ДУША БОЛИТЬ ЗА РІДНЕ МІСТО

Спогади і роздуми

З 1998 до 2002 року я працював міським головою Стебника. Проблем було багато, і всі потребували негайного вирішення.

Однією з важливих була проблема введення в експлутацію 108-квартирного житлового будинку № 3 на вулиці Винниченка. Ще б пак! Незавершена дев’ятиповерхівка на “Кубі” років з десять мозолила очі всім, в тім числі й мешканцям шести сталінських бараків, які леліяли рожеві мрії, що коли-небудь вони таки отримають квартири, позбудуться насправді собачого життя й того проклятого, нікому не потрібного і ганебного помешкання.

І ось наприкінці 1999 року вдалося домогтися у Києві та Львові виділення коштів на завершення будівництва цього довгобуду та почергово, під’їзд за під’їздом, здати в експлуатацію. В результаті було завершено відселення мешканців з бараків, виконана передвиборча обіцянка, дана керівниками Стебника і Дрогобича.

Особливу допомогу в цьому надавав Олексій Радзієвський – на той час міський голова Дрогобича. Він постійно цікавився станом справ у місті, часто бував на засіданнях виконавчого комітету і сесіях Стебницької міської ради, брав активну участь у житті Стебника.

Спільними зусиллями було відновлено спорудження 36-квартирного житлового будинку на вулиці Січових Стрільців і 32-квартирного – на вулиці Курбаса.

Значно розширилася торгова мережа за рахунок нових підприємств торгівлі “Резон”, “Все для всіх”, було реконструйоване кафе “Молодіжне” і “Тюльпан”.

Вперше у місті відкрито Державну нотаріальну контору, запрацювали нові маршрути пасажирських перевезень “Стебник-Борислав” і “Стебник-Львів”.

Виконавчий комітет дбав про чистоту й озеленення міської території, стан доріг і помешкань.

В 1998 році збудовано нове дорожнє полотно, а це біля 250 метрів, через – на той час – територію калійного заводу, в бік Трускавця. Таким чином, відпала потреба їхати в об’їзд навколо території заводу до курорту.

Пригадується, як садили квіти в місті, косили трави, підрізали живопліт і таке інше.

У цей період перевели у більш облаштовані приміщення Стебницьку газову дільницю та водоканальну службу. Виконком підготував документацію на ремонт-реконструкцію почекального залу станції Стебник, автостанції. Введено кабельне телебачення, запрацював тижневий часопис Стебницької міської ради “Наше місто”.

У мікрорайоні Колпця зведено нову церкву – Введення у Храм Пресвятої Богородиці. Будували храм усією громадою Колпця за сприяння міської влади і підприємства “Універсал”.

Враховуючи заслуги перед громадою, нами було перейменовано вулицю Доброгостівську на вулицю отця П.Мекелити, а новозбудованій вулиці в мікрорайоні Колпця дано ім’я В’ячеслава Чорновола.

Вирішено питання геральдики: місто має свою символіку – прапор, герб, гімн. До речі, герб міста виготував і подарував стебничанин Василь Федак, який до того ж є автором (слова і музика) гімну стебничан “Футбольна пісня”, написаного у 2001 році.

За всю багатовікову історію день Стебника відзначався уперше 20 травня 2001 року – в третю неділю травня. Крім іншого, Стебнику подарували гімн “Наше місто” (слова Ігора Юринця, музика Василя Сторонського). А поет-журналіст Богдан Британ у подарунок написав свого вірша про Стебник і продекламував його на урочистостях, присвячених цій знаменній даті.

Багато чого іншого хочеться згадати, але зупинюсь ось на чому.

Під час моєї каденції 21 сесія Стебницької міської ради винесла доленосне рішення для гірничого міста – про визнання Стебника зоною надзвичайної екологічної ситуації. Це було підтримано на сесіях Дрогобицької міської та Львівської обласної рад й передано на розгляд до Верховної Ради України. Це питання було на контролі в народного депутата України Олександра Лавриновича, але й досі не вирішене...

Не раз депутати ставили питання про статус міста перед вищестоящими керівними органами, сподівалися, що у майбутньому Стебник буде містом обласного значення. Але і ця мрія не мала шансів на здійснення.

Оглядаючись назад, хочу сказати, що не все так гладко вдавалося зробити в питаннях соціально-економічного розвитку міста, були значні труднощі та упущення, незважаючи на злагоджений, дружній депутатський корпус.

Це ми спостерігаємо і в даний час. Проблем багато: екологічна ситуація небезпечна, дороги не відповідають бажанням громади, місто засмічене.

Вважаю, що першочерговим завданням сьогоднішнього депутатського корпусу має бути робота з виконання програмних документів, з якими партійні організації у 2006 році йшли на вибори, обіцяли виборцям зробити добрі справи. А зараз депутати не закріплені за виборчими округами, не ведуть прийому виборців, не звітують перед ними про свою депутатську діяльність.

Сесії часто переносяться, бо недостатньо підготовлені або зовсім не готові. Контроль за виконанням прийнятих рішень не ведеться. А самі рішення, які прийняті і з часом виконані, з контролю не знімаються. Не працює депутатський клуб. В цій “каламутці” та ще й у поспішності виникають грубі порушення чинного законодавства, а в результаті – протести прокуратури, суди, невдоволеність депутатського корпусу і таке інше. Депутатів розділено на тих, яким не байдуже, як працює влада, і тих, які перебувають – поки що – до наступних виборів при владі.

Маючи свого часу підтримку депутатів, виконувач обов’язків міського голови, секретар ради Геннадій Куцан щораз її втрачає, і в цьому я вбачаю його особисту провину. Не вміючи об’єднати депутатів і повести за собою, такий керівник не може сподіватися на щось добре у майбутньому. Особисті амбіції душать усі його наміри, особливо якщо вони шкодять громаді.

Завершується літо, наступає осінь – час збору врожаю. І про який урожай можна сьогодні говорити? Нескошені трави погрубшали, подекуди попадали на землю, бур’яни відцвітають і рясно насіюються на наступні роки.

Яким же буде наше найближче майбутнє? Невже не прорвемося? Чи прорвемося?

Коли впритул займемомся мікрорайонами міста – Сільцем і Колпцем, малоповерховою забудовою? Адже забули мешканці цих околиць, коли і хто з керівництва міста там побував і зустрічався з ними – тільки хіба під час виборчої кампанії, й не більше. А час спливає... Зима на порозі. Капітальний ремонт котельні на вулиці Куліша не завершений, а тому вона не введена в експлуатацію. Дорожне полотно на вулиці Трускавецькій усе ще ремонтується – чи, може, ні? Бюджетні гроші зменшуються через нераціональне і нецільове їх використання. Доходи незначні. Як зимуватимемо?

Микола ГОРИСЛАВСЬКИЙ,

міський голова Стебника (1998-2002 роки), депутат Стебницької міської ради

п’ятого демократичного скликання, газета “Воля громади»