Кожні вибори -  це зомбування українців.

До цієї новітньої технології наші вороги вдалися у широких масштабах в 2004 році, хоча і раніше такі спроби були, але не в таких розмірах. Не мало значення, де це зомбування відбувалося,  на помаранчевому Майдані чи на біло-голубому мітингу. Людям втовкмачували в голови, що лише обраний  Янукович або Ющенко  є месією, здатною вивести країну з кризи. Втім, схоже, Янукович недостатньо освоїв ази новітньої технології зомбування, не прислухався до порад експертів, а тому й програв попередні президентські вибори.

Зараз він уповні використовує технологію зомбування в нинішній президентській гонці. Чого вартував з’їзд Партії регіонів, який відбувся минулого тижня, де всі делегати і запрошені упродовж тривалого часу стояли, слухаючи свого лідера.

Подібну тактику, але на тлі більш масштабного видовища застосувала Юлія Тимошенко, яку минулої суботи на Майдані Незалежності висунули кандидатом у Президенти України. Те ж багатогодинне стояння (сидячи людина розслаблюється, думає щось про своє, а тут, як у церкві, увага особливо загострена), вигукування мантр на кшталт: “Юля!” чи “Тимошенко!” (технологи ще не дійшли згоди, яка з них більше впливає на людську підсвідомість  “Тимошенко” задовго, бо ідеальним є три склади, як, наприклад, “Ющенко!”, а “Юля” закоротко, та й якось по-панібратськи стосовно ймовірного президента).

Технологію зомбування застосовують й інші претенденти на президентську папаху. Наразі найбільш яскраво це видно на прикладах Арсенія Яценюка та Сергія Тігіпка. Їхні короткі революційні гасла вгризаються у свідомість незахищених від інформаційної навали людей, кардинально впливають на їхню психіку і, незалежно від волі тієї чи іншої особистості, починають схиляти на користь того чи іншого кандидата у президенти.

Зомбування робить людину безвільною. Їй лише здається, що вона зробила правильний вибір, проголосувавши за того чи іншого кандидата у президенти, а насправді цей вибір їй вже давно утовкмачили в голову, а самій людині у потрібний час потрібно поставити пташку навпроти того чи іншого прізвища у виборчому бюлетені.

За великим рахунком, для тих, хто застосовує зомбування, не має значення, за кого проголосує людина. Головне, що подавлена її воля, що вона не розуміє однієї простої істини: хто би нині не став Президентом України, у безвільному суспільстві він не зможе вивести нашу державу в світові лідери, хоча потенційні можливості для цього у нас є. Оце і є надзадача зомбувальників: зробити нас безвільними, а вже потім табуном (стадом, отарою  як хочете) гнати в Євросоюз чи в Азійське співтовариство  залежно від того, чиє зомбування буде професійнішим. Але при цьому Україна втратить сенс як самостійна одиниця на мапі світу. Тоді з нами можна буде робити все що завгодно.

Дехто наївно думає, що він не піддається зомбуванню. Це хибний погляд. Ми не усвідомлюємо, що фраза, сказана по телебаченню, плакат, який ми краєм ока побачили, їдучи в маршрутці, безкінечні радіомантри руйнують нашу психіку, роблять нас агресивними, в тій чи іншій мірі впливають на нашу психіку. На жаль, протидіяти новітній технології зомбування практично неможливо. Єдина порада: пам’ятайте, що після виборів життя не закінчується, тому не будьте такими агресивно-впертими, голосуючи за того чи іншого кандидата в президенти. І якщо вас аж занадто активно агітують, скажімо, по телевізору, вимкніть його і почитайте гарну книгу.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»