Не треба нам пі-пі

Про політичну проституцію сьогодні говорять всі, кому не ліньки. В Україні в цілому, а в Трускавці зокрема вже стало нормою «лягати» під «нові» обличчя вищих політиків, чи не під обличчя, а під щось друге, бо як ляжеш під обличчя, то потім попробуй волосини з рота повитягувати. Ніби порядні люди насправді дуже далекі від порядності, а їхня щирість є такою ж показною та напускною, як і їхня доброта та турбота про інтереси мешканців нашого курорту. Чомусь всі, а особливо діючі депутати саме перед виборами нагадують собі, що треба дбати про «народ» і починають так «дбати» про нього, що аж блювати хочеться від такої «дбайливості». Одні створюють нові ГО, інші – «народжують» газети чи фонди, ще інші – «звітують», що всі погані, хіба вони хороші. Проте є в них одна спільна риса – ніхто не хоче брати відповідальності за той стан речей, який є на сьогодні і ніхто не хоче визнати свою співвідповідальність за прорахунки, допущені владою. Це, знаєте, так, якби було групове зґвалтування, а на суді семеро свідчили б проти одного, що це він, мовляв, один є злочинцем, а вони захищали, та, на жаль, бідаки, так і не захистили від ганьби дівчинку після третього аборту.

В Трускавці є діючих 38 депутатів, проте мізерна кількість з них готова визнати «Так, ми влада і ми відповідаємо за розвиток нашого міста за останніх чотири роки». Одні кажуть «Ми зразу ж оголосили себе опозицією», а інші – «Ми теж опозиція, хоча не з 2006, а з 2007 чи з 2008 року», одні готові кістки покласти (правда, не свої, а людські), щоб місто було ще кращим, а інші тільки тим і займаються, що ходять з лупою та вишукують недоліки, формують «банки даних» (добре, що не банки сперми) та шукають спонсорів для своєї передвиборчої кампанії, словом – всі «працюють». Що, потім ті «банки» понесуть на «аналізи» чи як?

Нещодавно по скриньках порозкидувано листи від пана Євгена Юника, працівника ЗАТ «Трускавецькурорт», де він пише дослівно таке: «Я, як депутат міської ради трьох демократичних скликань, (підкреслення наше – ред.) … вирішив діяти в напрямку залучення широких верств громадськості. Я зрозумів давню істину: якщо не ми, то хто? Якщо не тепер, то коли?». Дуже радує, що хоч тепер, після перебування більше десяти років у кріслі депутата, людина «вирішує діяти», хоча все ж підозра залишається – а що робилося протягом цих «трьох демократичних скликань», чи була це праця в інтересах громади, чи структури, яка і висуватиме пана Євгена як кандидата в мери? Чи може на своє особисте благо?

Проте ми дещо відхилилися від справжньої теми нашої статті, адже хочемо поговорити не про цього депутата, а про двох інших його колег, теж, до речі, нашоукраїнців – Пілька Ігоря та Петра Іванишина. Оскільки в них співпадають перші літери імен та прізвищ, то дозволимо собі інколи робити невелике скорочення типу ПІ. Отже, 29 жовтня 2003 року у Трускавці створено «Нашу Україну» і лідером її було обрано Ігоря Федоровича ПІлька, який її очолює і до цього часу. В ті роки всі свідомі трускавчани підтримували Віктора Ющенка на Президента України і хоча вже тоді були певні тертя між чинним мером міста Левом Грицаком та працівником того ж ЗАТ «Трускавецькурорт» п. ПІльком, в підтримці Віктора Андрійовича вони були одностайні. Принаймні під час Помаранчевої революції Лев Грицак поміг реально, а не займався збором коштів, які невідомо куди поділися (чіткого правдивого звіту по цих коштах ніхто і ніколи вже й не дочекається). На виборах 2006 року ПІлько привів до міської ради свою «команду» з 14 чоловік, яка вся пройшла під брендом «Нашої України», популярність якої почала дещо ПІдупадати. Пригадується факт, коли пан ПІлько організовував мітинг на дитячому майданчику по Стебницькій позаду магазину «Технолюкс», щоб не допустити забудови іншим депутатом (від БЮТ), то він тоді твердо запевняв, що не підтримуватиме ні Балогу з його «Єдиним центром» ні інших політиків, окрім діючого Президента Віктора Ющенка.

Пане Ігоре, слово не горобець, воно тоді вилетіло і все, а Ви, видно, забули, бо чого ж тоді Ви себе проявили таким активним організатором зустрічі трускавчан з «героєм-рятівником України» Яценюком. З пана Іванишина мені не дивно, бо від нього цього можна було сподіватися, а от від Вас – ні. Як так, кинути «улюбленого Президента»? А може це сталося тому, що пан Олійник вже далеко, в Києві, а областю керує інша людина, то Вам теж захотілося новизни поглядів і Ви вирішили, як справжній офіцер, того, хто обіцяє «боєздатну армію» та «продуктивне село»? Якось не по-офіцерськи виходить, далебі…

А може, справа в іншому? Може це образа, що Ігоря Федоровича вже не підтримає ЗАТ «Трускавецькурорт», який має іншого кандидата на мери (адже пан Ігор програв Леву Грицаку і причиною чи не став той факт, що він вже був заступником у Матолича)? Може тут є щось більше, ніж любов та повага до «щирого українця» Арсенія, може тут проявляється прагнення по-батьківськи захистити молодого політика від «ізвергів» типу Ратушняка і допомогти йому, він же ж такий немічний і смішний виглядав на бюветі, слухаючи дифірамби у свою адресу від Івана Шила, а пан Ігор, як-не-як, має більше досвіду? Чи може підтримують Яценюка за те, що Трускавець навіть не названо одним із міст, де перебував Петрович, а «одним із сіл регіону» поряд із Дрогобичем? Та й не дуже Яценюк «блєснул» якимись знаннями про проблеми нашого міста, так собі, чиста водичка (а якщо чесно, то не дуже й чиста). Я б сказав, він швидше завадив своїм приїздом, ніж здобув якихось нових прихильників, бо люди відкрито на цьому збіговиську сміялися з «рятівника».

Та не будемо ми нікого втомлювати довгими роздумами і не будемо обманювати так, як це полюбляє робити трускавецька теперішня «опозиція до мера». Суть не в любові і не в обожнюванні Яценюка, а в тверезому і цинічному розрахунку – будуть «свіжі» гроші і буде більше можливостей на місцеві вибори. На принципи трускавецьким опозиційним політикам начхати чи наплювати, якщо не хочете грубшого слова, а влада їх манить, як ведмедя мед, адже вони добре знають її смак, чи не тому і стрибають, як перекотиполе, з партії в партію, щоб подовше її триматися ногами, руками, зубами і не знаю, чим там ще.

Навряд чи хтось із них серйозно вірить в перемогу «молодого» кандидата, який самостійно і двох слів докупи не зв’яже, а потребує доцента для писання «рєчєй». Навряд чи хтось з них зробив би життя в Трускавці кращим, адже знаємо, яке було життя в місті в кінці 90-х. Навряд чи хтось повірить одному, другому чи третьому «доброму» підприємцю незалежно від того, чи він у «фонді», чи він у «фронті», чи у іншій франці. Навряд чи приваблять трускавчан структури з назвою про Трускавець чи рідне місто, навряд чи поведуться вони на нові прапори чуми кольору хакі, брудного невизначеного кольору чи голубих коміків на білому (замість слова «коміків» мало бути інше). Бо вже повірили раз Ющенку, за якого тоді так ратував пан ПІлько, проголосували так, як «треба», а все одно щось не так.

Різнобарвність у трускавецькій політиці не може не вражати – кожен своїм методом хотів би зіштовхнути теперішнього мера, якому трускавчани двічі довірили правління містом і, швидше за все, довірять ще раз, щоб докінчити розпочаті колосальні зміни по відродженні нашого Трускавця як рекреаційного та туристичного центру. Кожен хотів би посісти крісло мера, не дивлячись на те, що не варта. Кожен вставляє своє пі-пі, аби лиш звернути на себе увагу, показати, що він є щось. Не є винятками ні ПІлько, ні П. Іванишин, вони теж хочуть свого місця під сонцем, хочуть, щоб їх обрали знов депутатами, не можна вже й так сказати, що вони раз нічого не зробили. Зробили, але суть в тому, що якщо ви вже є, дорогі мої два панове, депутатами від «Нашої України», то будьте ласкаві, не робіть як Яценюк (теж пройшов до парламенту за списком «НУ»), а майте честь та заявіть про свій вихід з фракції, покладіть на стіл депутатський мандат, щоб вас не вигнали з міської ради так, як сімох трускавецьких бютівців, яким на зміну по нині ніхто не прийшов. Зречіться публічно, що Ви вже не люди Президента, зречіться його, а то багато хто в Трускавці і далі думає, що саме ви підтримуватимете Ющенка на січневих виборах. Дотримуйтеся ж того гасла, яке з вами асоціюється («Не словом, а ділом»). І не поповнюйте ряди пі-пікайлів у Трускавці, бо вам направду це не личить. Бо дотепер вас сприймали як порядних людей.

Валентин Шреков, газета «Відродження Трускавця» (публікується в розширеному варіанті)