У вівторок, 6 жовтня, продовжила роботу сесія Стебницької міської ради. Це було перше пленарне засідання під головуванням Романа Калапача після його повернення на посаду міського голови. Для багатьох депутатів був цікавим звіт секретаря ради Геннадія Куцана, адже не секрет, що його хочуть усунути від виконання цих обов’язків. Але Геннадій Федорович знаходиться на лікарняному. А для самого мера було цікавим питання про встановлення йому доплат до зарплати. На прохання самого Романа Степановича сесія задля цього засідала мало не до восьмої години вечора, встановивши своєрідний рекорд. Але про все за порядком.

Стебнику допоможе Гарбуз

Насамперед слово було надано начальникові управління по транспорту Львівської державної адміністрації Володимирові Гарбузу. Він зазначив, що найбільш заплутаною є ситуація з транспортом на Дрогобиччині. А в зв’язку з наближенням чемпіонату Європи з футболу 2012 року ця проблема особливо загострюється. За його словами, всі спірні питання з перевізниками будуть розв’язані до 30 жовтня, у тім числі й розірвання угод з тими, хто не дотримується умов конкурсу. В Стебнику це насамперед пов’язано з маршрутом до Трускавця. Тут їздять старі маршрутки, не дотримується графік, хоча перевізник, який виграв конкурс, обіцяв зовсім інші умови. Щодо маршруту до Борислава, то тут ситуація інша: перевізника, який виграв конкурс, рішенням суду усунуто від перевезень, цим скористалися конкуренти, які “воюють” між собою.

Депутатів хвилює питання, чому з сьомого жовтня подорожчав проїзд. Скажімо, до Дрогобича мали би платити вже 2 гривні 25 копійок, а не гривню 75 копійок. Володимир Гарбуз пояснив це тим, що Міністерство транспорту і зв’язку дозволило підняти тарифи з 18 до 20 копійок за кілометр автопробігу. Це виглядає дивним на тлі зниження цін на пальне. Також депутати запитували, коли налагодиться нормальний доїзд зі Стебника до Дрогобича, адже маршрутки тут переповнені, їздять не за графіком, у вранішній і вечірній час, а також у святкові дні практично не можна виїхати. Проте чіткої відповіді від гостя вони не отримали. Володимир Гарбуз пообіцяв, що незабаром зі Стебника відправлятимуться автобуси на Львів. Що ж, поживемо – побачимо.

Але депутати зійшлися на думці, що розв’язати проблему з перевізниками й навести лад в автоперевезеннях можна лише тоді, коли буде відповідний вплив на конкурсні комісії. Володимир Гарбуз зізнався, що на користь того чи іншого автоперевізника на нього “тиснуть” народні депутати України, обласної ради, керівники різних рангів. Присутній на сесії депутат обласної ради Михайло Ваврин, щоправда, звинуватив самого Володимира Гарбуза в лобіюванні певних інтересів, але отримав звинувачення у цьому самому з вуст львівського гостя.

Роман Калапач пожалівся, що дрогобичани розв’язують стебницькі проблеми з автоперевезеннями без самих стебничан. Володимир Гарбуз пообіцяв, що в подальшому цього не буде. Зрештою, депутати зійшлися на думці, що мають на сесії заслухати пропозиції потенційних перевізників, а вже потім рекомендувати їх конкурсному комітету у Львові. Але чи захочуть львів’яни віддати такий ласий шматочок?

«Реанімація» по-стебницьки

Трохи посперечавшись щодо порядку денного (Ігор Кузьмак навіть запропонував перенести сесію у зв’язку з відсутністю Геннадія Куцана, але колеги голосуванням його не підтримали), депутати приступили до заслуховування звітів заступника міського голови Лілії Шологон і першого заступника мера Богдана Асафата.

Посадовці, розуміючи, що їхнє перебування на посадах залежить від депутатів, некритично підійшли до висвітлення своєї ролі у процесах, що відбуваються у Стебнику. Їхні звіти звелися до того, які заходи проводилися, що було зроблено, а ось ефективність цих заходів, особиста роль заступників міського голови, щоби це дало бажаний результат, не висвітлювалася. Однак деякі депутати все ж таки опускали Лілію Шологон і Богдана Асафата на грішну землю, даючи їм зрозуміти, хто в хаті господар.

Так, депутат Тарас Паньків після звіту Лілії Шологон поцікавився, чи не збирається влада “повернути” до Стебника медицину, освіту і культуру, як це було до 2000 року, бо нині ними опікується Дрогобич. Лілія Шологон відповіла, що Дрогобич пропонує “повернути” до Стебника лише дошкільну і шкільну освіту, віддати на баланс Народний дім. Депутати зазначили, що фінансування установ освіти, медицини і культури здійснюється з Києва, а Дрогобич “наварює” гроші на податках, які в іншому випадку могли би йти в бюджет Стебника. Роман Калапач сказав, що пропозиції дрогобичан будуть розглянуті, але остаточне рішення залишається за стебничанами.

Депутата Ігоря Боднаря цікавив механізм приватизації гуртожитків, адже у грудні закінчується термін цієї дії. Лілія Шологон запевнила, що цей термін буде продовжено, як уже було не раз, і мешканцям гуртожитків не слід хвилюватись.

Депутат Ігор Кузьмак загострив проблему на тому, що в багатьох закладах торгівлі немає туалетів і запропонував встановити біотуалети. Лілія Шологон натомість запропонувала спорудити громадський туалет, яким би могли всі користуватися.

Депутата Ольгу Гнатів турбувало питання мільйона гривень, які свого часу були виділені на Солецьку школу, але її перепрофілювали на початкову. Натомість за ці гроші можна було придбати автобус “Школярик” і возити дітей з того ж Сільця до 18 школи, де низька наповнюваність учнями. Депутат Олег Ковальчин загострив увагу на тому, що в дрогобицьких дитячих садочках більш комфортні умови, ніж у стебницьких, а території шкіл занедбані, немає навіть огорожі. Була звернена увага і на стихійну торгівлю в центрі міста. А депутат Ольга Мицак говорила про продаж алкоголю неповнолітнім, особливо в магазині, який у народі охрестили “реанімацією”. Схоже, всі вищезазначені проблеми зависли у повітрі, а тому сподіватися на їх розв’язання найближчим часом не доводиться.

Загалом всі депутати оцінили роботу Лілії Шологон “задовільно”.

По Геннадію Куцану створять комісію?

Якщо Лілія Шологон “відстрілялася” порівняно легко, то Богданові Асафату довелося важче. Складалося враження, що депутати можуть “попросити” його піти. Депутат Орест Середницький риторично запитував: якщо, мовляв, і діяльність Асафата оцінимо на “задовільно”, то що скаже громада? Але якщо Богдан Іванович прийшов звітувати, значить, знав, що залишиться, - на відміну від Геннадія Куцана. Втім, Роман Калапач порадив йому “думати, працювати і дякувати депутатам”, але залишив свого першого заступника у “підвішеному стані” – мовляв, через три місяці побачимо.

Після заслуховування звіту Богдана Асафата, виконаного у тому ж “школярському” варіанті (що зробив, де був, без аналізу ефективності дій) депутата Тараса Паньківа зацікавили проблеми сміттєвих майданчиків і вивезення сміття у приватному секторі. Роботи тут тільки розпочинаються, так що рано ще говорити про якісь результати. Орест Середницький зазначив, що після створення “Стебникводоканалу” водопостачання у Стебнику не поліпшилось, і Богдан Асафат змушений був з ним погодитись. Депутат Олег Ковальчин сказав, що стебничани украй незадоволені проживанням у місті. На його запитання, що з кошторисних призначень було реалізовано, Богдан Асафат чітко не відповів, підкресливши, що не був розпорядником коштів, хоча й погоджував усі акти. Депутата Ігоря Кузьмака цікавило риторичне запитання щодо створення нових робочих місць та інвестиційної політики.

Хоча перший заступник мера відверто не “здавав” Геннадія Куцана, виходило, що у багатьох бідах винен саме останній. Звичними стали відповіді Богдана Асафата: “Я тоді був на лікарняному”, “я цього рішення не приймав”. Зокрема, мова йшла про якусь “усну домовленість” між секретарем ради і керівництвом “Все для всіх”, хоча ніхто так і не зрозумів, що від того матиме місто. Обурення викликав ремонт дороги чи, вірніше, відсутність такого ремонту на вулиці Трускавецькій, хоча кошти пішли приватній самбірській фірмі. Були й інші моменти щодо діяльності чи бездіяльності Геннадія Куцана, так що депутат Ігор Говірко запропонував створити комісію. Він не розшифрував, чим би мала займатися ця комісія, але, очевидно, це буде щось на кшталт розслідування справ Геннадія Куцана. За цю ідею вхопився Роман Калапач, тим паче, що подібна комісія була створена свого часу по ньому і привела до його відставки, і, очевидно, на наступному пленарному засіданні, яке мало відбутися сьогодні, в п’ятницю, 9 жовтня, така комісія буде створена.

Справжні баталії розгорілися навколо будівництва нового стадіону. Це питання задав депутат Андрій Проць. Спочатку депутати не могли встановити, кому стадіон належить, аж поки спільними зусиллями не дійшли згоди, що все-таки місту, а не “Львівобленерго”. Це видається дивним, особливо на тому тлі, що на його впорядкування виділено вже понад 300 тисяч гривень. Причому Богдан Асафат запевнив, що всі необхідні роботи на цю суму виконані. Тоді відкритим залишається питання: коли він почне функціонувати?

Зрештою, депутати поставили Богданові Асафату “задовільно”, але дали йому зрозуміти, що його подальша доля залежить від них.

«Підтримаймо колегу-депутата!»

Після обідньої перерви деякі депутати прийшли на сесію збудженими. Якщо до обіду пленарне засідання протікало більш-менш мирно, то потім лунали вигуки, депутати намагалися перекричати один одного, не слухали виступаючих. Особливо цікаво на цьому тлі виглядали ті, хто зазвичай мовчить на сесіях, а тут у них язик розв’язався. Мабуть, феномен такої поведінки могли би пояснити присутні у сесійній залі лікарі та ще наркологи.

На пропозицію депутатів Миколи Гориславського та Ольги Мицак вирішили змінити регламент, коли би проводилися лише ранкові засідання, а вже після цього депутати відзначали би у кнайпах ефективність своєї роботи. На це пристав і міський голова Роман Калапач.

Відтак депутати розглянули земельні питання, з якими виступив керівник депутатської комісії Орест Лобос. Депутати задовільнили всі прохання стебничан, але було і чотири серйозних проколи.

Перший стосувався обласного об’єднання Церкви євангельських баптистів щодо обслуговування ними Дому молитви на вулиці Трускавецькій. Депутати засумнівалися, чи є у них документи на право власності. Розгляд цього питання вирішили перенести.

Виникли суперечки і при розгляді питання “Про внесення у перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу у власність на 2009-2010 роки”. Спочатку депутати не хотіли задовільнити прохання ТзОВ “Дорсервіс” щодо внесення до переліку їхніх двох земельних ділянок площами 7189 і 1615 квадратних метрів. Тут захвилювався Роман Калапач, бо керівник цього підприємства обіцяв “підлатати” вулицю Трускавецьку. Зрештою, депутати схаменулися, адже мова ще не йшла про продаж землі, а тільки про її внесення до переліку земельних ділянок. Крім того, ТзоВ “Дорсервіс” має внести авансові платежі за землю, які складатимуть близько 35 тисяч гривень. Тоді виникли сумніви, що, мовляв, підприємство зареєстроване у Трускавці і всі податки йдуть туди, хоча, звичайно, чинне законодавство цього не забороняє. Зрештою, вдалося нашкребти необхідні 16 голосів, аби позитивно вирішити це питання.

Несподівано загострилася ситуація навколо 75 квадратних метрів, які має на “Ринку Прикарпаття” кіоск “Іринка”. Комісія вирішила відмовити власниці Ірині Гівчак у зв’язку з незгодою сторін. Ясність вніс депутат Богдан Стечкевич, який заявив, що ринок самовільно будує і “лізе” на кіоск. Старі образи згадав Роман Калапач, який свого часу хотів торгувати на ринку, але тодішній мер Богдан Стечкевич заборонив йому. Це виглядало би смішно, якби не було так сумно. Зрештою, за аналогією з ТзОВ “Дорсервіс” депутати позитивно вирішили це питання.

Відтак депутати зайнялись облаштуванням справ колеги-депутата. Роман Калапач прямим текстом закликав їх: “Підтримаймо колегу-депутата!”. Мова йде про магазин на вулиці Грушевського, власником якого є син депутата Марії Губицької. На думку багатьох, при вирішенні питань прибудови не були дотримані норми законодавства. При першому голосуванні, не дивлячись на заклики Романа Калапача, інших депутатів, це рішення не набрало необхідної кількості голосів. Тоді Марія Губицька заявила, що її син буде подавати в суд на міську раду й вимагати повернення коштів, які пішли на вироблення різноманітних дозволів, а також відшкодування моральної шкоди. Роман Калапач змушений був, порушуючи регламент, вдруге поставити це питання на голосування, але “нашкріб” лише 13 голосів. Вирішальну роль у провальному голосуванні зіграли Ігор Кузьмак та Орест Середницький і їхні прихильники. Можна говорити про їхню принциповість, а можна – про звичайнісіньку помсту, адже свого часу Марія Губицька попила з обидвох чимало крові й відверто висловила їм все, що вона про них думає (мова йде про бездіяльність КП “МВУЖКГ”, коли ним керував Ігор Кузьмак, та про “прихватизацію” меблевого магазину сімейством Середницьких). До речі, Орест Середницький на сесії казав, що можна підтримати колегу-депутата, але утримався при голосуванні, хоча Роман Калапач нагадав йому його ж заклик: “Гуртуймо депутатський клуб”. Що ж, очевидно, всі крапки над “і” у цій справі розставить суд.

Уже коли земельні питання були розглянуті і проголосовані, серйозну проблему поставив Микола Яковлєв. Він повернувся до питання “Про передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянам для ведення садівництва”. За його словами, чимало “хатинок”, в тім числі й двоповерхових, зводиться у заборонених зонах. З часом вони можуть дати тріщини, і тоді Стебник матиме не одну, а тисячі “справ Чулупів”. Наша газета писала про це у минулому номері. Нагадаємо, що в одній такій зоні Степан Чулуп почав зводити будинок, який дав тріщину і був визнаний непридатним для проживання. Вже тепер колишній стебничанин вимагає від міської влади компенсації у більш ніж третину мільйона гривень. Але депутати, розпашілі від суперечок, всерйоз не сприйняли застережень Миколи Яковлєва й не захотіли повертатися до перегляду вже прийнятих рішень.

Бюджет перевиконали, а дахи течуть

Насамкінець депутати розглянули бюджетні питання, з якими виступила начальник відділу бухгалтерського обліку, планування та звітності Стебницької міської ради Оксана Німеровська. Попри те, що Оксана Романівна віртуозно володіла цифрами і дохідливо пояснила депутатам, куди й на що витрачені гроші, виникає ряд зауважень.

Мабуть, усі усвідомлюють, що подібний звіт повинен робити якщо не міський голова, то хтось із його заступників. А то виходить, що всі вони відповідають за конкретні ділянки роботи, а одну з найважливіших сфер – фінанси і бюджет – залишили бухгалтерові. Відтак співдоповідачем виступає голова постійної депутатської комісії з питань планування бюджету і фінансів Орест Середницький. До речі, саме він зауважив на сесії, що бухгалтер є фактично статистом, і бідкався, що у Дрогобичі окремі відділи займаються цими проблемами, а в Стебнику цього нема. Виходячи з можливостей, цим, очевидно, повинна займатись очолювана Орестом Середницьким комісія, але вона працює, як може, виходячи з власних можливостей. Говорити про ефективність такої роботи, звісно, не доводиться.

Не буду втомлювати читача цифрами, зазначу лише, що за перший квартал поточного року доходи склали один мільйон 21 тисячу гривень. На виплату працівникам міської ради за цей же період пішло понад 526 тисяч гривень, а, власне, на господарку міста – лише майже 174 тисячі гривень. Ось і залишається відкритим питання, чи потрібен місту такий апарат управління, якщо на розв’язання нагальних проблем не залишається коштів.

Під час розгляду питання стався інцидент. Секретар сесії Ігор Боднар покинув засідання, заявивши, що не хоче брати в ній участі, оскільки бюджетні питання розглядаються “з голосу”. Орест Середницький пояснив, що відповідні документи були роздані на минулому пленарному засіданні. Але, мабуть, був сенс знову їх роздрукувати, аби депутати володіли цифрами.

Замість Ігоря Боднара секретарем сесії була обрана Леся Качмар, і депутати продовжили роботу.

Співдоповідач Орест Середницький визнав, що у бюджет заклали нереальні цифри, але чомусь своєї вини у цьому не побачив. Також він визнав “провал” зі спецфондом, проте знову оцінки цьому ніхто не дав.

Депутат Ігор Говірко поцікавився, чому так мало грошей від реклами, адже минулого року їх було набагато більше. Депутат Тарас Паньків був здивований тим, що бюджет перевиконується, а дахи течуть. З’ясувалося, що кошти на існуючі об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) не планувались, а лише на новостворені, хоча депутат Микола Яковлєв казав, що буцімто голосували за дві тисячі гривень на кожне об’єднання. Поза тим 83 тисячі гривень, які мали би піти на ці об’єднання, скерували на санітарну очистку міста, і це розпорядження підписав Геннадій Куцан. Депутати зазначили, що у бюджетній комісії мали би давати оцінку нецільовому використанню коштів, але там зазвичай підтримують уже видані розпорядження й на це заплющують очі.

Відтак перейшли до “найцікавішого” питання “Про встановлення виплат міському голові Стебника Калапачу Р.М.”. Депутат Ольга Мицак обурилася: “Ще не почав працювати, а вже хоче гроші!”. Категорично проти доплат висловився і депутат Василь Бабчій.

Оксана Німеровська пояснила, що цього вимагає чинне законодавство. У первісному проекті було записано, що на четвертий квартал поточного року міському голові встановлюється надбавка за високі досягнення у праці, виконання особливої важливої роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років, а також здійснюється преміювання у розмірі 10 відсотків посадового окладу. Причому щодо премії рішення приймає сесія. Депутат Тарас Паньків запропонував зняти тезу “про високі досягнення у праці”, і Роман Калапач з цим погодився, бо відчув напругу в ситуації і зрозумів, що взагалі може залишитися не те що без премії, а й без 50-відсоткової доплати. А ось інша пропозиція Тараса Паньківа про те, що сесія має приймати рішення і щодо 50-відсоткової доплати, була нервово сприйнята мером. Коли Роман Калапач запропонував проголосувати за це рішення зі змінами, депутати дали потрібну кількість голосів. Боюсь, що остання поправка Тараса Паньківа до остаточного тексту не ввійде.

Мало бути розглянуте питання і щодо виплат секретарю міської ради Геннадієві Куцану, але депутат Ігор Кузьмак сказав, що цього робити не треба. Звісно, депутати не пішли на явне порушення чинного законодавства, але мають розглянути це та інші питання сьогодні, 9 жовтня, на черговому пленарному засіданні.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»