Сімдесят років тому, 17 вересня 1939го, розпочалася окупація Західної України совєтськими військами. “Золотий вересень”, здається, триває й досі. Принаймні жахливі наслідки насаджування російськоазійського способу життя і мислення ми пожинаємо й нині.
Совєтський менталітет спотворив наші історичні українські гени. Мутація дала жахливий результат. З одного боку, вважаємо себе європейцями, але потворна московщина у кожному з нас не дозволяє відчути себе господарем на власній землі. Особливо це видно на Сході та Півдні України. Зросійщені українці не мислять себе без Росії, тоді як людина зі здоровим глуздом повинна втікати чимдалі від Москви. Західна Україна погрузла у корупції, нещирості, жидівській захланності. Здається, при владі всі свої “щирі українці”, а й кроку ступити не можуть, аби не здерти з побратимів важко заробленої копійки.
Основний наслідок московської окупації - відсутність духовності. Відвідування церков не є показником відродження духовності. Це може слугувати лише першим кроком на шляху до цього. Замість того, щоби іти вглуб і вшир, церковники будують нові храми за людські гроші. А хто винен у тому, що горять старі церковці минулих століть? Палять вороги чи нашим священикам у старих приміщеннях ніде розвернутися?
Відродження України розпочнеться лише тоді, коли кожний у своїй душі позбудеться совєтської окупації.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»