ІГОР БОДНАР: “МИ НЕ АРТИСТИ, АБИ ДАВАТИ АВТОГРАФИ”

У свідомості багатьох стебничан переплелися воєдино два документи: підпільна листівка щодо ситуації з приміщенням на вулиці Мельника, 4а і вимога 17 депутатів Стебницької міської ради провести позачергову сесію. Про це розмірковує голова Стебницької партійної організації ВО “Батьківщина”, керівник фракції БЮТу в Стебницькій міській раді Ігор Боднар.

- Як Ви вважаєте, чи є актуальною для стебницької громади сесія, яка має відбутися 5 червня?

- Ця сесія не є актуальною зовсім, це просто політичний демарш деяких сил. Але хочу повернутися до витоків цього демаршу. Рік тому, а саме 16 травня 2008-го, була створена тимчасова контрольна комісія з питань діяльності міського голови. Туди ввійшло 11 депутатів. Ми працювали і підготували звіт комісії. Як голова комісії я зачитав цей звіт на сесії. Ми не давали юридичної оцінки, а описали фактичний стан справ. За висновок комісії проголосувала більшість депутатів. Після цього звіту було прийняте рішення сесії про висловлення недовіри Романові Калапачу. Відтак керівництво містом на себе прийняв Геннадій Куцан згідно чинного законодавства. Звісно, за такий короткий час всіх проблем розв’язати не можна. Але мене турбує інше. Серед наших депутатів пішла така мода: збирати підписи. Я вже казав, що ми не артисти, аби давати автографи. Я особисто під будь-яким зверненням підписуватися не буду. Робочим місцем депутата є сесія, депутатські комісії, зустрічі з виборцями.

- А що Ви можете сказати про анонімну листівку, яка розповсюджувалася Стебником?

- Підпільний обком надрукував листівку “Не наступаймо на граблі”. Чому підпільний? Бо нема підпису, хто є дійсним автором цієї листівки. Від якої партії ця листівка? Просто йде обливання брудом не лише депутатів, а й усіх виборців. Дозволю собі зацитувати: “На виборах до місцевих рад людей наших добряче обдурили доморощені фарисеї. Обдурили тим, що агітували голосувати за “Нашу Україну” та БЮТ. І люди голосували, бо довіряли Ющенку та Тимошенко. А коли побачили, що отримали, - вжахнулись, бо про Ющенка і Юлю ні слуху, ні духу”. І так далі. Перепрошую, ці люди, мабуть, знаходяться у глибокому підпіллі, не мають телебачення і радіо, не читають газет. Бо кожний день ми чуємо і про Ющенка, і про Тимошенко. Не думаю, що виборці, які голосували, скажімо, за Блок Литвина, думали, що в Стебнику буде Литвин. Голосували виборці за наших місцевих людей, яким довіряли і які виконували програми тієї чи іншої політичної сили. Я не розумію тих людей, що у них є з совістю, з душею, щоб таке можна було написати. Мабуть, це є відгуком на події в Києві, і наші місцеві партійці почали теж діяти подібним чином. Але діють у більшовицькому, комуністичному стилі, використовують характерні слова - “хапанули”, “урвали”, “вожді”. Це все термінологія тих людей, які колись дійсно “хапали”, і не можуть змиритися, що прийшли нові політичні сили, - “Наша Україна” і БЮТ. Пишуть, що ми прикриваємося червоними сердечками та жовто-блакитними шаліками. Не прикриваємося, це наша символіка. Якщо вже когось болить сердечко чи шалик, то чому не носять своєї символіки? Нехай про себе заявлять. І чому депутат, який іде на сесію, не має значка? Що, його кусає, мучить синьо-жовтий прапор, він не може з цим змиритися? Ось у цій листівці пройшлися по депутатах. Добре. Читаю в “Галицькій зорі” статтю Миколи Гориславського, що Стебник занедбали, зник кінотеатр, парк понищили. Мабуть, Микола Іванович забув, що безпорядки в парку розпочалися за його каденції, історія з кінотеатром розпочалася при його каденції. Як викладач ліцею, знаю, що Микола Іванович дуже переймається житловим питанням працівників ліцею, за що я йому щиро вдячний, хоча чому він не переймався цим раніше. Я ж раніше показував всі документи по цьому гуртожитку, але ніхто цього не хотів брати до уваги. Тому раніше це їм не потрібно було. А зараз стало потрібно, але з іншою метою - обхаяти людей. В листівці сказано, що депутати “хапнули”. Не хапнули, бо депутат як рядовий член громади має право так само, скажімо, відкрити кіоск. А хто хапнув меблевий магазин чи територію в парковій зоні? Це хапнули не в Боднара, не у фракції БЮТ, це хапнули в громади міста. Цинічно, нахабно забрали, та ще й показують свій оскал, свою зверхність, що, мовляв, громада є ніхто. Тому хотів би також звернутися до громади, яка знає всіх членів нашої партії і депутатів. Треба, мабуть, поспілкуватися не лише з тими, хто підписав листа, а й з тими, хто його не підписав, щоб зрозуміти, хто є хто, адже Стебник - місто компактне, і ми всі один одного знаємо. Пишуть, щоб не наступити на граблі. Колись був серп і молот, тепер залишилися лише граблі. Тому з цього приводу прошу мешканців Стебника звертатися в громадську приймальню БЮТ, яка розташована на вулиці Володимира Великого, 2, контактний телефон 8- 067- 8572950.

- Чи можете сказати про єдність у Вашій фракції?

- На жаль, немає єдності в нашій фракції. Я не можу сказати, що мене тішить, що такої ж єдності нема в інших фракціях. Але ця підпільна листівка не знати з якої епохи говорить про те, що ми не є стійкими. Два члени нашої фракції Говірко Ігор Іванович і Качмар Леся Володимирівна підписали звернення про позачергову сесію. З Лесею Володимирівною я спілкувався неодноразово. Я її розумію чисто по-людськи. Вона є працівником державної служби. Як видно з їхньої підпільної листівки, вони можуть на когось вплинути - чи юридично, чи морально. Щодо Ігоря Івановича, не можу нічого прокоментувати, хоча до цього часу Ігор Іванович був одностайний з нами. Напередодні позачергової сесії ми проведемо засідання фракції. Сподіваюсь, що ця хмарка розсіється, і ми не піддамося на провокацію. Хоча, з іншого боку, бачу, що ситуація загострюється. Тобто зараз я говорю не з позиції фракції, а лише викладаю власне бачення подій.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до батьків і випускників шкіл. Люди зараз у роздумах, куди скерувати дитину на навчання. Навчальних закладів є дуже багато. Наш ліцей готує представників робітничих професій. Для хлопців у будь-яку кризу чи під час будь-якого процвітання найкращою професією є професія електромонтера. Без цих людей ми не можемо обійтися ні в побуті, ні на роботі. Є у нас майстерні, навчальні класи, де хлопці можуть навчитися цього ремесла, додатково є комп’ютерні курси, курси масажистів. Так що запрошую подавати документи на вступ до нашого ліцею.

Анатолій Власюк, стебницька газета «Воля громади»