Історія Трускавця з точки зору поляка

В польському місті Ополє в 2009 році побачила світ книга ректора Опольського Університету та сенатора Речі Посполитої Станіслава Славоміра Ніцєї (наз. відм. – Nicieja) під назвою “Kresowe trojmiasto. Truskawiec. Drohobych. Boryslaw”. Майже 300 сторінок, присвячених трьом містам нашого регіону, не можуть залишитися поза нашою увагою, тому ми вирішили приділити цьому твору дещо більше уваги, ніж просто згадка в рубриці «На книжковій полиці». Тим більше, що книга претендує на єдину польськомовну (на даний час) історію Трускавця, а це не абищо, якщо взяти до уваги, що україномовної історії в нормальному форматі Трускавець не дочекався до сьогоднішнього дня. Я в жодному разі не хочу применшити заслуги дослідників Зенона Гузара, Івана Скибака та покійного Ореста Мацюка, які є співавторами короткого історичного нарису про наше місто, а в нашому Інтернет-виданні вже появлялася згадка про книгу історика Олега Реги про церкву святого Миколая як духовну перлину Трускавця. Свідомо не пишемо про видання дрогобицького автора «Трускавець – володар живої води», адже книга не написана на основі історичних джерел, як це прийнято в історичній науці. Проте жодне з вищеназваних видань не є повноцінною історію міста-курорту Трускавець. А тут маємо видання, яке оздоблене унікальними старовинними фото та підтвердженням фактів, які наші історики інколи воліють замовчувати.

Історію з давніх часів писали люди на догоду комусь і про цілковиту об’єктивність говорити не доводиться. Тому так важливо було для мене особисто як історика не просто потримати цю книжку в руках, але перечитати її. Звичайно, неприязнь та певна зверхність автора щодо українців дещо применшує вартість твору, проте є щось, що не може не тішити – а це виклад фактів, які наші історики або свідомо замовчують, або не вважають подавати для широкого розголосу, адже правда інколи буває невигідною. Одним з таких фактів є правда про липневий погром дрогобицьких жидів у 1941 році – пекло, яке довелося пережити як винним у співпраці з НКВС, так і зовсім безневинним жидам, і то пекло з рук не гестапівців, а сусідів-українців, не може не вразити. Розповідь про дрогобицький некрополь, розвиток Борислава та нафтового промислу в ньому, розвиток нашого славного курорту – і все через призму життєписів цікавих людей, які цю історію творили – Анджей Хцюк, який був репортером трускавецької літньої газетки «Трускавецькі джерела», славнозвісний Іван Франко, наш український Мойсей, Бруно Шульц та його брат Ізидор, Станіслав Курц та Фелікс Ляхович, і, безперечно, бургомістр Трускавця та його власник Раймунд Ярош. Це далеко не повний перелік тих, хто відіграв немаловажну роль у розвитку цієї частини Східної Галичини, хто досягав вершин і над ким глумилася доля.

На мене особисто справили враження світлини із зображенням вілли «Марія Гелена» (на її місці тепер знаходиться курортна поліклініка № 1), охоронців муніципальної «джерельної сторожі» в уніформі, поштові листівки, в тому числі і жартівливі із зображенням повної сумки грошей під час приїзду та порожньої при від`їзді з Трускавця, світлини з зображенням як простих трускавчан, працівників на курорті, так і гостей, в тому досить значних. А в Трускавці побували і Юзеф Пілсудський, і Іван Франко, і Владислав Рачкевич і Ян Кепура з Мартою Еггерт, і Август Залеський, і Тадеуш Голувко, і Влада Маєвська та Віктор Будзинський, і Бруно Шульц та Софія Батицька, Константін Петст та багато-багато інших. Для нас ці імена можуть нічого й не говорити, але варто копнути глибше і ми будемо вражені, наскільки красивим та заможнім був курорт у довоєнні часи і як його спотворила радянська влада.

Книга так і проситься, щоб її перекласти на українську, проте для цього потрібні як згода автора та обумовлення різних поточних моментів, так і кошти на її видання. З українських ЗМІ вперше про дане видання написав регіональний польськомовний «Kurier galicyjski» (№ 14 від 24 липня – 14 серпня 2009) і, сподіваємося, що наша публікація буде не останньою схвальною рецензією на монографію. Адже знати своє минуле потрібно, бо «хто не знає минулого, той не має майбутнього», а так хотілося б, щоб Трускавець мав дійсно красиве майбутнє. Із врахуванням та відновленням того позитиву, який був на курорті за часів п. Яроша.

Володимир Ключак