Інтерв’ю з народним депутатом України, представником Львівщини у ВРУ п. Іваном Деньковичем
У п’ятницю на сесії Львівської обласної ради було прийнято «гнівну» заяву про «коаліцію» БЮТ та Партії регіонів. А вже у неділю ідея «ширки» успішно «почила в Бозі». Тимошенко заявила, що йде на вибори Президента України. Йде, щоб перемогти. Про цей майже детективний політичний сюжет та про багато іншого, ми розмовляємо з головою Львівської обласної організації партії «Батьківщина», народним депутатом України Іваном Деньковичем.
– Іване Васильовичу, в черговий раз усі ми стали свідками непрогнозованого українського політичного театру. Що ж все-таки це було: драма, трагедія, театр одного актора?
– Говорячи жартома, це було «не журись!». Але комедії у цьому мало. Мала бути серйозна п’єса із складним сюжетом, але щасливим кінцем. Однак все більше це почало нагадувати трагікомедію. Незадоволеними залишились усі – і актори, і глядачі. Я ще у четвер сказав, що окремі політичні сили, які не мають реальної електоральної підтримки в українських виборців, розгорнули шалену кампанію брехні проти Блоку Юлі Тимошенко. Навколо якоїсь примарної коаліції БЮТ та ПР почалась справжня істерія. Бо якщо політики відповідальні, то мусять говорити мовою фактів й документів. Але жодного офіційного паперу між БЮТ та ПР не було й не існує! А щодо переговорів, то завжди існує діалог. Перманентні переговори ведуть між собою усі політичні сили. Не секрет, що в свій час ПР й «Наша Україна» так само активно шукали точок дотику. Але ж ми не ридали на цілу область, не били себе в груди, не скликали позачергових сесій. Ніхто ж з нашоукраїнців і слова не сказав, коли Ющенко пропонував Януковича на прем’єра, коли підписував з регіоналами, комуністами й соціалістами Універсал національної єдності, коли призначав Балогу головним «сантехніком» країни. А тепер 70 депутатів обласної ради (кажуть, що дехто голосував віртуально, не перебуваючи у сесійному залі), які прийняли «супер-патріотичну» заяву проти «ширки», виглядають трохи ідіотично. Бо як кажуть, лоша ще не народилось, а циган дитину б’є, щоб на ньому не каталось. Бо за перекрученими й брехливими реченнями цього дійсно реального документу стоїть популізм, критиканство, безвідповідальність та самовпевненість. Бо ніколи БЮТ не підтримував агресію Росію проти Грузії, ніколи не голосував за закон про вимоги обов’язкового володіння російською мовою для держслужбовців, не був ініціатором внесення у 2004 році змін до Конституції. Львівські депутати засуджували те, що ще не народилось. Ще 19 грудня минулого року під час прямого ефіру ШустерLive Тимошенко розповіла про вимогу Партії регіонів щодо обрання глави держави у Верховній Раді. «Я отримала умови, згідно яких Президента треба обирати в Парламенті, а повноваження у нього будуть, як у минулого президента помножені на два. Тут ми не змогли знайти взаєморозуміння, бо це протирічить всім канонам, які повинні бути у Конституції», – сказала тоді Прем’єр.
А щодо російської мови, то хочу пригадати нашим львівським депутатам жовтень 2004 року, коли кандидат в Президенти Віктор Ющенко публічно завізував проекти своїх перших президентських указів. Згідно з одним із них, посадовці, крім державної мови, повинні володіти російською мовою та мовами громадян України інших національностей в місцях їх компактного проживання. І надавати відповіді тією мовою, якою до них звертаються пересічні громадяни. Дехто з експертів навіть вважав, що це було фактичним визнанням офіційного статусу російської та інших мов в багатьох районах країни без втягування у виснажливу полеміку різних політичних сил. Невже у львівських нашоукраїнців така коротка пам’ять? Чи це просто знову ж таки тотальне використання подвійних стандартів?!
– Але ж Ви не будете заперечувати факту самих переговорів з ПР?
– Я не був їх учасником і в деталі було посвячено мало людей. По великому рахунку справа не в переговорах з регіоналами. Суть у тому, яку країну ми отримаємо після виборів. Хто б не став Президентом України, він не зможе порозумітись з парламентом. Знову буде конфлікт між гілками влади. У 2004 році саме Ющенко погодився на теперішню конструкцію державного ладу. БЮТ був категорично проти цього. То чого ж нас зараз звинувачувати у якихось первородних гріхах? Якщо форма правління президентська – то глава держави має очолювати уряд і нести відповідальність за стан справ в країні. Ющенко, прагнучи будь-що стати президентом, заграючи з регіоналами та соціалістами, погодився на парламентсько-президентську форму правління. У такій системі координат роль президента має зводитись до мінімуму представницьких функцій. Так є у цілому світі! Ми ж прагнемо до Європи, і десятки країн обирають главу держави в парламенті. А в кількох взагалі такої посади не існує. То що, в них менше демократії? Хтось узурпував владу? Чи люди живуть гірше, ніж в Україні? Так є у Німеччині, Італії, Угорщині, Чехії, Греції, Естонії, Латвії та інших державах. Ці ж самі німецькі політики у 2004 році створили коаліцію з двох непримиренних ворогів – ХДС та соціал-демокртів. Звичайні німці теж були від цього шоковані. Але роль еліт полягає в тому, щоб зуміти пояснити народові необхідність такого союзу. Така коаліція не дала можливості «розірвати» країну, а зцементувала її перед кризою й дала змогу протистояти новим викликам. Невже ми забули головне гасло Майдану – схід і захід разом? Чи не Президент Ющенко був і є головним ідеологом об’єднання країни? Але як виявилось – це все слова. Еліти сходу й півдня країни фактично усунуті від державного управління. Та що там схід. Навіть на Львівщині, де на минулих виборах БЮТ здобув майже половину голосів виборців, наших однопартійців практично немає у виконавчій владі. На Львівщині ми весь час перебуваємо у специфічній опозиції до своїх колег по помаранчевому табору. Бо не маючи реальної влади, не можна впливати на прийняття рішень й ефективно допомагати людям.
– Але ж голова Уряду від БЮТ! Хто не дає Вам наводити лад в країні?!
– Крім посади треба мати ще й повноваження. Уряд обмежений у впливах на виконавчу владу на місцях. Група депутатів з ЄЦ у Верховній Раді, будучи формально в коаліції, не підтримують більшості ініціатив уряду. 300 урядових законопроектів досі не розглянуто в парламенті. Ось нещодавно у Верховній Раді відбулось голосування по надзвичайно важливих законопроектах для розвитку місцевого самоврядування та розвитку села. І більшість з них була провалена саме неголосуванням більшості депутатів з Партії Регіонів та «Нашої України». Ось де реальна коаліція! Так, про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство», які торкались питання реєстрації селян у службі зайнятості» не голосував лідер «Фронту змін» А. Яценюк, наші львівські депутати Я. Кендзьор, А. Парубій, В. В’язівській, О. Білозір. Так само вони не підтримали і включення до порядку денного питання про внесення змін в Закони «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві податки і збори».
І таких прикладів десятки. Ось, 22 травня Верховна Рада голосувала про повернення до розгляду питання включення до порядку денного проекту Закону про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2009 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях. І що ви думаєте? Ті ж самі А. Яценюк, Я. Кендзьор, А. Парубій були відсутні. А під час голосування про проект Постанови про відзначення 20-річчя створення Народного руху України система «Рада» чітко показує, що новий фаворит львівської публіки А.Яценюк знову відсутній, разом з єцівцями О. Білозір, І. Крілем, Л. Оробець. Але найбільше дивує і вражає ситуація під час поіменне голосування 19 травня про проект Закону «Про увічнення пам'яті осіб, що загинули внаслідок воєн та політичних репресій». Цим законом мали визначатись правові та організаційні основи діяльності з увічнення пам’яті осіб, що загинули внаслідок воєн та політичних репресій, депортацій та тоталітарних режимів, упорядження і збереження на території України місць поховання таких осіб. Але - Яценюк знову відсутній!
– Але ж не можна у всьому винити інших!
– Ніхто їх не винить. Просто люди повинні знати правду про позицію своїх кумирів і судити їх за реальними ділами. а не балачками. А крім цього, до внутрішніх політичних проблем додались глобальні економічні проблемами. Перед їх викликом став увесь світ, сильніші й багатші держави не дають собі ради. А у нас поки Тимошенко бореться з кризою, всі борються з Тимошенко. Бо чим в країні гірша ситуація, тим нижчий рейтинг провладної партії, а бонуси опозиції зростають. Тому всі й кинулись «валити» лідера БЮТ. Бо чим важче українцям, тим легше піаритись Януковичу, Яценюку, Симоненку, Тягнибоку, Ющенку. Вони просто спекулюють на бідах й емоціях людей, нахабно маніпулюють громадською думкою. Для них криза, як манна небесна! Але якби Юля Тимошенко думала лише про свій рейтинг, то могла б давно скористатись шансом піти в опозицію. Але на те вона й сильна жінка, мати, і не зрадить свій народ. Бо не про рейтинг їй йдеться, а про долю країни. Вона не має часу відгавкуватись на брехню, бо просто робить свою невдячну роботу.
– Після цих слів зрозуміло, що БЮТ вже почав президентську кампанію.
– Країна повинна отримати справжнього лідера. У найкритичніший для багатьох націй час, саме жінки очолювали держави й вели свої народи. Такий шанс для України настає зараз…
Історія має здатність повторюватись. Але те, що для одного було геройством, для іншого стає фарсом. Пам’ятаєте, яке розчарування було у всіх нас, у всієї нашої діаспори, коли Ющенко підписав Універсал національної єдності та подав кандидатуру В.Януковича на посаду прем’єра? Інакше як зрадою ми це не називали. Здається, що вся Західна Україна тоді плакала. Що ж тоді говорила Банкова? Іван Васюник відважився порівняти українського Президента з американським - Авраамом Лінкольном. «Президент – чудесна людина і, взагалі – мудрий, але йому не вистачає волі і прагнення, і боюся, що у нього немає сил правити країною». Це цитата не про українського президента Ющенка, – сказав Васюник. – Це цитата про американського президента Лінкольна, який у дуже важкий для США час об'єднав Південь і Північ Америки. У той час, коли він це зробив, його не зрозумів ніхто. А зараз Лінкольн – найвидатніший президент США». На жаль, не вийшло з Ющенка Лінкольна. Він увійде в історію, як особистість із значними внутрішніми суперечностями й комплексами. Політик, який сам собі навіяв статус Месії. Людини, яка запалила в народові прагнення до волі, свободи, демократії й законності, але швидко зрадила мільйони «маленьких українців», вбила їх віру й поховала надію. При ньому Україна стала ще більш роз’єднаною, можна сказати розхристаною. Але через півроку українці зроблять свій вибір. І переконаний, що буде він на користь тієї людини, яка важко працює для народу, не думає про рейтинги й піар. Юля Тимошенко витримає усе! І разом з Україною вона переможе!
Інтерв’ю надіслано спеціально для «Трускавецького вісника» від нашого львівського кореспондента
