Мирон Бучацький: Лікар, Патріот, Борець.

 

30 січня 2009 року виповнюється 70 років з дня народження члена Трускавецької міської асоціації інвалідів (ТМАІ), почесного голови ТМАІ на громадських засадах п. Бучацького М. В.
15.08.1997 року з ініціативи депутатів обласної ради Зарицкого Ю. Б. та Бучацького М. В., а також Кучера М. В. було створено Трускавецьку міську асоціацію інвалідів і здійснено реєстрацію статуту.
Бучацький Мирон Володимирович, українець, народився в с. Свірж Перемишлянського району Львівської області в сім`ї селянина, закінчив школу працював викладачем сільськогосподарської техніки в Свіржській СШ, вступив у Львівський медичний інститут, по закінченні якого працював головним лікарем Угнівської дільничної лікарні, потім армійським лікарем, лікарем у Стебницькій лікарні, в Трускавецькій курортній поліклініці, в міській лікарні, двадцять років був солістом у знаменитій народній хоровій чоловічій капелі «Бескид» Дрогобицького педінституту під керівництвом національного диригента, професора С. Стельмащука.
У 1984 році захистив кандидатську дисертацію, винахідник, який посідає 8 авторських свідоцтв, автор 40 друкованих наукових робіт, у 1993 отримав німецький, чеський, болгарський патенти на стереотаксичний комплекс нейрохірургічних винаходів.
Працював помічником-консультантом народного депутата України п. І. Осташа.  На добровільних засадах працював головою Трускавецької міської організації «Клуб виборців». Обирався депутатом Львівської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання і був членом Президії Львівської обласної ради, вступив в члени УХДП, першим заступником голови УХДП, як голова Дрогобицького регіонального відділення «Меморіал» ініціював, організував і здійснив розкопки жертв НКВД-НКГБ у Дрогобичі і їх перепоховання з виготовленням 500 трун, відлито і встановлено на Полі Скорботи три пам`ятні таблиці перестороги. Довів і отримав від Кабінету Міністрів довідку (єдину на всю Україну) про те, що жертви в Дрогобицькій катівні загинули від рук функціонерів НКВД-КГБ.
Організатор 12 з 17 осередків товариства української мови імені Т. Шевченка у м. Трускавці. Особисто утворив 10 осередків Руху в м. Трускавці та 5 осередків Руху в Дрогобицькому районі.  Учасник і делегат установчої конференції «Меморіалу» і «Зеленого світу» в Києві. Брав активну участь в організації і проведенні «Ланцюга єдності» 1991 року. Організатор першого в Трускавці і багатьох наступних політичних мітингів у Дрогобичі, Стебнику, Перемишлянах, Дрогобицькому районі.
Ініціатор реставрації могили Українських Січових Стрільців в м. Трускавці, за свої кошти встановив пам`ятні таблиці на катівнях НКГБ в Пермишлянах та Дрогобичі, ініціатор, організатор та будівничий хати для престарілої матері Ю. Литвина у с. Барахти на Київщині. Здійснив випуск трьох номерів газети «Нова свобода» тиражем 5 тисяч екземплярів, організував спонсорування і здійснив 2 випуски харківської газети «Нова Україна», херсонської «Голос Таврії», часопису «Червона калина» в Умані. Придбав і передав півтисячі екземплярів «Історії України» професора Ореста Субтельного для осередку Руху Умані. Організував дрогобицький регіональний комітет захисту УГКЦ, вимагав реабілітації УГКЦ.
Протягом 25 років працював у лікувальних установах курорту Трускавець лікарем-отоларингологом, але за критику, спрямовану проти деяких місцевих чиновників, був звільнений в 1994 році з посади завідуючого відділом охорони здоров`я Трускавецького міськвиконкому без жодних підстав чиновником-автократом.
З газети «Високий Замок» від 1 березня 2007 року: «Однак він залишився в гущі політичного і громадського життя, яка є його стихією і  на цій ниві досяг багато чого. Інша річ, що він, з його глибоким аналітичним розумом та широкою ерудицією, рідкісною схильністю до сумлінного оволодіння самотужки іноземними мовами, вітчизняної юриспруденції, має запальний, відвертий безкомпромісний характер і це часто не до шмиги його опонентам, ким би вони не були.  Попри це він є, мабуть, єдиним з не багатьох найбільш відомих політиків нашого регіону першої хвилі національного відродження, який продовжує йти своєю дорогою, не маючи й «зерна неправди за собою».
А ось думка про нашого краянина завідувача відділом Мукачівської міської лікарні Гейза Фелді: «В Будапешті на науковому симпозіумі (2002 р.) хірургів з отоларингологами німецькі вчені назвали доктора Бучацького з України першопрохідцем розробки нового хірургічного доступу до основи мозку, який він описав в різних медичних журналах ще в 70-х рр. минулого століття. В даний час по цій методиці, правда з найновішими складними обладнанням та комп’ютерною технікою як в пріоритетному напрямку, оперують у клініках усього світу. Згадавши на симпозіумі ім`я доктора Бучацького, німці віддали шану нашій науковій думці» (зі статті Романа Пастуха).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1867 від 20 грудня 2000 року «Про затвердження Комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій» з ініціативи та настирливих домагань Мирона Володимировича, ухвали 15 сесії Дрогобицької міської ради № 500 «Про продовження розкопок жертв комуно-більшовицького режиму на вулиці Стрийська, 1», влітку минулого року було продовжено розкопки, розпочаті в 1991 році у 32-метровій криниці підвального приміщення, яку, за свідченням очевидців, в 1939 – 1941 роках та післявоєнний період було вщент заповнено закатованими українцями. Є припущення, що їх могло бути більше півтора тисячі…
Мирон Володимирович і надалі енергійний, з добрим гумором, життєрадісний, з незліченними задумами і планами гордо крокує по своїй землі, вірить, що настануть кращі часи, радіє кожному сонячному дню, а разом з ним радіє його дружина і син.
Від імені членів ради трускавецької міської асоціації інвалідів і активу вітаємо Мирона Володимировича Бучацького з ювілеєм. Бажаємо здоров`я, успіхів, удачі на многая літа!!!
За дорученням членів Ради ТМАІ та активу – голова ТМАІ  Надія Заблоцька