Музейництво та музей історії міста Трускавець.

  18 травня – Міжнародний день музеїв. Дату цього професійного свята  визначила в 1977 році  Міжнародна рада музеїв ( ІСОМ ), яка  створилася в  1946 році, у  Луврі (Франція).  Тоді до неї входили 14 країн, сьогодні нараховується  більше 90.

  З 1977 року проводиться Європейський музейний форум. У 2005 році до цієї акції приєднались музеї України, започаткувавши український музейний фестиваль у Дніпропетровському історичному музеї ім. Яворницького.

  Ця дата є професійним святом і для музейників  Трускавця, які  щиро вірять в те, що роблять добру і корисну справу як для мешканців так і для гостей всесвітньовідомого курорту, зберігаючи і популяризуючи історію та культуру рідного міста.  

 Один із найвидатніших кінорежисерів України та світу О. Довженко говорив, що сучасне – завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Зберегти в сучасному надбання минулого, аби передати їх майбутнім поколінням – це висока і благородна місія всіх тих, хто причетний до вагомих складових проблеми культурного будівництва.  Практика сьогодення свідчить, що занепад культури, байдужість до духовного розвитку нації, зневага до культурної спадщини приводить до непоправних втрат у всіх сферах суспільного життя – політичній, економічній, соціальній. Відтак продовжуючи тему відомим висловом « хто не знає свого минулого, той  не вартий свого майбутнього», має цьому логічне завершення.

  Особливо важливу роль у збереженні історико-культурної спадщини, в духовному розвитку нації, у розбудові її державності відіграють музеї ї заповідники України. Серед них провідне місце займають музеї  історичного та краєзнавчого профілю. Вивчення проблем соціально-економічного, політичного, культурного розвитку окремих регіонів дозволяє глибше пізнати життя країни, її складні, часом суперечливі періоди та специфіку історичного розвитку. А завдяки діяльності музейних працівників ніколи не переривається зв'язок поколінь, відчуття причетності до історії, бо музей це скарбниця матеріальних і духовних цінностей усіх поколінь певної нації, де у будь-який час відчуваєш підтримку предків, розуміючи якого Ти кореня. Любов до рідного краю, глибока шана багатовікових народних традицій – здавна були ознакою справжнього патріотизму, яскравим виявом кращих людських рис.

Відтоді, як існують музеї, власне вони не тільки несуть знання, а й своїми експозиціями відтворюють національний характер народу, його культуру, традиції, відповідаючи начисленні запитання минулого і сучасного.

 Функції сучасного музею сформувалися історично.  Термін «музей» запозичений з грецької мови, «мусейон» - святилище муз: богинь поезії, мистецтва і науки, дочок покровительки пам’яті - богині Мнемосіни. Перші мусейони, тобто музеї виникли в Стародавній Греції, як і одна із форм музейної роботи – екскурсія, яку проводили служителі храму.

  В Україні перші музеї виникли на поч. ХІХ ст., завдяки археологічним розкопкам, які проводились на Скіфських могильниках та Причорноморських містах античності. Особливістю приватного колекціонування в Західній Україні, зокрема Галичини, що перебувала в ХІХ ст.. у складі Австро-Угорської монархії, була активна участь у цьому процесі, як і в розвитку музейництва взагалі, церковних діячів, що звичайно зумовлювалось специфікою розвитку регіону. На основі приватної колекції церковно-народної давнини, рукописів, стародруків, ікон,  митрополитом  Андреєм  Шептицьким було започатковано у 1905 році «Церковний музей», спочатку як приватну фундацію, а в 1913 році урочистим актом передано в дар українському народові  як  Національний музей у Львові.

  В Трускавці музейна справа започаткована в 1926 році, також в приватному характері, тодішнім власником трускавецького курорту, п. Раймундом Ярошем. Він став фундатором Природничого музею на Помярках, під який віддав свій власний будинок. Пошуком та підбором експонатів займалася  ціла когорта науковців, запрошених Ярошем, серед яких були представники його родини. Музей зібрав в собі найкращі зразки флори та фауни нашого прикарпатського краю. Вміло і професійно організовані експозиції музею нагадували театралізоване дійство, яке тим самим відтворювало справжнє  життя тваринного і рослинного світів. Крім цього музей містив велику експозицію науково-довідкової літератури про Трускавець та його природні багатства, зокрема корисних копалин.  На жаль, нова прийдешня влада в 1940-х роках не зуміла, а може не захотіла вберегти його для майбутніх поколінь, дозволивши його просто розікрасти.

Спроби відновити музейну справу в Трускавці були  зроблені в 1970-х роках, культпрацівником  с. «Каштан»  Б. Окунем, який заснував невеличкий музей на базі санаторію у тісній співпраці з Львівським Історичним архівом. Частина музейних експонатів після від’їзду Б. Окуня з Трускавця, була передана новоствореному музею Історії міста-курорту. За сприянням місцевої влади музей був відкритий в кінці 1982р., в приміщенні колишньої курортної вілли «Саріуш», збудованої на поч. ХХ ст.

В 1980 році  цій будівлі, через багатство чудових архітектурних форм  в стилі «модерн» з характерними рисами мавританської архітектури, за рішенням Львівської облради було надано статус пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. та взято під охорону держави. У 1981 та в 2008 роках цей статус підтверджений відповідними рішеннями Трускавецької міської ради. Та попри всілякі рішення будівля музею перебуває в неприглядному стані, чи можливо її чекає доля тих сімох пам’яток архітектури, які нехтуючи закон,під різними приводами були знесені?  Хоча  цей старовинний будинок, зразок архітектурної забудови курорту поч. ХХ ст.., в якому знаходиться музей всесвітньовідомого курорту Трускавець, мав би в першу чергу бути відреставрованим і стати справжньою архітектурною перлиною та візитною карткою курорту, з цікавим і захоплюючим минулим, про яке з ентузіазмом намагаються донести до мешканців та гостей нашого міста працівники музею.

На жаль законодавча влада не достатньо контролює за дотриманням законів та рішень, які ж сама і приймає. Водночас вищі ешелони виконавчої  не займалися і не хотять серйозно займатися музеями. І це дуже тривожить. То чому б нашій місцевій владі, використавши засади місцевого самоврядування не розпочати справу підтримки музеїв і доказати, що можна зробити для збільшення авторитету та слави міста-курорту, адже музеї мають велике геополітичне значення.

Музей Історії міста живе не тільки подіями минулого Трускавця. На сьогодні він є культурним осередком міста-курорту. Крім того, що відвідувачі за допомогою експозиційних матеріалів пізнають історію, побут та народні традиції Прикарпаття, музей перебуває у тісній співпраці з культурно-освітніми установами міста. Останнім часом налагоджений тісний зв'язок із Будинком учнівської творчості, для вихованців якого, спільно з їхніми наставниками проводяться тематичні екскурсії та вікторини, з метою патріотичного виховання  та набуття національної гідності. Спільними зусиллями БУТ-МУЗЕЙ, формуються та друкуються буклети для вручення переможцям вікторин. Вихованці БУТ також залучаються до проведення тематичних вечорів, які проводяться в музеї Історії міста. В цьому ж напрямку музей активно співпрацюємо з колективом Народного Дому та їхніми вихованцями, проводячи спільні тематичні заходи. Один із останніх заходів, вечір пам`яті В. Чорноволу, з нагоди 10 річниці трагічної загибелі, є свідченням цьому. Для повноти висвітлення теми, на вечір пам`яті  були запрошені люди, які знали чи працювали разом із В.М.Чорноволом. Серед учасників дійства були присутні Копись В. В., Ключак В. М., Бучацький М. В., п. Орислава Хомик, п. Марія Поліщук, п. Стефанія Шумило, член спілки письменників України Валерій Кулик.

 Музей Історії міста відвідують школярі з місцевих шкіл та з навколишніх міст і сіл, але в основному тільки в кінці навчального року, ситуація бажала б бути кращою. Регулярне відвідування музеїв з дитинства має стати нормою життя освідченої  людини в українській державі.

Особи, які вболівають за музейну справу кажуть, що в музеї два скарби: перший – це фонди, другий – це люди, які їх зберігають. Але є ще третій скарб  – це люди, не байдужі до музею та збереження історично-культурної спадщини рідного міста. На честь 25-ліття створення музею, в кінці 2007 року організована експозиція «Курорт Трускавець: погляд через століття», яка знайомить відвідувачів з архітектурною забудовою курорту. В оформленні цієї експозиції, а саме у виконанні електронних та фотографічних робіт, нам допоміг п. Петро Закусило, працівник військового санаторію. Профінансувати цю виставку погодилась ТМО «ВО «Батьківщина».

Професійним носієм польської мови в нашому місті є п. Галина Заборовська, яка допомагає музею в перекладі польських джерел та літератури, що сприяє  працівникам у роботі та написанні наукових статей.

Живе в нашому ще багато цікавих людей, із завидною пам’яттю, що є основним джерелом історії. І серед них п. Лев Петранівський, який провів свої юнацькі роки в чудовому куточку трускавецької землі - Помярках .З високою точністю згадуючи минуле, описує нам  літній курорт та зокрема музейну експозицію тогочасного музею.  Його детальні спогади дуже допомагають музейним працівникам  в краєзнавчо-пошуковій роботі .

В музейній роботі дуже допомагає нам і  комп’ютерна техніка, подарована міським головою п. Левом Грицаком, на 25-ліття музею. Дякуємо всім за сприяння, за співпрацю, за допомогу.

Слід наголосити,  що музей не тільки «існує», а ще й веде повноцінну пошуково-дослідницьку та просвітницько-пізнавальну роботу серед мешканців та гостей нашого міста.

Однією з основних проблем залишається фінансове питання. Тому найголовнішим завданням громади є виховання у своєму середовищі меценатів-музейників,  які допоможуть вистояти цій культурній установі.

В умовах національно-культурного відродження України на сучасному етапі, особливо важливого значення набувають питання подальшого розвитку музейної справи та підтримки діяльності музеїв, що потребує прийняття нових законів, а можливо й реформ. Будемо мати надію на кращі часи, плекати сподівання, що все ж таки настане благодатний період для музейної справи міста.

 

Галина Коваль, науковий працівник музею історії міста