Самоволка, блін

Самовільне будівництво

Трускавець – дуже специфічне місто. «Облагородившись» із звичайного села за рахунок цілющих мінеральних вод, воно з колгоспу імені Шевченка та «курорту для чужих – села для своїх» стало містом-курортом. В далекі противні совєтські часи трускавчан насильно зганяли із землі і будували «пам’ятники епохи соцреалізму». Так виросли санаторії біля питного озера, на Совтусах, так появилися оздоровчі заклади на Боберні, так були збудовані багатоповерхівки на станельскій (за документами, хоч це здавна земля трускавецька) території по Стуса, Стебницькій, так наш курорт «розвивався» та розбудовувався в довжину, ширину, а особливо у висоту. До Трускавця, наче мусульмани до Мекки, з`їжджаються люди з навколишніх сіл – на роботу. Вони тут працюють будівельниками, штукатурами, прибиральницями, санітарками, листоношами, вони тут живуть де попаде, потім у гуртожитках, а потім отримають (якщо повезло) свої помешкання. Окрім простих роботяг до Трускавця їде «еліта», особливо багато колишніх кагебістів (хоча вони колишніми не бувають) приїхало в часи агонії СРСР.

Це були часи цілодобового гарячого та холодного водопостачання, надії на те, що влада забезпечить житлом і дітей, і онуків, а ковбаса по 2 з чимось буде вічним делікатесом на столах колишніх селян, які потрохи починали вже й «какати» (говорити «как» замість «як»). Місцеві трускавчани були досить незадоволені процесом усунення їх як від процесу керівництва містом, так і прямим усуненням з батьківських земель. Адже одне діло – мати особняк, сад, город, вільну земельну площу, а інше – нидіти в стінах багатоповерхівки. Проте незадоволення виявити відкрито в ті часи – означало підписати самому собі документ не вельми приємний. І люди мовчки мирилися, чекаючи на кращі часи.

Коли «прийшла Україна», часи потроху почали змінюватися. Більше демократії, свобода слова і думки, а от в матеріальному плані – дбайте, людкове, про себе самі, в держави і без вас проблем вистачає. І хоча з міста в село ніхто особливого бажання повертатися не мав, виникала реальна потреба «намістити» десь всю челядь – дітей, онуків, зятів, невісток, а бувало, що й правнуків. І вже десь із середини 90-х кмітливіші почали «розширювати» свою житлову площу за рахунок прибудов. Особливо поталанило тим, котрі вважали, що вони невдахи по житті – тим, які проживали на І поверсі. Саме вони почали споруджувати «замочки» біля «коробочок» і на 2009 рік маємо майже кожну багатоповерхівку в місті оброслу «чиряками» одно-, дво- чи більше-поверховими, а також ряд об’єктів, які стоять там, де в радянські часи не могли б стояти з ряду причин (а той, хто б наважився їх будувати, сидів би). Новозбудовані та прибудовані об’єкти використовують тепло, за яке справно сплачують сусіди, за площу їхні власники не платять, бо прибудови не узаконені. Стоп, а може би їх якось узаконити? А якби так через суд? І реально були випадки, коли «незаконне» «узаконювали» через суд. А ті, хто суд програвав, боялися недовго і не сильно – незважаючи на рішення про знесення таких будов, зносити їх ніхто не поспішав.

Та що там говорити про «чиряки», коли в Трускавці і тепер будуються об’єкти на кільканадцять поверхів, по яких по сьогодні немає комплексного висновку управління архітектури. А будівля пані Філіміни Вікторович (стала вже притчею во-язицех) навпроти суду та прокуратури височить і немов насміхається над українським та трускавецьким правосуддям. Відсутність чітких правил гри призводить до абсурду – в Деснянському районі Києва є 1240 таких прибудов, з них лише на третину є хоча б якісь документи та погодження. У Трускавці на рівні І поверху – 42 самовільні прибудови. Наступного року їх може бути й 84. А яка архітектура, який дизайн. Пройдіться хоча б біля будинків по Стебницькій, пройдіться по Стуса, по Сагайдачного, по Мазепи.

Ліричний відступ. Я мав щастя біля 10 років тому бути у польському Вроцлаві. Мій знайомий торік був у тій же ж Польщі, в містечку Катовіце. «Tu jest Polska, a ja jestem polakiem, takich rzeczy czynic nie wolno” – скаже вам кожен. І немає там прибудов-чиряків, навіть без згоди муніципалітету не вільно балкон засклити, а ви кажете. Ото культура, ото нація, ото правова свідомість та повага до рідної держави. Нам, українцям, є ще багато чого вчитися від сусідніх народів, але ми вперто не хочемо. А в Європу в заталапаних кирзаках лізли би навіть і нині.

А що більше, Трускавець на фоні всієї України виглядає мало що не ідеальним містом в цьому плані. Бо в нас прибудови все ж здійснюють в житлових масивах, готельчики – у відпочинкових зонах, словом – все згідно принципів зонування. Так що те, що ріже нам око в естетичному плані – це ще дрібничка порівняно із зловживаннями та непослухом в інших містах. Проте «узаконення» самочинного будівництва через суд відбувається і поки за такі «узаконення» не будуть жорсткі покарання, в тому числі і «добрих дядів-суддів», якихось значних поступок у вирішенні цього питання сподіватися годі.

І не через заздрість протестують проти самочинного будівництва інші мешканці, як це дехто хотів би репрезентувати, а зовсім з іншої причини. Бо в когось є ще таке поняття як совість, не у всіх вона вивітрилася.

Самовільне встановлення автономного опалення

Я – за автономне опалення. Я – за колгосп, лиш не в моєму рідному селі. Живучи на 8 поверсі, не можу собі поставити автономне з кількох причин. По-перше, розмір труби не такий, треба тягнути ширшу трубу знизу, а сусідам мої проблеми по цимбалах, вони зробили євроремонт, тримають квартирантів (це умовно, насправді реалії дещо інші) і довбати свої стіни вони мені не дозволять. Окрім того, в мене немає на даний момент стільки грошей, бо треба десь 15 – 20 тисяч гривень ( а зарплата – 650). А ще я не впевнений у безпеці такого кроку і сподіваюся, що опалювати помешкання не буду московським газом, а чимось іншим. Але це – виключно мої проблеми. До того ж, я не дуже й мерзну, бо живу на південній стороні.

А от у людей – біда. Цвіль, грибок, діти хворіють, бабці сплять в кожухах та вовняних шкарпетках та по кілька разів на день дивляться в календар – коли ж той Новий Рік та Різдво, тоді можна буде помитися, бо дадуть гарячу воду (може). Валідол з корвалолом під руками, бо прийде квитанція від КП «Наше місто» з майже астрономічними сумами – як оплатити мало існуюче тепло, коли субсидію не виробиш, бо донька за кордоном, а син не може знайти тут роботу. Не працює – субсидії не буде. Коли ж ти живеш на найвищому поверсі, то взагалі – жах. Одна фірма так «ремонтувала» дахи, що ліпше б вона їх не рухала. Патьоки під час дощу чи танення снігу, сирість і ті ж цвіль з грибком – безкоштовні міцети. От і виходить, що автономне – єдиний вихід.

Іншу думку висловив в інтерв’ю міському радіо в середу, 7 жовтня головний архітектор Трускавця Олександр Грищенко. Він називає самовільне встановлення автономного опалення «бомбою сповільненої дії» (72 такі бомби в одному будинку) і наводить приклади Чехії та Угорщини, де автономне опалення є – на даху кожного будинку встановлена міні-котельня. В нас так не буде – можна б гарантувати. В нас – хаотичне від`єднання від опалення централізованого і як би цьому не противився генеральний директор КП «Наше місто» Юрій Алієв, вже і мер міста Лев Грицак дав зрозуміти (вірніше, прозоро натякнув), що можливе узаконення після розгляду кожного випадку окремо. Цим кроком з рук одного з опозиціонерів чинної трускавецької влади (а саме депутата Руслана Крамара) вибивається чи не головний козир (вибачте, іншого слова не знайшлося як козир). Автономники святкуватимуть перемогу ще до виборів. А інші?

Де були дотепер ті, які цим питанням мали б займатися в силу своїх обов’язків? Чому ті, що встановили автономне, не платили за місця загального обігріву (вони, може, і не проти б, але їм нараховували за все – за тепло в помешканнях, яким вони не користувалися, неіснуючі борги зростали, судом лякали)? Чому заборона встановлювати автономне в окремих квартирах стала пірровою перемогою тих, хто її домігся? Адже замість офіційного погодження з газовиками, сертифікованих котлів та спеціалістів-робітників – підпільне «пан сам склєпал», халтурщина та любителі швидкого заробітку. І знову – проблема не трускавецька, а загальноукраїнська. В листах, які готував невтомний юрист КП «Наше місто» п. Артур Дикий, посилання на Постанову Кабміну з часів жовтня 2007 (урядування Віктора Януковича), де слово «окремим» забрано, а залишено – «надавати дозвіл на відключення від централізованого опалення мешканцям будинку».  Хіба протягом двох років не можна було ту злощасну постанову відмінити? І хто мав це зробити? Дурницею є звинувачувати в невирішенні питання Грицака чи Крамара, як це вони роблять взаємно. Заручниками цієї непростої ситуації стали і Юрій Алієв (категорично проти автономного), і голова ГО «Воля» Олег Шоломіцький (категорично за автономне), не винні тут ні Марченко, ні юристи міської ради чи міської «Батьківщини». Безглуздям було б нацьковувати тих, хто встановив собі автономне на тих,хто не зробив цього чи навпаки. Проте і шукати шляхи виходу з цієї ситуації та знайти їх – навряд чи реально. Хочеться, щоб і вовк був ситий, і коза ціла, але як це зробити? Всіх перевести на автономне, як пропонує депутат Руслан Крамар? Пробувати можна, але скільки вже можна ставити експерименти на людях? Узаконити тим, що вже поставили, а всім наступним заборонити? Тоді ті наступні покладуть одну руку на лікоть іншої і покажуть всім непристойний жест. Не узаконювати, а залишити як є? Тоді автономникам будуть продовжувати безпідставні нарахування.

Не буду хвалити сам себе, вже і так мене пан Кульчинський на своєму сайті «похвалив» за «плавне» перекочування з одного крісла в інше, але скажу – якби я зайнявся цим питанням на початку 2008, воно б так гостро не стояло тепер, в кінці 2009. В кожній справі повинен бути системний підхід. Хто винен і що робити – два питання революції залишаються актуальними для Трускавця сьогодні і чіткої відповіді немає ні на одне, ні на друге. На жаль…

… Вже традиційно повторюю, що не маю наміру своїми статтями образити нікого. Якщо комусь не подобається правда – нехай заходить на інші Інтернет-видання. А в питаннях самовільного будівництва та самовільного встановлення автономного опалення кожен стоїть (і стоятиме) на тій позиції, яка вигідна саме йому і саме в цей час. Так вже влаштована людська природа.

Володимир Ключак