"Спины не гнул, прямым ходил,
...И голове своей руками помогал"
Володимир Висоцький

Почну з одного зауваження. Маючи досить бурхливу і строкату біографію, а звідси різноманітний життєвий досвід, в тому числі і створення різноманітних ГО, та скромні знання, я одночасно терпіти не можу різних там макаренок. Тобто вчителів, котрі прагнуть, аби все було виключно по-їхньому.

В житті так не буває, аби було тільки по чийомусь, за виключенням лише Волі Божої. І саме тому не вважаю власні думки, в тому числі і нижчевикладене, якимись остаточними істинами. Хоча посперечатися завжди готовий.

Отже, минулого разу я згадував про Чотири золоті принципи формування громадської організації (ГО) Нестора Махна, до котрих ще повернемось.

А поки пару слів про ще одну універсальну методологію формування будь-якої громадської структурної інституції. Позаяк на просторах Інету її авторство приписується декільком особам, починаючи від маловідомих академіків сумнівних академій і до Макса Вебера, то у зв'язку із цим, окрім вже названого, я більш ніяких прізвищ згадувати не буду. Назвемо цей концепт універсальною методологією (УМ), та й квит.

Так от згідно цієї методології пропонується наступний алгоритм формування ГО (аби не виникало питань - партії за означенням теж є громадськими організаціями).

1.Світогляд.
2.Філософія.
3.Ідеологія.
4.Меморандум про наміри.
5.Програма.
6.ГО/партія.

Цей алгоритм формування організації мусять об'єднувати не лише світогляд, філософія чи ідеологія, але й спільна мета, котра власне набуває більш-менш чіткої кристалізації на рівні вироблення ідеології та формулювання меморандуму.

При цьому деякі популяризатори УМ стверджують, що їх концепція годяща для утворення будь-якої оргструктури, від гуртків автолюбителів чи аматорів зимової риболовлі і до товариства садівників чи клубу шанувальників чистих вулиць.

Можливо воно й так. Але мені видається, що цю методологію все ж таки ефективніше було би застосовувати в ході створення розгалуженої, багатопрофільної, різноцільової в стратегічно-тактичному сенсі потужної оргструктури.

А якщо ж ви на старті починаєте гуртуватися не заради того, аби перевернути світ догори дриком, чи облаштувати в якийсь новий спосіб Україну, а задля ліквідації стихійних смітників у вашому конкретному мікрорайоні чи заради виведення на чисту воду крутійкуватого голови сільради чи чогось такого ж більш приземленого, то перейматися з'ясуванням спільної світоглядно-філософської платформи та ідеологічними уподобаннями на самому початку не варто.

Бо поки ви будете все це з'ясовувати, мікрорайон потоне у смітті, а голова розкраде до цурки останнє.

Тому, як на мене, первинна самоорганізаційна структура на своєму старті все ж таки мусить керуватися в першу чергу принципами Махна, а до з'ясування світоглядно-філософських та ідеологічних речей справа дійде, якщо виникне потреба у її розвитку.

Але давайте про це іншим разом. А сьогодні мова про максимально адаптовані до сучасних наших реалій два перших золотих принципи.

1. Мета мусить бути чіткою і реальною

Тобто мету треба не лише чітко сформулювати, але вона мусить ще й відповідати вашим ресурсним можливостям. Бо якщо такої відповідності не буде, то ваша мета може перетвориться на фіктивну. Наприклад, якщо трійця чолов'яг зібралась з метою розпити пляшку оковитої, а в них в кишенях вітер, а тітка Клава в буфеті в борг не дає - це мета-фікція.

А ще невідповідність мети стартовим ресурсним, в першу чергу технічним та інтелектуальним можливостям, може перетворити її на ідею-фікс. І тоді намагаючись реалізувати її підручними засобами, ви уподібнитесь одному герою фільму  Кончаловського "Сибиріада", котрий все життя рубав сокирою просіку на зірку.

А ще сформулювавши якусь стратегічну мету, треба визначитись і з проміжними цілями. Якщо осіб 10-20 об'єдналися задля наведення порядку в якомусь містечку, то починати їм треба не з планів штурму мерії та розгону міськради, а, приміром, з ліквідації вже згадуваного стихійного смітника у власному мікрорайоні.

Тобто, стартова мета та проміжні цілі на шляху досягнення головної мети мусять бути максимально спрощеними. І ускладнюватись вони повинні по мірі зростання вашого організаційного, кадрового, ресурсного, досвідного тощо потенціалу.

Точніше життя саме ускладнить вам наступні цілі. Наприклад, ліквідувавши смітник, ви тут-таки зіткнетесь із проблемою відсутності транспорту для вивезення нового сміття. А вирішивши цю проблему, вже як мінімум посволочившись із жеком та якоюсь дрібною чиновною штапіркою із мерії, ви з'ясуєте, що на звільненій вами від сміття території де ви облаштували дитячий майданчик, хтось хитромудрий накинув оком і  намагається втулити туди автостоянку...

Ну, цей ряд набування досвіду ви можете продовжити й самостійно.

Але тут цікавий інший момент. Якщо ви до цього не зовсім то й розуміли з ким маєте справу, то саме десь на цьому етапі вас мусить відвідати усвідомлення того, що проти вас постає СИСТЕМА. І це дуже відповідальний момент. Бо якщо ви приймаєте рішення боротися далі, то мусите бути готові до відповідних контрдій системи. І тут вам надзвичайно в нагоді стане друге правило Махна.

Але перед тим як перейти до нього, ще раз зроблю наголос. На старті організаційного процесу важливо, що люди гуртуються навколо конкретної мети, і при цьому їх політичні, ідеологічні, філософські чи релігійні уподобання не суть важливі. Спробуйте об'єднатися хоча б лиш для того, аби побачити, як будуть біліти від люті пики чиновників. Ще б пак, громадяни сміють забрати у них державну монополію на представлення їх, громадян, інтересів!

2. Об'єднуватися без вождів

Навіть якщо на самому старті у вашій команді виявиться яскраво виражений лідер, допоки гурт не розрісся більше 15-20 осіб рішення приймайте консенсусом чи голосуванням наближеним до нього і не замикайте до часу жодної важливої функції на окремій особі.

Для багатьох це може здатися чудасією, але варто спробувати і з'ясується, що в невеликому колективі такий механізм працює досить непогано.

Втім, аби запобігти негативних впливів на прийняття рішень, як зовнішніх (засланий козачок) так і внутрішніх (неадекват чи надмірні лідерські амбіції котрогось із гурту) можна застосувати голосування за принципом консенсусної більшості, коли допускається один голос "проти" чи піднявши планку прийняття рішень до максимально можливої - 4/5 голосів, наприклад.

Втім, виключно такий підхід корисний лише на старті формування ГО і до того моменту поки не розпочнуться активні дії. На безлідерно-консенсусній основі корисно сформулювати мету, накреслити стратегічний напрямок діяльності, визначитись із цільовою програмою, програмою та алгоритмом дій, характером самої оргструктури та правилами її внутрішнього упорядкування.

Як тільки ГО перейде у фазу активної діяльності і почне зростати чисельно суцільна консенсусність прийняття рішень та виключна безлідерність може стати серйозним гальмом подальшого розвитку.

По-перше, виникне нагальна потреба в прийнятті оперативних рішень. Але як показує практика,  прийняття рішень з кожного нагального і часто-густо дріб'язкового питання шляхом консенсусу, навіть за наявності сучасних засобів зв'язку та комунікації, і не ефективно, і не завжди технічно можливо. А таких питань в процесі активної діяльності на день може виникати декілька, і часу на його прийняття обмаль, а вас уже не 10-20 осіб, а 50-100.

І тут ви швидко дійдете висновку, що оперативні питання краще за все приймати або простою більшістю, або делегувавши це право певному координаційному ядру.

По-друге, у вас виникне нагальна потреба диференціювати вашу діяльність по напрямкам. Навіть вирішуючи проблему ліквідації смітника, ви цього не уникнете. Хтось буде змушений перейнятися забезпеченням людей інструментами, хтось мобілізацією населення, хтось вирішенням проблеми вивезення сміття, хтось змушений буде контактувати із представниками офіційних структур.

Хтось перейметься готуванням фінального куліша зі святковими 100 грамами під нього, хтось збором коштів на супутні витрати (наймання автівок під вивіз сміття, купівля реманенту - не у всіх дома може виявитись лопата з граблями чи ноші, та й куліш зі 100 грамами теж чогось коштуватиме), а хтось взяти на себе роль виконроба в процесі безпосередньої ліквідації смітника.

От на базі цих "когось", хто візьме на себе ініціативу і відповідальність за реалізацію кожного конкретного напрямку, у вас і виникне оте саме первинне самоорганізаційне координаційне ядро.

А з часом в ході реалізації інших акцій, це ядро стане набувати більш-менш сталої конфігурації і в ньому появиться який-небудь головний координатор чи керівник.

При чому відповідальних ніхто призначати не буде, той, хто зголоситься реалізовувати той чи інший напрямок і буде відповідальним. А яка власне відповідальність? - спитаєте ви. А така: якщо хтось провалить якийсь конкретний напрямок, то навряд чи люди добровільно довіряться йому вдруге.

А якщо довіряться, то безкінечно це тривати не буде. Бо все відбувається без примусу: відповідального ніхто не призначає, а працювати з ним ніхто нікого не примушує. Тобто рано чи пізно безвідповідальна особа автоматично вилетить із координаційного ядра, бо відповідати йому там виявиться ні за що, а виконувати щось ні з ким. Цей процес називається природною чи самоорганізаційною ротацією.

І ще треба затямити - чи не найголовніша річ у самоорганізації - це відсутність сталого керівництва, котре можна купити, залякати, шантажувати тощо. Запровадивши паралельно із природною ротацією ще й регламентний її різновид, ви можете мінімізувати такі ризики.

Тобто регулярно оновлюйте координаційно-керівні органи ГО та змінюйте їх провідників і це максимально убезпечить вас, як від узурпації влади в середині ГО, так і мінімізує зовнішні впливи. Бо одна справа прикупити чи залякати окремого лідера чи й навіть колективний, але постійний керівний орган, а інша - спробувати вплинути на структуру, координаційно-керівний орган котрої постійно змінюється, а сталий вождь у неї відсутній.

Так ротація має і свої мінуси. Бо як мінімум на зміну кадрам, котрі набули такого-сякого досвіду, будуть приходити кадри переважно не підготовлені. Але в цьому мінусі є і плюс, бо чим далі тим більше рядових членів ГО будуть набувати досвіду координаційно-керівної роботи.

Зрозуміло, що ротація збільшить ризики потрапляння на відповідальну посаду людей випадкових, неадекватних, амбітних нероб, пустих критиканів і просто дурнів. Але саме ротація і дозволить виявити таких, ставши свого роду селекційним бар'єром для повторного потрапляння таких осіб на відповідальну посаду в ГО чи якомусь їхньому кар'єрному росту.

Втім існують і інші загрози та спокуси на шляху формування та розвитку ГО, але тут на допомогу прийдуть інші два правила Нестора Івановича, про котрі ми й поговоримо наступного разу...

Останні золоті принципи Махна

Перед тим, як завершити тему розпочату в попередній статті і спробувати адаптувати ще два золоті принципи Махна формування ГО до сучасних українських реалій, хотів би зробити пару досить суттєвих зауважень.

По-перше, запропонований алгоритм формування самоорганізаційних інституцій стосується, в першу чергу, локальних, як в цільовому, так і в територіальному сенсах, структур. По-друге, запропонована методика є ефективною на етапі становлення самоорганізаційної ГО.

На безлідерно-консенсусних засадах корисно сформулювати мету, накреслити стратегічний напрямок діяльності, визначитися із цільовою програмою, програмою та алгоритмом дій, характером самої оргструктури та правилами її внутрішнього упорядкування.

Як тільки ГО перейде у фазу активної діяльності і почне зростати чисельно, суцільна консенсусність прийняття рішень та виключна безлідерність може стати серйозним гальмом подальшого розвитку.

Ну і зрозуміло, що в ході подальшого становлення первинної самоорганізаційної структури обов'язково виникнуть нові ризики і спокуси, котрі загрожуватимуть не лише дієвості та ефективності, але й самому її існуванню. І в першу чергу, такі загрози почнуть продукуватися з боку окремішнього політичного середовища та його структур.

Справа в тому, що яку б мету ви перед собою не ставили, які б методи діяльності не застосовували, яку б форму структуризації (ієрархічну, мереживо-ієрархічну, мереживу без керівного ядра ) ви не обрали, уникнути в українських реаліях впливу політичної сфери і самих політиків на новоутворену ГО, а то й самої її політизації, навряд чи пощастить.

Тим не менш, на стадії формування ГО треба докласти усіх зусиль аби ці впливи мінімізувати. Бо ніщо так не роз'єднує, як суперечки навколо абстрактних політичних тем та персон політиків. Ну, а самі суспільно-політичні структури старого ґатунку в силу свого жлобсько-потреб**дського характеру обов'язково намагатимуться, як стерво молоду дичину, розклювати щось свіженьке і розтягти убієнну оргструктуру по своїм гніздам.

І саме, аби цьому запобігти, в нагоді стане третій золотий принцип Махна:

Мінімум політиканства і зв'язків з прогнилими оргструктурами!

Навіть якщо новоутворена оргструктура однією із проміжних цілей поставить інфільтрацію в політичне середовище та спробу задля реалізації програмових завдань увійти у владу, ні в якому разі не можна на самому старті персоніфікувати ті чи інші владно-політичні пости з конкретними особами.

Представниками чи не членами ГО - це без різниці. Така персоніфікація відбудеться згодом, в процесі конкретної діяльності, після того, як викристалізується лідерська команда.

Тобто не лідер мусить формувати команду, підганяючи її в прокрустове ложе своїх власних амбіцій та інтелектуально-організаторського потенціалу за ленінським принципом "нетерпіння поруч із собою осіб розумніших за себе", а сама організація в процесі активної діяльності мусить породити чи виявити лідерів.

А ті, в свою чергу, змушені будуть діяти, не по ним нав'язаним гурту правилам, а по виробленим самою організацією поконам.

А ще на стадії формування ГО треба якомога уникати політичного піару. По-перше, це дозволить не відволікатися від вирішення первинних завдань становлення ГО - її структуризації, набуття практичного досвіду її членами, мобілізації схильного до практичної, а не популістської діяльності контингенту тощо.

По-друге, це до часу позбавить нездорової уваги до вас з боку вже згадуваних структур старого ґатунку та і самих політиків.

Ну, а вже, якщо вам закортить повідати "по секрету всьому світу" про добрі справи, які наварганила ваша ГО, то розповідайте лише про конкретно зроблене і зроблене виключно вами. Бо варто буде публіці спіймати вас на брехні, як ви тоді до віку не відмиєтесь.

Пам'ятайте стару добру істину - конкретна справа зроблена вашою ГО краще будь-якого піару і політиканства повідає загалу про вас.

Не варто піаритись, якщо ви візьмете участь у якійсь спільній акції з іншими ГО.

Якщо справа того варта, але вам одноосібно вона не по силам, то візьміть в ній участь не акцентуючи на приналежності до власної структури. В майбутньому це убезпечить вас від умотивованих сторонніх зазіхань на плоди вашої власної праці.

До часу, поки ви не станете міцно на ноги, уникайте тісних контактів із структурами старого штибу. Навіть на рівні запозичення досвіду, бо той досвід є ні чим іншим, як технологіями виживання чи більш-менш взаємовигідного співіснування із існуючою системою влади.

Ваша ж сила буде в протистоянні системі і досвід старих структур в цьому сенсі вам навряд чи пригодиться - бо його власне у них і немає. А от головного болю від таких контактів ви можете отримати повну пазуху

Від намагання, через втягнення вашої ГО взяти участь в різноманітних конференціях чи круглих столах, перехрестити у свою віру, до вже згадуваних спроб роздерибанити чи й навіть підім'яти новоутворену структуру під себе.

А воно вам треба? Тим паче, що, за великим рахунком, як свідчить практика оті всі міжорганізаційно-конференційні тусовки в 99-ти випадках зі 100 не більше ніж пустопорожнє політиканство та псевдоінтелектуальне потрясіння атмосфери.

Тому у своїй діяльності намагайтесь слідувати ще одному золотому принципу:

Покладатися переважно на власні сили!

В першу чергу, це стосується самофінансування. Особливо на самому початку формування ГО уникайте непропорційно значних до ваших внутрішніх можливостей зовнішніх фінансових вливань.

Це убезпечить вашу структуру від екзогенних впливів на таких важливих етапах формування, як формулювання мети, розробка програмових принципів, вибір форми структуризації та методів діяльності.

Так, буде не просто, але дуже швидко ви зрозумієте, що нормальне функціонування організації далеко не завжди залежить від фінансових можливостей. Ви навчитеся не лише фінансовій дисципліні, але будете намагатися знаходити не затратні креативні рішення у розв'язанні багатьох проблем.

Ну, а на самому-самому старті, гурту чисельністю навіть до 10 чоловік скинутись на найнеобхідніше - старенький ПК, забезпечення зв'язку, можливо на оренду найпримітивнішого приміщення для зборів (хоча десь із середини весни і до осені - на біса воно потрібне, а взимку можна і в кав'ярні засідайлівки провадити), на якийсь канцелярський дріб'язок буде не надто проблематичним.

В подальшому поточні витрати цілком будуть долатися за рахунок регулярних внесків, запровадити котрі потрібно буде обов'язково. Це теж буде дисциплінувати. Мало того, я би рекомендував в подальшому розмір внесків диференціювати - в залежності від стажу перебування та місця в ієрархії структури. Чим вони більші та вищі для кожного члена, тим значніший мусить бути внесок.

Ну, а вже коли оргструктура набуде більш-менш сталого вигляду і на її рахунку з'являться конкретно здійснені суспільнокорисні справи, ви зможете собі дозволити і певну спонсорську допомогу.

Але не треба шукати потужних спонсорів, повірте мені, якщо люди переконаються в тому, що ви в той чи інший спосіб таки захищаєте їх інтереси, то вони самі будуть вам пропонувати ту чи іншу допомогу.

Най вона буде спочатку незначною, але якщо ви будете працювати у вірному напрямку, вона чим далі, тим більше становитиметься масовою і постійною.

І ще раз підкреслю, утримуйтесь до часу, допоки ви не трансформуєтесь в більш-менш потужну структуру, значної спонсорської допомоги навіть із декількох джерел. Принаймні до того моменту, допоки такого роду допомога може відігравати вирішальну роль у вашій діяльності.

От коли ви доросте до рівня, коли без такого роду вливань в принципі ви можете і обійтись, от тоді і варто на них погоджуватися.

І не варто, я думаю, нагадувати, що рішення про згоду на прийняття такого роду допомоги мусить бути максимально відкритим і наближеним до консенсусного, принаймні, на рівні координаційно-керівного органу ГО.

Як мусить бути максимально відкритою бухгалтерія ГО, принаймні, в частині всіх зовнішніх надходжень та їх витрат. Форму контролю, самоконтролю і звітування перед громадськістю оберіть самі, але вона мусить бути максимально доступною для кожного бажаючого.

Але це буде згодом, а на самому старті вам доведеться викручуватись самотужки. Хоча не лише контакти, але співпраця і координація діяльності із вашими самоорганізаційними аналогами, на відміну від старих оргструктур, може лише вітатися.

Рано чи пізно ви вийдете на такі структури - чи вони на вас. Якщо ви вирішили в такий самоорганізаційний спосіб розв'язувати певні проблеми, це може означати лише одне - ви не унікальні, бо отих самих проблем в країні чи області, вашому місті чи районі стільки, що вистачить на всіх.

А стимулів міняти щось в соціумі з'являється дедалі більше. Бо питання наявності у людей волі до дії - це питання вже навіть не часу, а прикладу.

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська область, село Губарівка, Товариство "Малого кола", для УП

Кого зацікавило: kolo@dobrobyt.org та kolo.trusk@gmail.com