Люди. В неділю 1 лютого зал ПК імені Шевченка був переповнений. Всі, для кого ім`я Степана Бандери не пустопорожній звук, представники різних політичних сил, звичайні громадяни, міськвиконком майже в повному складі, журналісти, а ще гості – онук Провідника ОУН, автор фільму з проекту «Великі Українці» Вахтанг Кіпіані, якого вперто продовжували називати Кіпріані, спонсори, діти, представники Церкви. Навіть кілька кагебістів, не кажучи про багатьох колишніх «члєнов КПСС» не втрималися і прийшли, щоправда не всі з них досиділи до кінця.
Пісні. Муніципальний чоловічий камерний хор «Боян Дрогобицький» розпочав Урочисту Академію нашим гімном. Ще 2 – 3 пісні у виконанні цього хору – і на сцені його змінюють вихованці трускавецького Будинку Учнівської Творчості О. Конічковська, В. Сливка, С. Павлик з літературно-музичною композицією. Зразковий театр української пісні «Джерельце» зі Стрия захопив трускавчан безпосередністю та дзвінкістю дитячих голосів, хоча виступ стриян дещо і затягнувся. Після патріотичних та суто повстанських пісень – ліричний відступ, повільні ритми та мелодії від вокально-інструментального ансамблю «Говерла». Під час фільму В. Кіпіані - пісні від «Тартака» та Пласту. Глядачі вставали не лише під час виконання Гімну, але і під «Зродились ми великої години…» (гімн ОУН) та на завершення заходу спільно з виступаючими заколядували «Нова радість стала…»
Слова. Поблагословив захід Владика Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ Юліан Вороновський, який зазначив, що в 2009 році святкуємо не лише круглу дату народження Степана Бандери (100-річчя 1 січня), але і 50 років від дня його вбивства агентом КГБ Богданом Сташинським у жовтні та 80-річчя створення ОУН в ці зимові дні. Виступ мера наштовхнув на думку, що йому треба би змінити спічрайтера і не обов’язково це має бути людина з трускавецької освіти. Цікавими та доступними були слова історика Ярослава Сватка, особливо сподобалися трускавецькій аудиторії дві його тези. Перша – Степан Бандера мав перед собою високу планку, оскільки батько його був поважною людиною, священиком у селі. І тут пан Ярослав сказав те, від чого зал просто ахнув – «це тепер діти «мажорів» можуть і людину збити на вулиці, не несучи за це жодної відповідальності» і кожному на згадку прийшли трускавецькі історії, коли ці «діти мажорів» ганяють по трускавецьких вулицях, мов обкурені. Друга теза – коли вступали в 30-х роках ХХ століття в ОУН, то таке членство не мало на меті отримати тепленьку посаду чи депутатство, як це має місце в наші дні. Дійсно, не вступали тоді в цю організацію боягузи та нечесна сволота, бо не було жодних вигод. Якби, не дай Боже, ці часи повернулися, то поріділи б ряди кожної з теперішніх «націоналістичних» і не лише організацій.
Щиро і лаконічно виступив онук Бандери Степан, житель Канади, який зосередився на тому, що Бандера для українців – це вже не так конкретна людина, як символ, символ боротьби. Оплесками зал зустрів побажання молодого журналіста Вахтанга Кіпіані щоб прапори жовто-синій та червоно-чорний в майбутньому майоріли на будівлях Кремля та Газпрому. А ще були вітання та подарунки, слова підготовлені та імпровізовані. Те, що Академія вдалася, сумніву не викликає, саме заходи такого ґатунку об’єднують трускавчан. Якби не одне але…
Політика. Дивіденди від Бандери хотіло б отримати багато політичних сил України, особливо правого толку. А в Трускавці – і не казати. Газета «Свобода», яка роздавалася при вході і в якій про Бандеру була хіба та згадка, що ця політсила випустила збірку світлин-поштівок «Бандера і бандерівці», які, до речі, тут же на заході дарувалися школам міста, провладні сили в місті, які не хотіли б віддавати свій «націоналістичний» імідж іншим, трускавецька опозиція, представник якої вже говорив від імені всієї трускавецької громади, інші місцеві політики. А ще і реалізація книг, іншої друкованої продукції, тихі розмови під час виступів, обговорення та обмовляння. Проте Степан Бандера як істинний герой височів не лише понад часом, а й понад всіма видимими та невидимими інтригами, які хробаками вилися в цьому прекрасному приміщенні.
Продовження. А вже наступного дня онук Бандери Степан та керівник проекту «Літопис УПА» Микола Посівнич провели прес-конференцію в залі «Джерел Трускавця», де розповіли про своє бачення політичної ситуації в Україні та відповіли на запитання журналістів. Як не дивно, на наше запитання щодо сучасного українського націоналізму як один, так і другий сказали, що цим терміном надто спекулюють нечесні політики і краще вживати термін «патріот», ніж «націоналізм», бо під останнім часто розуміють шовінізм, а на Заході бути націоналістом – це все одно що декларувати себе як расиста. Як приклад наводився факт, що для зняття фільму Кіпіані про Степана Бандеру такі «націоналістичні» політичні сили як КУН чи «Наша Україна», не виділили ні копійки і якби не Блок Юлії Тимошенко, то невідомо, чи такий прекрасний фільм була б можливість відзняти. Говорили і про етичність чи неетичність перепоховання праху Бандери та інших героїв України (Коновальця, Петлюри, Мазепи), про створення Пантеону Героїв, про розкол по лінії Бандера – Мельник та інші подальші розколи, про московські технології в Україні та безмірно брудну українську політичну кухню.
А в четвер, 5 лютого о 14.00 пам`ять Бандери вшановуватимуть в центральній бібліотеці Трускавця, де перед учнями СШ № 1 та ветеранами повстанського руху теж звучатимуть пісні у виконанні композитора та виконавиці Лесі Цісінської, уривки з біографії Бандери, роздуми про його роль в українській та світовій історії. Причому на цей захід з міської казни не буде затрачено жодної копійки. Рік Бандери продовжується, Трускавець вшановує, як і вся Україна. От тільки чи виконуємо ми заповіді Бандери, що «Бог і Україна» передусім?..
Володимир Ключак
