Двадцять п'ять років тому, 19 жовтня 1984-го, священик церкви Святого Станіслава Костки у Варшаві Єжи Попелушко разом зі своїм водієм повертався з Бидгоща. Дорогу їм перепинили троє міліціонерів, які пересадили їх в інший автомобіль і повезли в невідомому напрямкові.

Дорогою водієві ксьондза Вольдемару Хростовському, колишньому каскадерові й парашутисту, людині з залізними нервами, вдалося вистрибнути з машини. Вже наступного дня вся Польща знала, що викрадено їхнього улюбленця - Єжи Попелушко.

Це ім'я стало символом нескореної Польщі. Папа Римський Іван Павло Другий під час візиту на свою Батьківщину зробив персональний подарунок Єжи Попелушко, що було відразу ж помічено і потрактовано як знак особливої поваги до ксьондза з боку найвищого релігійного достойника.

Єжи Попелушко був тісно зв'язаний із "Солідарністю". Коли незалежні профспілки були заборонені, він почав щомісячно здійснювати спеціальні відправи "Про благо Вітчизни" в своїй церкві Святого Станіслава Костки у Варшаві, на які приїжджали люди зі всієї Польщі. Ксьондз відверто критикував комуністичну владу, закликав народ бойкотувати вибори.

В одному з листів до свого друга в 1983 році Єжи Попелушко писав: "Прокуратура порушує проти мене справу по звинуваченню в зловживанні свободою совісті та відправи культу. Але хіба можна зловживати свободою совісті? Можна урізати свободу совісті, але зловживати нею ніяк не можна. Я даю собі звіт, що за Істину треба брати на себе страждання. І тому я готовий до всього". Викрадення священика викликали гнів і обурення. Влада зарухалась - і вже через шість днів були заарештовані ті, хто викрав Єжи Попелушко. Ними виявились офіцери держбезпеки, які переодягнулись у міліцейську форму, - капітан Гжегож Піотровський і лейтенанти Вольдемар Хмелєвський і Лех Пєкала. Вони зізналися, що не лише викрали Єжи Попелушко, а й убили його.

Щороку 19 жовтня у Польщі - день пам'яті Єжи Попелушко. Могила ксьондза устелена квітами, біля неї завжди горять свічки. Все нові й нові прочани йдуть віддати шану людині, котра в умовах тоталітарного режиму не боялася говорити правду й наближала день справжньої незалежності Польщі.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»