«Мама…»

«Мама» - таке просте, коротке слово, а таке ємке. Так багато любові в ньому приховано. Як часто ми не цінуємо тим, що маємо, не замислюючись над тим, що   декому просто немає ким цінувати. В них немає мами. Вони не відчувають цього душевного зв’язку, не можуть доторкнутися до маминих теплих рук, не чують такого ніжного та переповненого любов’ю голосу, який кличе їсти, підтримує, наставляє, благословляє, і який лине до неба в молитвах з надією вимолити в Бога шматочок щастя для своєї кровинки. По-справжньому цінується це тоді, коли втрачаєш, але як важливо вчасно це зрозуміти. Як важливо дякувати Богові за цей неоціненний подарунок.

Тому, друже мій, сьогодні почни проявляти свою любов до того, хто дорогий для тебе. Почни дякувати Богові за того, хто любить тебе і є підтримкою для тебе.  Ми звикли, що мама й так буде любити нас. Але, можливо, пора не тільки приймати її любов, але й віддавати їй свою.

Подумай… Хіба не вона огортала тебе теплом, ласкою, добротою і любов’ю, з першої миті твого життя у неї під грудьми? Вона провела чимало безсонних ночей, схилившись над колискою, підносячи до Бога тихе благання за своє немовля. Хіба  не вона віддавала нам останній шматочок хліба, залишившись голодною, в часи скрути? Хіба не вона? Хіба не вона посіяла в наше серденько це перше насіннячко Божого Слова? Хіба не їй Бог посилав Слово Своє, щоб потішити нас у  важкий  момент?… Хіба не Вона є нашим хорошим другом?… Хіба не вона…? 

Чи варто постійно згадувати її в своїх молитвах? Чи заслуговує вона на те, щоб її вухо почуло теплі та ніжні слова? Давайте будемо проявляти свою любов  більше й більше, адже й від цього залежить наше благословення!

Аліна Сачук, для «Трускавецького вісника» надіслав Валентин Опря