No face no name no number

«Нов фейс, нов нейм, нов намба», ці слова з пісеньки, яка була популярною в часи моєї юності, останнім часом пригадалися в зв’язку з не дуже приємними речами, в які різного типу людці хочуть вплутати моє чесне ім’я. Працюючи в галузі журналістики два роки, я ніколи не боявся ставити своє прізвище під гострими статтями, інколи навіть занадто критичними чи то на адресу влади, чи опозиції. Бувало, що послуговувався я і псевдонімами. Проте жодного разу мені і на гадку не приходила така підлість, щоб використовувати чиєсь прізвище чи ім’я, прикриваючи свої власні думки.

Звичайно, щоб бути в курсі поточних подій у Трускавці та регіоні, я часто переглядаю сторінки найпопулярніших Інтернет-видань, проте мало коли читаю коментарі до новин. Яким же ж було моє здивування, коли зауважив, що якщо справа стосується Трускавця, то в коментарях у переважній більшості є некоректного змісту фрази з підписами «Володя К.», «Ключак», «Володя Клю», «Володимир К.», «Володимир Ключак» та інші, які я не писав і до яких не маю жодного відношення. Інколи по змісту цих «мудрих» коментарів видно, що писала їх людина, надто добре обізнана з тим, що відбувається у Трускавці, пише хтось, хто добре орієнтується у прізвищах, подіях, фактах, хто добре обізнаний з містечковими чутками.

Що найбільш неприємно, так це те, що позиція таких писак часто є діаметрально протилежною з моєю власною. Я ніколи не дозволяю собі безпідставні образи кого б то не було, а під моїм прізвищем людина без обличчя і імені (а може таким людцям нєсть чісла) пише всілякі дурниці і проти міського голови Лева Грицака, і проти керівника міської «Батьківщини» Руслана Крамара, і проти секретаря міської ради Наталії Пономаренко, і проти заступника мера Ярослава Чистогорського, і проти голови правління ГО «Рада міста» Руслана Козира, і проти багатьох інших – Ковальчин, Умнова, Алієва, Беднарчука, а також проти місцевих журналістів. Особливо таким кляузникам не подобаються Татомир, Татаревич, Куц, інші журналісти. Гидко мені читати, для прикладу, такі слова у повідомленні до новини про трускавецький фестиваль телевізійних фільмів авторства «Ключака»: «дуже слабенька організація фестивалю. Зали були практично пусті. Та й робота прес-служби незадовільна. Запрошення роздавали тільки своім а журналістам ні. Керувала ціею службою оля куц людина неврівноважена і злопамятна таку навіть не можна допускавти близько до такого форуму». Я спеціально скопіював цей текст із помилками, щоб показати, що такі слова мені не належать і належати не можуть, адже я не дозволю ніколи собі опуститися до рівня тих, які хотіли б показати всьому світу, що все зло походить від Володі Ключака. Тим більше що я вважаю, що фестиваль пройшов на найвищому рівні, про що я і писав як у «Трускавецькому віснику», так і в газеті «Відродження Трускавця». Я вважаю себе дуже скромною і надто порядною людиною, щоб опускатися до обливання брудом людей, яких я особисто поважаю (як у прикладі з журналістами Ольгою Куц чи Тетяною Татомир), незважаючи на те, що мої погляди багато в чому не збігаються з їхніми.

У Трускавці людей з прізвищем Ключак є менше десятка, в телефонному довіднику жодного, а зі списку виборців я виписав усіх Ключаків і з більшістю з них розмовляв. Що цікаво, ніхто з них не називається Володимир, мої подвійні тезки є в Дрогобичі, вони такою фігнею, як коментарі до трускавецьких подій, не страждають. Хотілося, щоб окремі не дуже юні партизани, які вважають себе сильними та потужними борцями за справедливість у Трускавці, не боялися підписуватися своїм прізвищем. Або принаймні не використовували чуже. Не хотілося б вдаватися до так званих ударів нижче пояса, хоча б того самого застосування проклять та здійснення не дуже хороших речей, тим більше, що направду не бажаю нікому жодного зла, але реагувати буду. Буду, якщо такі неподобства не припиняться. Знаю, що мене недолюблюють власне через те, що я гостро та оперативно реагую на все, що стосується моєї персони чи моїх честі, іміджу, позитивного образу, але не може інакше, я звик жити і діяти справедливо та за законами природи, серед якої я зростав і дитям якої себе вважаю.

Так що наступного разу, шановний пане Безликий, так і підписуйтеся, що ви ніхто і звати вас ніяк, а не використовуйте мої особисті ініціали чи прізвище. А то буде вам направду дуже зле, коли ні з того ні з сього у вас розпочнуться проблеми по всіх напрямках – з грошима, здоров’ям, сім’єю, дітьми, сном, друзями. Краще ніж образити чесну людину такими підставами, підіть до священика, посповідайтеся у скоєному і покайтеся – і проститься вам. Бо кожен сам торує свій шлях, якщо це є згідно з Промислом Божим. Так що нехай пан Безликий і Безіменний має і фейс, і нейм, і намба, нехай пише під своїм поганялом, чи справжнім прізвищем, або краще хай взагалі не пише і займеться якоюсь корисною справою. А то можна спрогнозувати, що така діяльність до добра не доведе, а ми ж бажаємо добра всім, навіть тим, хто невідомо чому проголосив себе нашим ворогом.

Володимир Ключак