Історія, якій не видно кінця

«Європейський парламент висловлює жаль стосовно того, що колишній Президент України Віктор Ющенко присвоїв лiдеру Органiзацiї українських нацiоналiстiв Степанові Бандерi, «який спiвпрацював iз нацистською Нiмеччиною», титул нацiонального Героя України». Про це йдеться в резолюцiї Європарламенту щодо України, за яку європейськi депутати проголосували в четвер, 25 лютого, у Брюсселi. У зв’язку з цим Європейський парламент висловив сподiвання, що нове українське керiвництво перегляне таке рішення». Таку інформацію подали провідні інформагентства України 25 лютого. До речі, лідером Європарламенту є Єжи Бузек, поляк за національністю. Стосунок до Бандери поляків та росіян є знаний.

Це так, між іншим. А тим часом голова ГО «Рада міста» Руслан Ярославович Козир і міський голова Трускавця Лев Ярославович Грицак лише з початку цього року написали собі взаємно по два листи. Причому по одній темі – стосовно спорудження пам’ятника Степанові Бандері. Питання є набагато актуальнішим від інших? Питання хвилює абсолютну більшість трускавецької громади? Бандера є тією постаттю, життя якої нерозривно пов’язано з Трускавцем? Від кількості пам’ятників, які дехто полюбляє називати ідолами, зміниться життя на краще і зросте духовність?

На ці питання можуть бути різні відповіді, як і різними є погляди трускавчани на штучно створену перед виборами «проблему».

Колишня завідувач відділу культури Трускавецької міської ради Людмила Лоїк в коментарі до теми в одній з міських газет говорить: «головне, що автором майбутнього пам’ятника обрано саме Івана Самотоса – видатного львівського скульптора» та що «він має глибоке розуміння української ідеї, знає історію наших визвольних змагань, тому, я впевнена, Самотос виконає пам’ятник так, що це не просто увічнить постать Степана Бандери, а й буде твором високого мистецтва, гідним Героя України і нашого славного міста». Похвальні слова, проте чомусь не згадується, що пан Самотос був автором останнього на Львівщині (вже за часів перебудови!) пам’ятника Лєніну, вождю світового пролетаріату. Та й навряд чи знає панів Людмила про те, як незадоволені пам’ятником Чорноволу від Самотоса у Львові і то не будь-хто, а більшість скульпторів, митців, інтелігенції, наприклад, подружжя Ігоря та Ірини Калинців. «Недобра постава, пальці якісь закручені і взагалі цей пам’ятник не відповідає внутрішній натурі Чорновола», - говорить скульптор Василь Ярич, який має втілювати в життя пам’ятник Свободи у Трускавці.

Чомусь не хочеться цитувати те, що говорить пані Гимон, надто добре пам’ятаються її виступи по радіо та агітація за Грицака на попередніх виборах, щоб повірити в щирість слів по даній темі. Але це справа кожного – коли і в якому дусі говорити і про що говорити. Як і обговорювати, де краще стояти цьому пам’ятнику – біля пошти (чи на даху пошти?), біля «Злати» (навпроти адмінкорпусу ЗАТ «Трускавецькурорт»?), біля «Шахтаря» (це щоб не дати людям із Солтусів побудувати там капличку?) чи навпроти міської ради. Спекуляції навколо імені Провідника ОУН вже починають набридати і замість «Просто поставте пам’ятник!» чомусь хочеться вигукнути: «Не тривожте Бандеру, нехай земля буде йому пухом!». Бо ця мишача метушня нагадує минулорічні спроби «перепоховання» Бандери, питання доцільності такого кроку та значення для розвитку національної ідеї українців.

В душі треба мати, у власному серці і ідеї патріотизму, як це мав Бандера, і любов до України, і повагу до минулого нашої держави та до її героїв, а не в безликих, бездушних пам’ятниках.

«І вдень і вночі кіт учений по ланцюгу іде кругом», писав Пушкін. І кругом, обертом іде голова, коли дивишся, як люди, які самі декларували потребу ставити пам’ятник всім борцям за волю України і які може причетні і до каменя «Тут буде…», раптом виявляються такими палкими прихильниками автономного, але не опалення, а автономного пам’ятника Степанові.

Передісторія по-трускавецьки

В 1993 році, 11 січня, ЛОДА видала розпорядження № 5/93-25/а «Про встановлення пам’ятників, пам’ятних знаків та меморіальних таблиць», де доводить до відома голову міськвиконкому Трускавця (та і інших міст) про порядок встановлення пам’яткоохоронних об’єктів. А вже 14 лютого 1996 року було видано розпорядження № 186 ЛОДА за підписом М. Гориня «Про спорудження пам’ятника та встановлення художньо-меморіальної таблиці», витяги з якого варто тут подати.

«З метою … увічнення ідеї Української державності засобами монументального мистецтва:

2. Спорудити у м. Трускавці (на площі, прилеглій до вул. С. Бандери) пам’ятник Свободи.

3. Визначити замовниками виготовлення і встановлення:

- пам’ятника Свободи – Трускавецьку міську Раду народних депутатів.

4. Затвердити проекти і моделі … пам’ятника Свободи – на архітектурно-художній Раді при управлінні містобудування та архітектури облдержадміністрації.

5. Доручити Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці (Ю. Скрипченко) виготовити і встановити … пам’ятник Свободи.

6. Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови обласної державної адміністрації Ю. Зиму».

В даному розпорядженні ішла мова тільки про пам’ятник Свободи та художньо-меморіальну таблицю Ростиславові Братуню у Львові. Нагадаємо, що це був 1996 рік, мером міста був тоді Богдан Матолич. І вже 10 серпня 1996 року виконком ТМР приймає рішення № 201 «Про спорудження пам’ятника незалежності України – пам’ятника «Свободи», яке ми теж подаємо тут повністю.

«Відповідно протоколу засідання містобудівельної Ради запропоновано обєднати передбачені раніше пам’ятники в центральній частині міста в один комплекс, який би став пам’ятником всім борцям за незалежність україни – пам’ятник «Свободи» з проведенням реконструкції площі і прилеглої до площі вул. С. Бандери, майдану Січових стрільців, могили вояків УПА.

Створити оргкомітет по спорудженню пам’ятника «Свободи» в складі:

Петранівський В. Л. – заступник голови міської ради, голова оргкомітету.

Члени оргкомітету:

Грищенко О. П. – начальник управління архітектури і містобудування

Лоїк Л. І. – зав. відділом культури

Дудівка М. С. – зав. відділом будівництва і інвестицій

Бориславський М. Г. – голова комісії по архітектурі і будівництву

Малярчин Р. С. – голова братства вояків УПА

Кушнір В. М. – заступник головного лікаря санаторію «Карпати»

Гуцило Б. І. – член організації «Меморіал»

Аксентійчук Б. І. – головний лікар об’єднаня «Трускавецькурорт»

Оргкомітету (п. Петранівський В. Л.) розробити заходи по проектуванню та спорудженню пам’ятника «Свободи» до 20.VIII.1995 р.

Голова виконкому Б. Матолич

Керівник секретаріату В. Гук»

Серед членів оргкомітету є прізвище Богдана Гуцила, уродженця села Орів, ініціатора спорудження каплиці на горі Бренів. Він чи не найактивніше домагався, щоб пам’ятник Свободи у Трускавці все таки постав. З відповідей на свої звернення, які він отримав від міської ради Трускавця 26.06.1997 та 13.03.1998, видно, що остаточне рішення про переможця конкурсу проектів даного пам’ятника залишається за художньою радою Управління архітектури і містобудування ЛОДА, а питання відкриття рахунку на його будівництво мало бут винесене на обговорення новообраної сесії ТМР (це березень 1998).

А рік перед тим, в березні 1997, пан Гуцило звернувся до тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Одним з питань, які його хвилювало, було і питання спорудження в Трускавці пам’ятника Свободи. У відповіді з ЛОДА № 22/11788-46 від 06.03.1997 за підписом М. Гладія, пана Богдана заспокоїли – спорудження запропонованого пам’ятника «передбачено».

І наостанок, щоб надто не втомлювати, ще один документ – відповідь п. Л. Хом’як з Конгресу Українських Націоналістів за підписом заступника міського голови Ігоря Федоровича Пілька (тепер – депутат від «Нашої України»). Рік видно не дуже чітко, але гадаємо, що це принципового значення не має.

«Розглянувши клопотання політичних партій і громадських організацій повідомляємо, що 10 серпня 1995 року прийнято рішення міськвиконкому про спорудження пам’ятника всім борцям за незалежність України – пам’ятника Свободи на майдані перед водолікарнею з перейменуванням його в майдан Незалежності.

На засіданні Містобудівельної Ради з участю громадсько-політичних організацій міста було розглянуто макети пам’ятника, де передбачено фігурне зображення і барельєфи героїв України, в тому числі і барельєф Степана Бандери.

Роботи по продовженні розробки проекту були припинені із-за відсутності фінансування, поскільки так і для благоустрою території у визначених межах.

В даний час ведуться підготовчі роботи по спорудженню пам’ятного знаку по відзначенню 2000-ліття Різдва Христового, який в  структурі забудови центральної часини міста з пам’ятником Свободи на майдані Незалежності.

Враховуючи сьогоднішню економічну ситуацію, спорудження пам’ятника Свободи планується після 2000 року.

Заступник міського голови  І. Ф. Пілько»

І чим це все закінчиться?

Багато води стекло з цього часу, 30.11.2004 року затверджено новий наказ Держбуду України та Мінкультури України за № 231/806 «Про затвердження Порядку спорудження (створення) пам’ятників і монументів», У Трускавці ж зробили не надто багато. Але все таки дещо зробили. Розроблено та затверджено проект пам’ятника, виготовлено документацію, здійснено реконструкцію площі Незалежності. Майже щороку депутати міської ради спочатку виділяли певну суму на цей пам’ятник, а потім забирали, бо кожен мав якісь свої потреби – то на музей Біласа гроші треба, то на дороги, то на школу мистецтв, то ще на щось. Нікого не потрібно звинувачувати, бо це нічого не дасть. В тому, що на сьогодні пам’ятник Свободи у Трускавці не стоїть, є фактори як об’єктивні, так і суб’єктивні. Але не зразу і Москву будували, помаленьку збудується і ця велична споруда. Чи потрібно швиденько будувати пам’ятник Бандері, щоб дочекалася його побачити пані Гимон та інші активісти спорудження окремого пам’ятника? Робити його чотириметровим, як останній Ленін Самотоса, через якого цей скульптор ще й судився з замовником через неоплату? І чи не буде так, як пише пані Людмила Лоїк про інші пам’ятники: «навколо пам’ятника Різняку-«Макомацькому» завжди бур’яни. А яке нещасне погруддя велету нашого духу Іванові Франку…».? Чи може Бандеру хочуть поставити приблизно такого як Міцкевич в парку? Але, на жаль, як не прикро це говорити, та не будуть наші українці так ходити до Бандери, носити квіти та дивитися за порядком, як поляки щодо Міцкевича. Як і не будуть екскурсоводи водити туди відпочиваючих, не їздитимуть молодята – якщо це буде безликий скромний невеличкий пам’ятничок, а не монументальна споруда.

Але я людина маленька, я сказав лише свою думку. Є в нас обранці – міські депутати. Їм і вирішувати, чи виділяти землю для Бандери, чи відривати гроші від мало імущих та грохати їх в споруди, чи першочерговим завданням для влади є власне спорудження пам’ятників чи якісь інші питання. І чи є прийнятним, щоб одна маловідома громадська організація нав’язувала свою думку всім. Поживемо – побачимо.

Володимир Ключак