В славнім лісі хруставецькім, На курорті помірецькім Мудрий Лев урядував, Подолав царя Гороха, Ворогів розбив потроху І царем у лісі став.
Заздрісні сусіди мліли І від люті шаленіли, Що порядок в Хруставці, Та найгірш їх то бісило, Що то Лев, а не Бурмило, Має владу в кулаці.
Сей Ведмідь Бурмило трохи Ще за уряду Гороха, Що царем був по Паньку, Був у Хруставці міністром, Грішми шелестів як листям І пиячив у шинку.
Він велику мав надію, Що пищати не посміють Звірі й птахи лісові, Що його царем призначать, Але сталося іначе – Лев зоставсь при булаві.
Заціпивши з люті зуби Й заревівши на всі груди, Місьо помсту затаїв, Біля себе птаство хиже І звіряцтво чорне й риже Як кубло гадюк пригрів.
Проти Лева щось ричали І поза очі сичали, Думку підлую вели, Та Царя звірів уздрівши, Швидко голови схиливши, Замовкали, лиш сопли.
Та чекали лиш нагоди, Як стечуть зимові води, До виборів лісових, Коли з нір всі вилізають, Царя лісу обирають Й радників його нових.
Радників в царя багато – Сорок шість, та їх Лев-Тато Вислуха уважно всіх, Відповідь дасть справедливу І на поміч не спесиву Він надіється від них.
Серед всіх тих звірів радних Є і благі, є порядні, Є обманці й хитруни, Та за лісовим законом Всю громаду перед троном Представляють лиш вони.
Рись, Орел і Вовк Неситий, Кіт Мурлика й Лис Микита, Заєць, Білка і Їжак, Зубр, Борсук, Косуля Дика, Видра й Ласка невелика – Всіх не перелічу й так. Влада – то тягар великий, Ні Бурмило, ні Мурлика, Ані Вовк його не варт Ні нести, ані тягнути, Бо вони нас будуть гнути, Нам тоді буде не жарт.
Цар повинен бути строгий, Не лежати у барлозі І не спати день і ніч, За усе він має дбати, Про порядок пильнувати, Розбиратись, в чому річ.
Я вам скажу, кандидата Бачу я одного – Тата, Льва, що нами керував, Він хай нами управляє, Нам цей бунт не пам’ятає, Що з Неситим Місь зволав.
Він таку в нас має силу – Най сховається Бурмило, Спритний, як всі сто Вовків, М’якший від Кота Мурлики, Має все, що у Владики Я би видіти хотів.
Схвально вся громада Лісу Ці слова зустріла Лиса: «Браво! Слава! Лев – наш Цар!» |
Взявши міцно владу в руки, Мудрої державсь науки, З диких хащів парк зробив, Всі стежки були гарненькі, Всі дерева чепурненькі, Не курорт, а диво з див.
Радник каже, а Лев чує, Що громада потребує, Як навести в лісі лад, Щоби все було по праву, Щоби лісову державу Вести уперед, не взад.
В кожного нора тепленька І водиця є чистенька, Ліс як золото блищить, Кожен Лева вихваляє, Тільки ворог не дрімає, Ворог все чомусь не спить.
Заповзялись Вовк з Бурмилом (Ще й Кабан засунув рило) Оббрехать Царя звірів, Довго радились-годились І нарешті погодились – Скликать Віче всіх лісів.
З всіх віддалин хруставецьких, Буриславських і сулецьких Суне хмара звірини, Перед ясним Лева оком Всі проходять тилом й боком – Поважають Льва вони.
Виступа Бурмило грізно: «Звірі! Щоб не було пізно, Льва нам треба в шию гнать! Він і його посіпаки Довели наш Ліс до ручки, Отака ядрьона мать.
Він старий, несамовитий, Тут у нас є Вовк Неситий, З нього цар би – хоч куди!» Всюди чути шепіт тихий: «Тю його. То нам на лихо, Не оберешся біди
З тим Неситим-вовцюганом, Не дай Боже з драба пана, Та то рекет, то бандюк». Шум із гамором зчинився, Голос Лісу міцно злився В «Нє-нє-нє!!!» - єдиний гук.
Тут Кабан підносить рило Й верещить: «То най Бурмило Трон посяде – все одно Нам царя тра` вибирати, Що тут думати-гадати, Хтів Царем він буть давно».
Знов громада зашуміла: «Та нащо нам той Бурмило – Вбивця, здирник і пияк. То й міністр був недолугий, Гіршої нема котюги, Ні, не буде він ніяк».
Всі кричать єдиногласно, Всі радіють, все прекрасно, Салютують аж до хмар.
Лев поважний, що сидівши Й ані слова не зронивши За всі збори лісові, Тут піднявся гордовито, Легко кивнув в бік Микити, Поклонився до землі
Всьому птаству, всім звірятам Поклонився Лев – наш Тато І промовив: «Роде наш! Дякую вам за довіру, Що не втратили ви віру, Дякую за вибір ваш.
Я старий, але ще в силі Боронити, браття милі, Інтереси Хруставця. Присягаю вам, громадо, На коліна зараз впаду, Що правиця моя ця
Ще ніколи не схибила, Злої справи не зробила, Так було, є і буде, Поки я – то справедливість, Правда, воля й Божа милість В Лісі нашому буде!» |
Всі кричали Леву: «Слава!», Хруставецькая держава Кланялась чолом до ніг За невпинную турботу, За добро і за охоту Все скінчити, що лиш міг.
Тут Бурмило із Неситим Ніби ціпами побиті З Віча мовчки відійшли, Зо дві версти прочвалавши, Шерсть на собі з злості урвавши, Люто з відчаю ревли.
А громада вся тим часом Слухала, як гучним басом Вихваляв себе Баран – Він побожний і красивий, Спритний, чесний, не спесивий І поводиться, як пан.
Та ступив тут Зубр: «Панове! Маю право й я на слово. Що? Нам треба баранів? Та ще виберіть си Крука, Або Цапа, або Хука Й на додачу кілька Псів.
То буде як в Бичи Другім – При цареві недолугім Ліс як в бурю постраждав, Хай буде в нас Цар толковий, Щоб і ділом, й мудрим словом Він весь Хруставець держав».
Обізвався Кіт Мурлика: «Знаю я, що кожна пика Хтіла-б сісти на той Пень, Та ж і Півень, й Курка глупа Теж не проти, щоб їх дупа Там сиділа з дня на день.
Не на те Трон, щоб сідати, Але мудро врядувати, Щоб пожиток з того був. Я, Мурлика-Кіт, вам кажу, Що ніколи вас не зраджу, Я б царем найліпшим був».
Тут спросоння Пугач дико: «Пу-гу-гу!», а Кіт Мурлика Дременув – уже й нема, Посміялись хруставчани, Далі бачать, що погано – Кандидатів вже й нема.
Тут громада знаменита Здогадалась – Лис Микита Нині ще не виступав. «Лисе! Ну ж бо, йди до слова, Кажеш правду – не полову» - Лис наперід почвалав.
Лоба тричі похрестивши, Поглядом усіх обвівши, Лис заговорив: «Брати! Ми зібралися сукупно, Щоби вирішити купно, Хто тягар буде нести.
Звірі гучно заплескали, Всі «Ура! Віват!» кричали, «Хай живе наш Цар – наш Лев!» І забаву зарядили, Всі співали, веселились – Листя падало з дерев.
Так то втретє Лев на Троні Все по правді, по законі Хруставецькім опинивсь, Я усе те бачив, слухав, Хоч не їв, не пив, не нюхав, Але вам все доложив.
*** А тепер скажіть-но щиро – Чи дурніші ми за звірів? Що, лихий попутав нас? Треба Вовка нам? Бурмила? Кабана із довгим рилом? Лева ще мінять не час…
Тож, громадо дорогенька, Розміркуй усе добренько, Вибір правильний вчини, Обирай не слово – справу, Хай порядний, не лукавий Владу в місті обійме. |
Володимир Ключак, 30.11.2009
