«Тільки мене, любимого, лише з моєю «правдою»…

Є така життєва історія. Сидить старий дідо, жебрак і просить милостиню. Підходить гарно вдягнена пані і дає йому яйце, щоб він міг його з`їсти. Дідо красно дякує і вже хоче почати це варене яйце облупити зі шкаралупи, щоб втамувати голод. Люди проходять, а пані не вступається і запитує: «Діду, чи дала я вам яєчко?» «Дали, вельможна пані, красно вам дякую».
«Діду, а правда, що я така файна і добра, адже я ж вам дала не що-небудь, не якийсь черствий хліб, а яєчко?» «Так, дорога пані, дякую вам». І так кілька разів. Врешті після чергового запитання дідо не витримує, кидає то яйце пані в голову і відповідає: «Дали-сте, дали, панійко, але ліпше беріть його назад, їжте і вдавіться ним, ніж я маю то вислуховувати».
Ця історія прийшла мені до голови, а радше виринула з пам`яті, коли почув про іншу історію – про нібито урочисте відкриття гінекологічної палати в хірургічному відділенні Трускавецької міської лікарні, ремонт якої проспонсорував один з підприємців, які балотуватимуться на посаду мера Трускавця. Вибачайте за тавтологію, але справа в тому, що справа і виїденого яйця не вартує, а тут – такий розголос. Ось, мовляв, я зробив, стратився, а мені не дозволяють такі-сякі беки пропіаритися, показати себе, любимого, на публіці та ще й у моїй газеті. Звичайно, в своїй хаті своя правда, і сила, і воля, як казав Тарас Шевченко, але правда є одна, а виходить, що в нас – у кожного своя.
Оскільки я є палким любителем різного роду сенсацій, то швиденько домовляюся про зустріч з тими людьми в лікарні, з якими маю контакт. Приходжу -  і що я бачу? Бачу багато відремонтованих палат у терапевтичному і в хірургічному відділеннях, їх ремонтували і санаторій «Шахтар», і санаторій «Перлина Прикарпаття», і санаторій «Карпати», і клініка професора Козявкіна, і пансіонат «Світязянка», всі вони в доброму стані, ніякого урочистого відкриття ніхто і не думав організовувати. Іду до завідувача хірургічним відділенням п. Богдана Куцика і знаю, що аж він мені не збреше, бо знаю п. Богдана як фахівця своєї справи і як порядного християнина. Богдан Іванович скромно говорить, що підприємець мав зробити ремонт у цій палаті протягом 10 днів, натомість ремонт затягнувся на 2 місяці. Хтось доповів, що в лікарні – чужа людина, а тим більше журналіст і «підтягнулися» головний лікар ТМЛ п. Йосип Свіжинський та в. о. начмеда, заступник головного лікаря п. Володимир Чуба. Довідавшись у чому справа, вони теж дають свої коментарі, ведуть показати хвалену палату. Я ще з села знаю прислів’я, що «на перехвалені ягоди не треба йти», але чомусь не подумав, що так можна себе перехвалювати. Палата як палата, коли робили ремонт, то унітаз розмістили під умивальником, треба було переробляти, двері теж не найвищої якості, планки прибиті криво, стяжку довелося переробляти, вода в душі стікає вкрай повільно…
Робити добро мовчки, не хвалитися ним, в іншому випадку це не добро. Так думали і так чинили люди дійсно святі, а до святих нашим підприємцям далеко. На фоні того всього, що було зроблено в лікарні нашого міста за останні роки робити «шуміху» навколо однієї палати – не просто несерйозно, а тупо і дико. І це за такий великий обсяг часу до виборів, а що нас чекає за кілька місяців?
При нагоді ставлю кілька гострих запитань Йосипу Михайловичу стосовно дитячого відділення, пологового будинку, можливого переїзду до лікарні терцентру, освоєння коштів бюджету розвитку, орендарів, аптеки, харчування, дорогих ліків, лікування іноземців, нової котельні, інше, що мене цікавить. Ось короткі відповіді у моїй власній інтерпретації: дитяче відділення перенесли з окремої споруди для того, щоб вивільнити цю споруду під потреби територіального центру обслуговування пенсіонерів та малозабезпечених і Управління праці та соціального захисту, хоча краще було б розмістити терцентр на першому поверсі лікарні, де і вхід окремий є, і умови були б кращі саме для стареньких; пологового будинку у Трускавці найближчим часом не буде, це невигідно з економічної точки зору. Хоча тут я не зовсім погоджуюся з п. Свіжинським, адже знаємо, яка слава у Дрогобича та Борислава і може було б варто над цим подумати ще раз. Стосовно освоєння коштів бюджету розвитку, то у лікарні замінено всі вікна та двері на металопластикові (пригадую, як покійний лікар-дерматолог Петрик ще в 2002 році ставив перед Левом Грицаком, тоді ще кандидатом у мери, завдання поміняти вхідні двері у лікарні), на свої очі я побачив нові ліфти і навіть туалет для неповносправних осіб, на облаштування якого витратили з міського бюджету розвитку щось біля 20 тисяч гривень. На території лікарні є одна аптека (36,6), на даний час ведуться перемовини зі сторони представників мера та її власниками, щоб ціни тут були дійсно найдешевшими в місті, особливо для представників пільгових категорій, інвалідів та малозабезпечених. Це є реальна проблема, адже ціни на ліки в 2009 році зросли як мінімум на 30 – 40%, а деякі – вдвічі. Іноземців у лікарні лікують, бо немає жодних підстав відмовити їм у наданні допомоги, це йде за рахунок міських коштів і щось із цим треба робити. Окремі готелі (головний лікар назвав поки що хіба «Хижину спа» та «Набі») і не збираються укладати договори на обслуговування, а деякі хоч і заключають, але платити не поспішають. Ось і цими вихідними в лікарню поступив громадянин США з нирково-кам`яною хворобою на фоні цукрового діабету, який спочатку самовільно покинув лікарню, потім самовільно знову зайняв палату, не маючи жодних документів (ні паспорта, ні страхівки) і не збираючись платити. Стосовно покупки медикаментів, то хворим безкоштовно надають лише 700 препаратів, затверджених постановою Кабміну, тоді як в обігу – близько 8 тисяч. Інколи покупка медикаментів з`їдає всю пенсію чи зарплату хворого. На харчування ніхто не нарікає, на обслугу – теж.
… З лікарні я йшов в іншому настрої. Погано, що нема сенсації, а я ж так сподівався… Погано, що є проблеми, але де їх немає? Але добре, що я на власні очі пересвідчився, що і до чого, адже недаремно кажуть «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». І добре, що не всі зациклені на виборах, а є й такі, які працюють на совість на кожен день.
Робити сенсацію з конкурсу фото чи виступу на телебаченні? Фотографуватися з акторами-коміками, тому що ти пасуєш саме до коміків? Гарантувати Незалежність України і лише повторювати «Свет мой, зеркальце, скажи, да всю правду доложи, я ль на свете всех милее, всех румяней и белее?» (перепрошую, що цитата маскальською)? І чи такої правди хочуть трускавчани чи може якоїсь іншої? В принципі, вони скажуть самі.

Андріан Марічик