По тому, як робляться чи не робляться малі речі, можна зробити висновок про надійність в великих справах. Чи то окремої людини, чи цілої організації. Адже халатність при виконанні посадових обов’язків, нехтування ними та зневажливе ставлення до осіб нижчого рангу часто стає причиною того, що чиновників та посадовців замість поважати починають теж зневажати, або й прямо ненавидіти. Бо як інакше ставитися до тих, хто попросту займає чуже місце, протирає штани, роблячи видимість роботи.
Про КП «Наше місто» в Трускавці не говорив хіба що лінивий і не критикував хіба що лінивий. Критикували за нераціональне використання коштів, критикували саму структуру організації, яка була створена на основі колишніх ЖЕКів, критикували особисто генерального її директора Юрія Алієвича Алієва, критикували навіть за те, в чому КП «Наше місто» і невинне. Так, наприклад, окремі депутати з «Нашої України» навіть критикували за неприбирання вулиць під час снігопадів, хоча реально трускавецькі дороги якраз і були прибрані, на відміну від фатального стану вулиць в Дрогобичі чи між містами.
Але найбільше перепадало на горіхи комунальникам за невідповідність цін та наданих послуг, з приводу цього були навіть судові справи, які, проте, до нічого не привели. Як до нічого не призвів і аудит, поведений в позаминулому році на вимогу депутатів – КП «Наше місто» продовжує існувати і щораз частіше дивувати не лише депутатів, але і простих мешканців. Створювалося нове комунальне підприємство, яке об`єднало не лише дві житлово-експлуатаційні контори, але і підприємство «Тепловик», для зручності мешканців та ефективності управління. Але немає ні одного ні другого, надбудова штату управління не означає ефективності, а інтенсивне та екстенсивне освоєння коштів не дає очікуваного результату. Як і не видно результату від колосальних «вливань» та поповнень статутного фонду цього підприємства, що мало місце в 2007 – 2008 року в дуже вже великих розмірах. На прикладі маленької людини покажемо, з яким монстром стикається громадянин, який хоче елементарних речей – тепла, затишку, порядку. І за що платить ця людина, коли елементарного діяння зі сторони «Нашого міста» (від найвищих до найнижчих посадових осіб) немає?
Отже, пані Марія мешкає на дев`ятому поверсі дев`ятиповерхового будинку в найбільш густозаселеному районі міста. Вона вже звикла, що коли морози, то треба обігрівати (догрівати) помешкання електрокалорифером, вона дуже радіє, що міський голова Лев Грицак нарешті заставив своїм розпорядженням подати гарячу воду в помешкання трускавчан. Її не цікавить, вигідно це чи невигідно КП «Наше місто», бо вона бачить, що мер цивілізовано підходить до вирішення наболілих проблем. Довіряючи меру міста, вона не ставила собі автономне опалення, гріється централізованим. І все було б добре як для пані Марії, так і для інших півтора десятка сімей з одно- та двоповерхових квартир цього під`їзду, якби не одне «але» - у ванні в цьому опалювальному сезоні перестали гріти рушникосушки. Чи то хтось міняв собі ці сушки-змійовики, чи то хтось ставив автономне і щось зробив не так – пані Марія та інші мешканці не знають та й знати не зобов’язані. Вони всі справно оплачують за послуги згідно договорів, укладених ними з КП «Наше місто» в примусовому порядку, тому хотіли б якісного та належного виконання своїх зобов’язань і зі сторони комунального підприємства.
І тут приходить оцей «капєц», який любить підкрадатися непомітно, отут і маємо оце «але», яке муляє душу пані Марії, одиноко проживаючій пенсіонерці, муляє душу сімей з двома та трьома дітьми, муляє душу інвалідам, які проживають по стояку. Бо опалювальний сезон розпочався ще, Богу дякувати, в жовтні минулого року, ще в жовтні пані Марія «розвоздушувала» труби і била тривогу, що у ванній холодно, а тепло в ванній не стало дотепер. І хоча з крана і тече гаряча вода, пані Марія, щоб не простудитися (старша жінка все ж таки), ходить до знайомих в сусідній будинок, щоб помитися. Бо в її ванні холодно, як у псарні.
Від жовтня до грудня місяця до кого лише не зверталися мешканці будинку – і до майстрів з КП «Наше місто», і до п. Лариси Грошко, і навіть до п. Юрія Алієва. Як у стіну горохом. З проханням допомогти звернулася п. Марія і до одного з депутатів від «Нашої України». Коли той озвучив це питання як депутатський запит на сесії, Юрій Алієвич зразу ж впевнено дав відповідь: «Ми знаємо про цю проблему. Це звернулася колишня працівниця ЗАТ «Трускавецькурорт», вона вже встигла побувати і на прийомі в міського голови і там вина не наша, це винен хтось з жильців. Це питання одного – двох днів, ми його вирішимо».
Реально пані Марія побувала на прийомі, хоча вів його не мер, який в той момент перебував у відрядженні в Києві, а його заступник. Пані Марія висловила все, що вона думає про таких посадових осіб як п. Лариса Грошко, не оминувши зазначити, що, можливо, молодша людина на цьому місці справлялася б зі своїми обов’язками значно ефективніше. Пані Марія, надивившись детективів, почала вже своє власне розслідування, познаходивши далеко не простими способами адреси та телефони тих мешканців будинку, які здають свої квартири, які робили автономне, які в даний момент там не проживають і яких вона дотепер не знала – навіщо їй це було потрібно. Вона з іншими жильцями дійсно подала заяву на ім`я міського голови та генерального директора КП “Наше місто», ось текст цієї заяви від 22 грудня:
«З початку опалювального сезону 2009 – 2010 років (з жовтня 2009 р.) в наших помешканнях не гріють батареї в ванних кімнатах (так звані рушникосушки), з приводу чого мешканці нашого будинку неодноразово зверталися до керівництва КП «Наше місто» (телефоном, в усній та письмовій формах) для вирішення цієї проблеми, суть якої зводиться до елементарної перевірки по стояку, адже окремі мешканці поставили собі автономне опалення і напевно не дотрималися всіх необхідних технологічних процедур та усунення недоліків. Це належить до прямих функціональних обов’язків працівників КП «Наше місто». Фактично сама мережа теплопостачання в нашому будинку не потребує ніяких ремонтів, завжди функціонувала справно і вирішити це питання є справою одного – двох днів.
Проте на наші звернення не було жодної реакції, п. Лариса Грошко, відповідальний працівник КП «Наше місто», до сьогодні не надала нам жодних пояснень, справа затягується, а ми змушені додатково опалювати наші помешкання газовими чи електричними приладами, що може становити навіть певну небезпеку. По стояку проживають пенсіонери, інваліди, сім`ї, в яких є по троє дітей дошкільного віку і така халатність та байдуже ставлення до нас, справних платників за послуги теплопостачання, може призвести до подальшого встановлення автономного опалення та відмови від послуг теплопостачальних організацій. Вважаємо, що влада Трускавця повинна нам допомогти у вирішенні нашої проблеми, а саме:
1. Здійснити перевірку несправностей по стояку та усунути їх в найкоротший термін для забезпечення стабільного теплопостачання наших помешкань в повному обсязі.
2. Припинити звинувачувати мешканців у виникненні даної проблеми, а взятися за негайне її вирішення.
3. Скласти акт відсутності теплопостачання в рушникосушках по квартирах ІІ під`їзду будинку № (вказано будинок і вулицю) з метою здійснення перерахунку за надані послуги за жовтень, листопад та грудень 2009 року згідно з типовими договорами, укладеними між КП «Наше місто» та мешканцями будинку.
4. У разі невиконання наших вимог доручити представляти наші інтереси юридичному відділу Трускавецької міської ради як представницького органу, який зобов’язаний діяти в інтересах громади в цілому та окремих мешканців зокрема.
Письмову відповідь на наше колективне звернення просимо надати у терміни, зазначені в Законі України «Про звернення громадян» за адресою (вказано)
Щиро надіємося на вашу допомогу та позитивне вирішення вищезазначеної проблеми в найкоротші терміни.»
Проте запевнення, що цю таку простеньку проблему буде вирішено в найкоротший час, були липовими. Прийшов Новий Рік, надходить Різдво, а рушникосушки як були холодними, так і залишилися такими. Міський голова, напевно, і не здогадується, що від його імені чи від імені п. Алієва хтось в міській раді чи може і юрист п. Артур Дикий вже штампує наперед заготовлений бланк відповіді, прийнятої надсилати в такому випадку, щось на зразок «Ваше питання розглянуто» чи «вирішити його немає змоги через об’єктивні причини». А може надішлють «в такому випадку рекомендуємо Вам встановити автономне опалення»?
Пані Марія роздобула телефон прямої лінії міністерства з питань ЖКГ, вона так не хотіла туди телефонувати, очікуючи на теплопостачання в нормальному режимі у своїй ванній кімнаті. Але не дочекалася. Ні, Богу дякувати зі здоров’ячком у неї проблем немає, хіба що зір поганий і не хоче вона вже ходити на поклін та просити зробити те, за що справно платить (обслуговування). Як і інші мешканці, які вкотре переконалися, що критика КП «Наше місто» зовсім не є безпідставною.
Дивно, чому пан Юрій Алієв все довідувався про пані Марію, хто вона, де і скільки працювала, чому він так само мало що не збирав досьє в минулому році на автора цієї статті, який опублікував не одну критичну замітку про так звану «роботу» КП «Наше місто» та проблеми, які випливають з такої діяльності чи бездіяльності? Ми пам’ятаємо погрози Юрія Алієвича, висловлені ним влітку минулого року на одному з сесійних засідань, яке проходило в санаторії «Карпати», про те, що «Я все про Вас знаю – хто Ви і звідки», як і те, що лише втручання депутата Юрія Беднарчука врятувало від неприємного продовження цієї розмови тоді. Чому замість займатися тим, що треба та вимагати від своїх підлеглих прямого виконання своїх посадових обов’язків, звинувачувати пробують справних платників, споживачів послуг, які далеко не назвеш послугами найвищої якості? Мені особисто нема чого соромитися свого сільського походження, хоча тут кожному зрозуміло, що зовсім не в походженні справа, це один з методів маніпуляцій, якими так вправно володіє Юрій Алієвич, щоб «пудрити мізки» всім – міському голові, депутатам, відвідувачам на прийомі. Та не того ґатунку людей пані Марія, щоб йому повірити. «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», кажуть в народі. А ще кажуть, що «трафить коса на камінь».
Попереду в нас ще один Новий Рік – так званий «старий», з 13 на 14 січня. Пані Марія та інші мешканці продовжують поки що надіятися, що цю мініатюрну, мізерну, дрібнесеньку їхню проблему все ж буде вирішено. Вони вірять, що надія вмирає останньою. Вони не хочуть зневірюватися в тому, що влада все ж на їхньому боці і що ця влада складається не з одних алієвих та грошків. Вони хотіли б висловити свою підтримку чинному меру міста як гаранту порядку в Трускавці. Але вони ще вагаються. Бо їхні рушникосушки холодні як лід. А ви кажете, що там якась рушникосушка… В малому пізнається велике…
Володимир Ключак
