Мерчики. Дежа вю.
Ще до виборів мера досить далеко. Може рік, може два. А в Трускавці вже активізувалися «мерчики». Одні з них є постійними, а радше вічними кандидатами, дехто вже був на щаблині до заповітного місця, але не досягнув, а дехто це місце просто проігнорував. Вже відомо як мінімум зо 20 претендентів на посаду мера Трускавця. Серед них – різноманіття, яке не може не вражати. І пов’язані з будівництвом та торгівлею будматеріалами, і професійні політики, і успішні та не дуже бізнесмени, і ті, які стеляться хідником перед чинним мером, і ті, які ненавидять його всіма фібрами душі. Високі і низенькі, худі і товстуваті, з пишною шевелюрою та лисуваті, вусаті та безвусі, фраєри та ті, які не слідкують за модою та можуть прийти на якийсь захід з необрізаними нігтями. Пенсіонери та «чесні» роботяги, бізнесмени та лікарі, чиновники та просто «добрі» господарі, які наш Трускавець «зроблять європейським містом». Одні вже відтепер красуються на бігбордах – хто в класиці, хто в етно, інші ще зачаїлись…
Це вже все було, панове, ми це чули, бачили, нам це вже набридло. Ми це спостерігали в Києві, ми знаємо, як воно було в інших містах, а що головне, ми це на своїй шкурі відчули в Трускавці. Тобто, до чого може привести та загальна доброта та любов до Трускавця кандидата, який так нас любить. Може оберемо собі трускавецького Чернівецького та й теж прославимося на цілу Україну, як Київ. А може оберемо мудру і чесну людину. Хтозна. Проте шанс обрати хорошого мера є менший, ніж шанс «проколотися». А тим часом я як редактор цього видання в шоці. Вже кілька потенційних кандидатів – «мерчиків» - роздають посади, ділять шкуру живого ведмедя, ведмедя, вбити якого шансів у них немає в принципі. Чинний мер дав вказівку кожне слово з нашого видання перевіряти на «лояльність» та відслідковувати, чи не ображаємо ми його честь та гідність. Це ще два місяці тому. Юридичний відділ готує матеріали в суд, хоча і розуміє всі ризики забавок з вогнем. Адже не все так просто, як могло би здатися і навіть вплив на суд не означає отримання задоволення, а виграти битву – це ще не виграти війну. Обмін есемесками з мером – це ще далеко не розмови з «мерчиками», які планують наводити новий порядок, які мають «своїх» людей на кожну стратегічну посаду, які мають свої інформаційні ресурси і своїх інформаторів в оточенні як пана мера, так і інших кандидатів. Інколи здається, що місто перетворюється на маленьке есбеу, в якому біля половини тайняків працюють на два чи більше фронти.
Кілька гієн готові об`єднатися, щоб розправитися з немічним левом… Але чи лев настільки немічний? І чи будуть менші хижаки кращі для лісу, ніж великий хижак? Ця думка не з Трускавця, а з якоїсь старої казки, яку мало хто й читав. А в принципі тваринкам не так важливо, хто їх з`їсть – хижак великий чи не дуже. Це так, між іншим.
Залучення на свою сторону найбільш впливових осіб, намагання навіть Церкву не залишити осторонь, переговори в авто та за келішком коньяку, зустрічі ворогів, які вдають з себе друзів і друзів, які на публіці ворогують аж гай шумить. Амбіцій немало, тим більше що амбітних людей у Трускавці хоч відбавляй. Сфери впливу поділені давно, а справжні власники знають, що вони будуть підтримувати мера. Якого? Та того, який вступить на пост в 2010. І незалежно, чи його прізвище починатиметься на Г., чи на П., чи на С., чи, що найімовірніше, на К. А навіть якщо і на Ш. чи на іншу літеру алфавіту (а вибір є – від А. до Я.), виявиться, що вони підтримували саме того, кого треба. Бо так і треба – тримати яйця по різних кошиках, а не зберігати в одних штанях. Жарт, звичайно, хоча в кожному жарті є доля правди.
Пакунки з нагоди чи без нагоди – чи можна їх вважати за підкуп чи це виключно благочинність? Вирішення питань того чи іншого мешканця – це прояв доброти чи холодний розрахунок? Обіцянки вирішити після вияву довіри – це як завжди чи цього разу виняток? І так далі, і тому подібно.
Ця стаття, можливо, і не на часі. Адже ще травень 2009 року. Але побоююсь, що перед самими виборами у Трускавці може і не бути жодного об’єктивного аналізу. Як і жодного незалежного ЗМІ. Бо тоді всі будуть зацікавлені по саму зав’язку. І стоятимуть на якійсь одній стороні, стараючись це аж так сильно не виявляти. Посада ж то одна, «мерчиків» багато. Але корито не надто маленьке, бо доходів Трускавець традиційно має значно більше, ніж сусіди і не-сусіди з нашої Львівщини. Бо вкладаєш небагато, а вода, повітря, сам статус своє додають. І тому є таке солодке слово «мер», яке вабить, немов запах валер’янки котика, немов свіжоспечена курочка песика, немов феромони чи лібідо. І хоча робота в мера не зовсім солодка (це цитую чинного мера), все ж багато хотіло б попробувати тої гірко-солоно-кислуватої суміші – хоча б разок, немов якогось наркотику. Тому й боротьба йтиме не лагідно-християнська з любов`ю та взаємними поступками, а жорстока, з елементами цинічності, бруду, підлості.
Бої без правил, які традиційно затихають після кожних виборів та поствиборчих судових баталій, скоро розпочнуться. Щоб це стверджувати, не потрібно бути хорошим політологом чи аналітиком, не потрібно проводити соціологічні опитування. Досить лише послухати окремих «мерчиків».
До речі, «мерчикам» вітання, приймаємо ваші матеріали для розміщення. Поки що безкоштовно. Поки що на волі. Бо прозвітувати про свою діяльність на користь громади виявило бажання не так багато, а обіцяти захочуть гори-доли. Дежа вю, любі друзі трускавчани, дежа вю. Театр, який нам ставить п’єси з самих верхів в діях «ВРУ», «Свобода Шустера та інших не-українців», «Партії та Уряди, Парламенти та Президенти», має гідних послідовників на місцях. І ми, які вважаємо, що це ми робимо вибір і ми є акторами, обманюємо самі себе. Глядачі, спостерігачі за драмою, яка представляється як трагікомедія, але є фарсом. Фарсом, де трускавчани є мало що не фаршом для випікання страви «Справедливий Трускавець майбутнього».
Володимир Ключак
