Початок другої половини вісімдесятих років XX століття увійшов у свідомість більшості українства словами "перебудова", "гласність", "правда". Але далі, від ідеологічної тріскотні та темпераментних жестикуляцій генсека М.Горбачова, справи не рушилися з місця. А, натомість, бачачи, що компартія ні кує, ні меле, починають виникати різноманітні громадські об'єднання, товариства і групи, які (з подачі відповідних органів) засоби масової інформації охрестили назвою - неформали.
Біль за розтоптування і нищення рідної української мови, святинь історичної пам'яті, прагнення до утвердження людяності, милосердя, любові до своєї землі. - сприяли згуртуванню невеликої групи трускавчан у складі Віктора Бурлакова, Василя Гаврилюка, Володимира Лаврінка, Володимира Сенкевича, В'ячеслава Умнова., Олеся Яворського.
Оскільки група почала зростати чисельно, - приєднуються Мирон Бучацький, Богдан Червак, Володимир Іванов, то постала потреба у виробленні статуту, напрямків діяльності, назви, юридичної реєстрації тощо. Для обговорення цих та Інших питань доводилося збиратися у клубі пожежної частини м. Трускавця, в санаторії "Кристал" (медичний кабінет О. Яворського), на квартирах В. Бурлакова, В. Умнова, Г. Шиманської, у помешканні матері дружини В.Лаврінка. Шляхом таємного голосування, через різні думки, було вибрано назву "Відродження", визначено мету, відповідальних за певні напрямки роботи. На день народження Тараса Шевченка (березень 1988 р.) члени групи поклали букет квітів біля його пам'ятника, що стоїть перед їдальнею санаторію '"Каштан". Вірші поета і власну творчість читали Мирославчик Лаврінок (нині він студент Київського педагогічного університету ім. М. Драгоманова), Богдан Червак, В'ячеслав Умнов. Цей процес становлення і чисельного зростання відбувався з кінця 1987 р. до літа 1988 року.
"Відродження" вирішило заявити про своє існування в день відкриття ХГХ всесоюзної конференції комуністів 24 червня 1988 р. Від імені ініціативної групи, на ім'я голови міськвиконкому, було подано заяву щодо проведення мітингу на центральній площі Трускавця (біля БОЛ-1). Разом з нами приймав участь і клуб воїнів-афганців "Пам'ять" (голова клубу Юрій Паньків).
За вказівкою КГБ, міська влада розмістила довкола площі і на прилеглих вулицях водовози з брандспойтами, на повну силу заревли гучномовці з совєтськими піснями, аби заглушити будь-які самовільні голоси виступів. Виконком, після переговорів, дав дозвіл, але не на мітинг, а на зустріч-дискусію в Палаці культури (тепер ім. Т.Шевченка).
Наведемо деякі витяги із статей тодішньої місцевої преси, як про цю подію писали журналісти:
"Чому сполошилися, чому вагалися - йти чи не йти на дискусію з "Відродженням" - виконкомовці?
Та тому, що такого ше не бувало, щоб хтось без дозволу, без вказівки, без нагадування (згадайте демонстрації, суботники і т.д.) насмілився заявити, що проведе зібрання, на якому, підкреслимо, без вказівки зверху чи місцевої влади почне обговорювати злободенні питання,..
Про що ж йшла мова? По-перше, присутні (до речі, зал у ПК був не повністю заповнений через міліцейські кордони перед входом авт.) змогли дізнатися про організаційну структуру самоствореного "Відродження" (в ньому шість секцій), ознайомитися з програмою дій - зокрема прискорити спорудження житла, спортивних споруд, дитячих закладів, у тому числі дитяче розважальне містечко, активізувати культурно-мистецьке життя, звільнення від жорсткої опіки проведення громадських заходів.
Робота шести секцій: історико-етнографічної, літературно-художньої, суспільно-політичного виховання, дискусійної, економічної та здорового способу життя орієнтували громадськість на усунення тих недоробок, які допускалися з вини виконкому та його служб, інших повноважних установ і організацій..."
Виступи усіх членів ініціативної групи об'єднання «Відродження», супроти яких фактично не було опонентів, стали поштовхом до піднесення самосвідомості трускавчан.
А після установчої конференції товариства рідної мови імені Т. Шевченка у Львові (20 червня 1988 р.), об'єднання "Відродження" провело своє зібрання(серпень 1988 р.) в центральній міській бібліотеці (навпроти готелю "Бескид"), і оголосило себе філією цього товариства. Головою було обрано В'ячеслава Умнова. На перший план в діяльності "Відродження" тепер виходила боротьба за рідну українську мову. Концептуальними є слова Василя Лизанчука, доктора філологічних наук зі Львова, шо: "З огляду на те, що мова є генетичним кодом нації, своєрідним синтезом усього національно-державницького, фокусом Його бачення, то мовне питання виходить за безпосередні лінгвістичні межі й набуває гострого політичного, соціального, ідеологічного характеру."
Про роботу "Відродження", ініціативу його членів популяризували у місцевій та регіональній пресі І. Білас, Л. Поливка, І. Сусюк, С. Швадчак, П. Китай, Т. Коровець, П. Бобик, Й. Фиштик, Д. Ців'юк, А. Гела, Л. Гаврилів та інші.
Своєрідним прискорювачем до широкого розгортання і поширення своєї діяльності стала Установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка (Київ, Республіканський будинок кіно, 11-12 лютого 1989 р.), де була і представницька делегація трускавецького "Відродження". Це був перший легальний форум незалежної громадської організації України.
Трускавецька філія "Відродження" ТУМ ім. Т. Шевченка різко збільшує сітку своїх осередків. До травня 1991 р. виникли осередки ТУМ у міській лікарні, санаторіях "Каштан", "Кристал", "Батьківщина", "Джерело", "Прикарпаття", "Карпати", "Весна", "Берізка", "Рубін", "Молдова", у Військовому та підлітковому санаторіях, "Шахтар", "Алмаз", БУ-47, КП-2, міськпобуткомбінаті, БМУ "Карпаткурортбуд", БОЛ-1, пансіонаті "Полонина", в середніх школах №1 і №2, аптеці №121, дільниці електромереж, ЦКП, Будинку школяра, міськвно, фабриці "Ремвзуття", на Стебницькому калійному заводі, в середніх школах №№ 17, 18 м. Стебника, у селах Станеля, Уличне, Доброгостів.
Активними діячами трускавецької філії "Відродження" товариства української мови "Просвіта" ім. Т. Шевченка та його симпатикам різного віку у 1989-1991 р. р. були (за абеткою): Андрюк Марія, Антоник В., Атаманчук Наталя, ансамбль "Чарівна сопілка" (кер. Пашкін Володимир), Бай Богдан, Бега Андрій, Бега Ольга, Близник В.. Більо Іванна, Белз Володимир, Бондарчук Володимир, Бурик Орест, Бурлаков Віктор, Бучацький Мирон, Босак Надія, Білоус Богдан, Боромиченко Лідія, Бризецька Галина, Буський Зеновій, , Вовків Василь, Вальчук О., Воробець Богдан, Вітюковський Петро, Волощук Богдан, Волощук Надія, Величко Наталя, Вигнан Віталій, Володимир Лідія, Гаврилюк Василь, Гармич Жанна, Гладка Надія, Грищенко Олександр, Грищенко Надія, Гурт "Дзвін" (його склад: Іванюк Анатолій, Білецький Володимир, Гамов Віктор, Грабинський Ярослав, Гураль Іван), Гулинський Євген, Гуменний Євген, Грицьків С., Галій Г., Грушкевич Володимир, Геленко С, Грабовська Наталя, Грабовський Йосип, Грицай Андрій, Грицик Оксана, Гумега Оксана, Денисюк-Шалагіна Ліліана, Дудяк Богдан, Заборовський Радослав, Карнадз-Мартинів Ярослав, Кушнір Володимир, Ковалишин Ірина, Ковалишин Ярослав, Купчин Михайло, Книш Тарас, Климчак М., Кухар Роман, Ковальчин Олег, Ковальчин Одя, Конів Олена, Конів Л., Кулнняк Люба, Каралюс Мирослав, Лаврінок Володимир, Лаврінок Мирослав, Лаврінок Катерина, Лаба Тетяна, ЛіщинськиЙ Ігор. Ліщинська Тетяна, Лев Любомир, Луцевич Ірина, Луцевич Анна, Лошанський Ігор, Мацюрак Юрій, Михаць Омелян, Медведєв Анатолій, Медведєва Зоя, Медведєва Оксана, Медведева Соломія, Марківський Василь, Матківський Мирон, Мацюрак Володимир, Михальцевич Богудар, Малярчин Роман, Мельник І., Музика І., Мацигін, Ігор, Мотика Ярослав, Мацько Надія, Мельничин Галина, Мотика Оксана, Нич Оксана, Нич Ярина. Натурна Ярина, Олексюк В., Опацький Богдан, Пілько Орест, Пілько Ігор, Поливка Любомир, Пещох Степан, Прокопик Ольга, Процишин Зоряна, Процишин Богдан, Павленко І., Павлечко Святослав, Попович Наталя, Попович Назарій, Павличко Оксана, Паращак Наталя, Полякова Мирослава, Пристай Зеновія, Пукавський Клавдій, Рудко Ірина, Сенкевич Володимир, Спас Андрій, Сидір Теодозій, Сорока Тарас, Сех Євген, Сех Оксана, Сех Наталя, Соловей Олег, Соболь Олександр Іванович, Сусюк Ігор, Семенишин Мирослав. Стеців Василь, Скробач Богдан, Соляник Д., Соляник Оксана, Умнов В'ячеслав, Устияновська Світлана, Федисів С, Фецяк Ігор. Хомик Ореслава, Хомик Юрій, Хомик Катерина, Хомик Юрій Юрійович, Халак Василь. Халак Ольга, Хом'як Лев, Хом'як Роксоляпа. Цебак Наталя, Цівюк Дмитро, Чигрінова Ольга, Червак Богдан, Чайківська Олена, Чайківська Катерина, Швадчак Світлана, Шиманська Галина, Шиманський Володимир, Шимутовська Н.. Шоробора Наталя, Шумило Ганна, Шило Іван, Шило Сергій, Шило Христина, Шологін Ярослав, Яворський Олесь, Яцик Степан, Яцик Віра, Явір Тетяна та ін. (Даруйте, якшо когось не згадав. Ці - були найдієвіші).
Наприкінці липня 1990 р. Трускавецьке об'єднання "Відродження" ТУМ "Просвіта" ім. Т. Шевченка, разом із своїми філіями в м. Стебнику, селах Уличне, Доброгостів і Станеля, офіційно нараховувало 896 чоловік, а до травня 1991 р. - більше 1 тисячі чоловік. Осередки "Відродження" були майже у всіх установах нашого міста.
Підсумки першого року своєї діяльності філія "Відродження" ТУМ ім. Т. Шевченка узагальнила на ІІ-ій звітно-виборній конференції (грудень 1989 р. у міському Будинку культури, тепер знесений, що був біля церкви св. Миколая, навпроти теперішньої читальні "Просвіта"). Головою філії було обрано В'ячеслава Умнова. Розширені засідання ради, які збирали чимало вболіваючих та симпатикІв, відбувалися кожної другої і четвертої неділі місяця у приміщенні по вул. Шевченка,31. За період 1989-1991 р,р. ми прагнули аби кожен член "Відродження" сповідував, окрім головних Господніх, десять заповідей просвітянина, які надрукував Календар "Просвіта" ще в 1927 році:
1. Я є "Просвіта", яка вивела тебе і виводить Інших з нетрів темряви, неволі духа. Допоможи добрій справі!
2. "Просвіта" не залишила ніколи без відповіді заклик душі, яка виходу з темряви шукає.
3. Пам'ятай, що день 8 грудня є днем народження "Просвіти". День цей згадай дарунком для неї!
4. Освіта й знання дозволяють Тобі краще жити. Пам'ятай, що є ще й мільйони українців, які також того бажають і чекають на твою допомогу. Вступай у члени "Просвіти".
5. Не вбивай дух народу своєю байдужістю! Приклади руку до розбудження його, зроби це як член "Просвіти".
6. Не будь паразитом на тілі народу, який тебе виховав. Якщо вже маєш освіту, дай її іншим. Будь членом "Просвіти"!
7. Бери від інших народів і культур усе добре та гарне і давай своєму народові. Роби просвітнє діло!
8. "Просвіта" - це найкращий вартовий українського духу, і ти, як член, стань до її лав!
9. "Просвіта" - це велика армія. Хто не є в її лавах, той дезертир!
10. Нехай не буде жодного українця, який не був би членом "Просвіти".
Девізом нашого "Відродження" стали слова Павла Грабовського: "Мало нас, та се - дарма, більше буде з перегодом: не до віку висне тьма над замученим народом".
Трускавецьке "Відродження" видало листівки з портретом і цими словами поета.
Згруповуючи все, що було задумане і виконане, то його можна звести до таких дій.
Спільно з Трускавецьким відділенням "Меморіал" провели 26 червня 1989 р. багатотисячний мітинг-реквієм (на площі біля церкви Св. Миколая), пам'яті жертв сталінізму. 25 липня 1989 р. (у літньому кіноконцертному залі, що біля Палацу культури "Мир", - мітинг-реквієм з приводу 214-ї річниці зруйнування Запорозької Січі.
30 липня 1989 р. - активно сприяли проведенню і приймали енергійну участь Трускавецькі ТУМ, Рух, "Меморіал" у ідентичному мітингу-реквІємі в м. Дрогобич.
В цей же період-були учасниками та ініціаторами мітингів - з приводу відновлення у Трускавці могили українських січових стрільців, до 71-ї річниці утворення ЗУНР (1.XI.89р.), мітингу-зустрічі з делегатами Установчого з'їзду Народного Руху України. З-"* річниці трагедії на ЧАЕС (квітень 1989р.) із запаленням свічок пам'яті жертвам аварії біля церкви св. Миколая, мітинги солідарності з боротьбою за суверенітет литовського, вірменського та азербайджанського народів (14.01.90р., 30.01.90р.), мітингу-протесту "Ні - третім кайданам союзного договору!" (м. Трускавець, 16.03.90р.), мітингу на честь прийняття Декларації про суверенітет України (22.07.90р.), до 500-ліття українського козацтва, мітинг в підтримку легалізації Української Греко-Католицької та Української Автокефальної Православної церков (вересень 1989р.), участь у живому людському ланцюгу єднання під назвою "Українська хвиля", з нагоди 71-ї річниці злуки УНР та ЗУНР (21.01.1990р.), маніфестація ТУМ, "Меморіал", УГС, "Зелений світ", СНУМ на підтримку дем. Рад та їх рішень (травень 1990р.), мітинг на честь підняття національного прапора над Трускавецьким виконкомом (літо 1990р.), маніфестація під час перезахоронення жертв НКВД у Дрогобичі (14 липня 1991р.), мітингу з приводу відкриття пам'ятника Т.Шевченку у Трускавці (вересень 1991 р.) та багатьох інших подіях суспільно-політичного характеру.
"Відродження" відчувало руйнацію імперії псевдобратерської єдності, яка прикривалася лозунгом "Інтернаціоналізму" для русифікації, для звуження функціонування української мови. Настає врозуміння багатьма, що "боротьба за мову є символом боротьби за владу". Тому члени нашого об'єднання активно вивчали мовну ситуацію в місті, надавали свої пропозиції щодо назв установ, підприємств, порушували питання розширення сфери вживання української мови в службовій документації і листуванні, діловодстві тощо. Агітували за передплату прогресивної української преси, зокрема "За вільну Україну", "Дзвін". Дуже активною була наша участь в зборі підписів та пропозицій до запроектованого Верховною Радою "Закону про мови в УРСР". Було зібрано серед жителів міста та відпочиваючих до 10 тисяч підписів у підтримку концепції державного статусу української мови. Цьому в значній мірі сприяли публікації в місцевій пресі статей В. Умнова, В. Червака, Б. Михальцевича, З. Медведєвої, Г. Шиманської, І. Ліщинського. І наша частка є в тому, що в Законі про мови Української РСР (прийнятому ВР УРСР 24.10.1989р.) з'явилися важливі до сьогодні слова "Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу. Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних і творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності". (З преамбули Закону).
"Відродження" організовувало зустріч],та вечори для трускавчан з такими особистостями, як от: Роман Федорів, Роман Іваничук, Борис Мозолевський, Віктор Терен, Михайло Івасюк. Мирослав Маринович, Ірина Сеник, Олексій Микитенко, Іван Зінченко, Роман Кудлик, Юрій Покальчук, Василь Іванишин, Зеновій Филеячук, Ліліана Кобільник, Андрій Бурячок (мовознавець), Павло Супрун, Остап Стахів (кобзарі), Федір Коник (декламатор), та багатьма іншими.
Було проведено концерти-вечори: щорічні до дня народження Т. Шевченка та І. Франка, до 120-річчя від дня народження Л. Українки, до річниць М. Коцюбинського, П. Грабовеького, до 40-річчя від дня народження і 10-х роковин смерті В. Івасюка, до ювілею Д. Павличка, авторський вечір та презентація книги "Калинова журба" В.Умнова, до дня народження М. Шашкевича, до 60-ліття Л.Костенко, вечори пам'яті В.Стуса, Івана Гончара, Юрія Дрогобича, концерт хору "Тисячоліття" - хору української молоді з Польщі (кер. Ярослав Палянський, серпень 1989р.) та інші. Ініціювали проведення свят: козацької слави, Дня державності (ЗУНР), Пам'яті героїв (День Покрови), фестин до Різдва (св. Миколая, вертепи, щедрівки), до свята Андрія, до Великодня (веснянки, гаївки), свято Івана Купала, свято Матері (спільно з Союзом Українок), свято рідної української мови. Велику роль в цих заходах відігравали асоційовані члени "Відродження" - колективи "Дзвін" (кер. А. Іванюк ), "Джерела Карпат" (кер. В. Марківський), "Чарівна Сопілка" (кер. В. Пашкін), капела "Воля" (кер. В. Білоус).
Майже у всіх установах, закладах та підприємствах міста Трускавця, де діяли осередки "Відродження", оформлялися динамічні стенди: "Мово рідна, слово рідне", "Наша Просвіта", "Червона калина" та "Наша національна символіка", в школах проводилися фестивалі стрілецької пісні, виставки "Українська народна творчість", тижні "Шевченкове слово і українська мова", літературні читання: "Дзвони України", "Україно, ти рідна мати", "Добрий день тобі, Україно моя", вечори поезії до Дня Державності, Українські вечорниці, свято "З маминої скрині" і т.п. Гуртківці Будинку школяра (кер Р. Заборовський) виготовляли нагрудну українську національну символіку (значки). Організували поїздку у с. Пляшево та в м. Берестечко на Рівненщині (червень 1989 р.), піший похід Трускавець-Борислав-Нагуєвичі, з національною символікою, на святкування дня народження І.Франка (27 серпня 1989р.), були на посвяченні могили УСС в с. Орів (ініціювали М. Бучацький, Б. Гуцило).
Освятили і відкрили з ініціативи Лева Грицака і Володимира Кушніра «санаторій «Карпати») (вересень 1990р.) у Трускавці верстовий стовп (автор львівський скульптор Роман Петрук), який присвячений 134-ій річниці від дня народження І.Франка і як знак соборності всього українського народу. З ініціативи Ярослава Ковалишина в міський поліклініці було відкрито (20.04.1990р.) "Мамину світлицю" і капличку.
Провели "живий ланцюг" у м. Трускавці, із запаленням свічок пам'яті, який простягся від могили січовим стрільцям, що біля церкви св.Миколая, аж до могили воякам УПА, що на старому міському цвинтарі (31.10.1990р.) з наступною церковною відправою га співом "Боже, Великий, Єдиний нам Україну храни". Провели толоку на, старому цвинтарі із "Зеленим світом'" (ініц. В. Лаврінок). Незважаючи на активну співпрацю з колективом "Франкова криниця", - нам дуже бракувало власних друкованих часописів. Проблема почала зменшуватись після виходу (30.06.1989р.) газет "Голос Карпат" (вісник карпатського зонального І відділення НРУ), "Молода Галичина", "Вісник виборця", "Український самостійник", "Інформаційний бюлетень", "Рідне слово", "Просвіта" (ТУМ Львів, з жовтня 1989р.), "Слово" (ТУМ Київ, із серпня 1989р.) та інші видання.
За адресою: м. Трускавець, вул. Шевченка, 31 працювала редколегія літературно-мистецького журналу "Тустань" (ред. В. Умнов). До редколегії входили і наші члени трускавецької "Просвіти": Богдан Червак, Руслан Щуплакевич, Богдан Процишин, Роман Пастух, Андрій Грущак, Марія. Євген Мельник. Журнал виходив з об'ємом від 32 до 58 сторінок, де публікувалися поезія, проза, публіцистика, тощо місцевих авторів і не тільки. З грудня 1989 до серпня 1990р.р. було випущено (друкували у столиці Литви Вільнюсі) - три номери, кожен тиражем у 500 примірників. ЦІ підпільні видання сприяли розвиткові національної самосвідомості, були провісниками позацензурної української преси.
Також видавали (різного роду) видівки і буклети з текстом національного гімну "Ще не вмерла Україна", до днів пам'яті Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, П.Грабовського, до Різдвяних і Великодних фестин, до Дня святого Миколая та ін. У видавництві "Відродження" м. Дрогобич (президент фірми Петро Бобик) було видано в 1990р. "Молитвопісенник" для школярів (упорядник В. Умнов). Серед просвітян та мешканців міста і довколишніх сіл активно розповсюджувалася українська історична література, яку з вересня 1990 р. почало видавати Львівське Товариство "Просвіта».
Трускавецьке "Відродження" спільно з НРУ та Союзом українок займалося справою прийняття на Різдвяні і Великодні свята учнів зі східної України, що, до певної міри, сприяло їхньому національному самоусвідомленню.
Під час проведення просвітянами у м. Трускавець різноманітних заходів відбувався і збір грошових коштів. Зібрані кошти направлялися: на пам'ятник Т. Шевченку у м. Дрогобичі - 650 руб.: в Український фонд культури - 1000 руб.; на пам'ятник Т.Шевченку у м. Трускавці (до вересня 1989р.) було зібрано 14000 руб.; на будову українського гімназійного корпусу в Білому Борі (Польща) - 200 руб. і бібліотека україніки; на пам'ятник гетьману Петрові Сагайдачному (с. Кульчиці Самбірського району) - 500 руб.; на пам'ятник Роксолані (Насті Лісовський) у м. Рогатині на Івано-Франківщині - 500 руб.; на республіканську школу кобзарського мистецтва у с. Стрітівка Кагарлицького району Київської області - 600 руб.; на допомогу потерпілим від землетрусу у м. Спітак, Вірменія (спільно з редколегією газети "Франкова криниця) - 2000 руб.; на впорядкування заповідника загиблим козакам у м. Берестечко, Рівненської області - 100 руб.; у фонд Чорнобиля (08.05.91 р.) - 4053 руб 84 коп.; на пам'ятник Т. Шевченку у м. Стебнику - 200 руб.; на допомогу литовському народу - 1000 руб.: у фонд допомоги страйкуючим шахтарям України (квітень 1991 р.) - більше 1000 руб.; на підтримку прямої трансляції телепередач із залу засідань першої сесії Львівської обласної ради першого демократичного скликання - більше 1000 руб. До речі, М. Бучацький віддав усі кошти, які мав на рахунку в ощадній книжці на пам’ятник Т. Шевченку у Трускавці). 3 перших кроків становлення, члени "Відродження" порушували через статті у пресі (жовтень 1989р.), шляхом лекційної пропаганди на зустрічах з науковцями, як от з Богданом Якимовичем та ін. – про національну символіку, національний гімн та інші (закриті комуністичними ідеологами) теми національної історії, які партісторики називали "білими плямами", а ми - кривавими сторінками.
Від жовтня 1989 року розпочали серед громадськості міста роботу щодо перейменування вулиць, площ, закладів м. Трускавця. У грудні 1990 року міський будинок культури було перетворено у Народний Дім "Просвіта". Було поставлене міськвиконкомом питання про надання Народному Дому кращого приміщення. Дали за нашої ініціативи кінотеатру назву «Червона Калина».
На основі осередків "Відродження" і з допомогою його активістів виникли перші осередки РУХу, велася широка роз'яснювальна робота серед громадськості. Розшифровка слова РУХ - "Рятуйте Україну, Хлопці", проходила на всіх заходах нашого об'єднання. Наша делегація була на Всеукраїнському установчому з'їзді Народного РУХу України за перебудову 8-10 вересня 1989 року в Києві у політехнічному інституті.
Завдяки активності відродженців створювалися і інші українські організації та партії -"Меморіал", Союз українок, "Рідна школа", "Пласт", Студентське братство, "Зелений світ", УРП, ДемПУ інші організації загальноукраїнського спрямування.
Від грудня 1989 року до березня 1990 року, члени нашого об'єднання, як єдиної офіційно зареєстрованої громадської організації, були надзвичайно завантажені у виборчій кампанії. В.Умнов був довіреною особою кандидата в депутати до Верховної Ради СРСР - відомого письменника Романа Федоріва. М.Бучацький і В.Умнов були довіреними особами, після тога як М.Бучацький зняв свою кандидатуру, - кандидата в депутати до Верховної Ради УРСР - відомого письменника Романа Іваничука.
На березневих виборах 1990 року до Верховної Ради УРСР та місцевих рад, майже 100% перемогу здобули представники Демократичного блоку.
Потім була важка робота до 1 грудня 1991 року - Всеукраїнського референдуму і президентських виборів, з наполегливою працею по всій Україні, де виїжджали наші активісти, що, в кінцевому підсумку, сприяло розумінню більшістю українства необхідності визволення від обіймів каїнового братерства-на шлях до самостійного розвитку. Тобто - шлях повернення і розвиток втрачених державно-правових традицій попередньої тисячолітньої історії державництва України. Ми свято віримо в цю незаперечну істину. В становленні цієї Ідеї була і значна лепта Трускавецької філії "Відродження", товариства української мови "Просвіта" ім. Т.Шевченка.
Які ж уроки "Відродження" варто взяти наступним поколінням українства з нашої діяльності, перед вступом у третє тисячоліття від Різдва Христового?
Враховуючи оцінки істориків, соціологів, теологів, психологів, культурологів о тім, що нове тисячоліття буде проходити під знаком розвитку її Величності Духовності, треба працювати майбутнім освітянам за такими напрямками:
- Широке залучення освітянства, свідомих представників інших сфер української інтелігенції до роботи в "Просвіті". Неухильно відстоювати постійно і послідовно, права і свободи вчительства, усіх освітян, заради важливого - творення і розвою національно мислячих, високоморальних і високоінтелектуальних особистостей.
- Всестороння підтримка, воістину українських засобів масової інформації, національного книгодрукуваня тощо. Адже, за словами В. Лизанчука: «Воля здійснюється у Духові, а Дух - у національному Слові, яке покликано служити насамперед порозумінню, злагоді, об'єднанню, інтеграції української людності, будівництву та утвердженню суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової Української держави на засадах домінуючої української культури.
- Надія на лозунг: «Буде держава - буде й мова» не виправдалася. Наше кредо: «Буде жити і розквітати українська мова - буде і Українська Держава як за назвою так і суттєво.
- Незважаючи на різного роду компромати, прослуховування телефонних розмов, адміністративний тиск і звільнення з роботи, телефонний шантаж, виклики в КГБ, впровадження в середовище об'єднання «Відродження» сексотів, - ми вистояли.
І, можливо, маємо право сказати нащадкам: бережіть гідність, принциповість, національну Ідею, стійкість і компетентність, майте домінантою в житті кредо Чину: «Бог і Україна – понад усе!».
- «Просвіта», інші національно-демократичні організації і партії можуть і повинні плекати, виявляти, висувати та рекомендувати на різні посади владних структур людей не випадкових, не демагогів чи кар'єристів, а фахівців справи, тих, хто вболіває за кращу долю і змінює становище рідного народу до поліпшення життя.
- Мусимо постійно пам'ятати слова Джеймса Мейса;«Інші народи також мають свою непросту історію, хоч заради справедливості треба зазначити, що у XX столітті Україна пережила справжнє пекло, ім'я якому геноцид. Але інших народів історія навчала, завдяки їй вони захищалися.»
- Зважаймо, що тривалий період бездержавності, може, при загальному зубожінні соціально-економічного та правового становища українства, привести до диктату, який стане непоправимим для хохляцької, а не української ментальності. Цю небезпеку висловив Іван Ільїн так: «… народ, який принципово відкидає правління кращих або не вміє його організовано підтримати, є черню; і демагоги суть його достойні вожді. Люди перетворюються на чернь тоді, коли вони беруться за державну справу, спонуковані не політичною правосвідомістю, а приватною корисливістю; але саме тому вони не шукають кращих людей і не хочуть передавати їм владу. До черні може належати всякий: і багатий, і бідний, і темна людина, і так званий «інтелігент»... Чернь не розуміє ні призначення держави, ні її шляхів і засобів, вона не знає загального інтересу і не відчуває солідарності... Право для неї є питання сили, спритності й удачі; і тому, бачачи силу на своєму боці, вона виявляє зухвалість і швидко стає нахабою, а розгубившись, тремтить і плазує. Чернь ненавидить державну владу, поки ця влада не в її руках. Але посадивши свою владу, вона не вміє дати їй ні поваги, ні довіри, ні підтримки; вона починає підозрювати й її. проймається ненавистю І до неї і тим розхитує та губить своє власне протиполітичне породження. А якщо їй вдалося створити якусь подобу "режиму", що здійснюється під виглядом "демократії", настає торжество жадоби над загальним благом, рівності над духом, брехні над доказовістю, і насильства над правом…»
Нам треба робити усе можливе і надможливе для поєднання свободи Із законом, бо без свободи закон перетворюється у тиранію, а свобода без закону стає вседозволеністю. Ці слова сказані ще у V столітті до Р.Х. Гераклітом Ефеським. актуальні і для наших днів.
Хочеться вірити, що надія, яка лежить на дні пандорової скрині чиновницьких служб, таки вирветься до дієвості на утвердження кращого і гідного життя для сущого Українства, для нашої Держави.
В’ячеслав Умнов
