подякувати щиро конкретній особі, яка працює в редакції цієї газети, за постійне надання нам потрібної для роботи інформації. Висновок з нашого коментаря напрошується давно – а чи не варто нам, трускавчани, дійсно потурбуватися про здоров`я нашого теперішнього мера та посприяти тому, щоб робота в нього в майбутньому була «солодка», а та, мерська, «не зовсім солодка», нехай буде для іншого. Для того, хто не подаватиме на своїх виборців до суду через відстоювання своїх прав та свобод, хто не хотітиме «все й одразу», а поступово виводитиме Трускавець з колапсу, в який його вводить чинна влада.

А ще хотілося б порекомендувати і працівникам виконкому не погіршувати стан здоров`я мера своїм ставленням до роботи, бо минулого тижня саме його «вірні» та «благовірні» виводили мера з себе своєю відсутністю на робочому місці в робочий час (хоч він сам цього і навчив), а не якісь реальні чи віртуальні вороги. Ходити на роботу треба, пані та панове, навіть якщо мер і на лікарняному.

Від імені редакції «Трускавецького вісника» хочемо побажати нашому меру Леву Ярославовичу Грицаку внутрішнього миру та всіх дарів Духа Святого, щоб йому своїх виборців любити, а не ненавидіти. І нехай всі незгоди між ним та людьми залишаться в минулому, до інфаркту, а майбутнє нехай не затьмарюють жодні конфлікти чи суди. А закінчити хочемо словами популярної пісні – «а наш мер нехай жиє, дай му, Боже, здоров`є…» і далі по тексту.

Примітка. Ілюстрації, взяті з Вікіпедії, не мають жодного відношення до тексту статті.

Редактор