“Водій цей у нас більше не працює”

В редакцію “ДТ” надійшли скарги від Олени Бичкової (с. Каланчак, Херсонської обл.), Євгенії Бережної та Дмитра Бережного (м. Луганськ) на незадовільне обслуговування трускавецької туристичної фірми “Європа-тур” за маршрутом Будапешт-Відень. Ось лише окремі рядки мовою оригіналу з листа Олени Бичкової:“Я, 16.Х. через турагенцію поїхала по маршруту Будапешт-Відень. Екскурсія чудова. Но… невиконані їхні обіцянки. 1) В автобусі спинки не відкидались, спала я втрьох (хоча обіцяли з доплатою, що буду в номері одна). 2) Готель не тризірковий, там брудно і неприємно, завезли в кінець міста. 3) Водій на фуршеті крав цукор, чай і на третю попитку вийти віднести його завернули, витягли це все з кишень, і нам було соромно всім за його поступки. Бо дивляться на нас як на злодіїв. 4) Вчив нас як красти келішки з-під пива (під пахву ховав) і хвастався скільки у нього за цей час келихів і чаю назбиралося вдома. 5) З нами, пасажирами, був грубий, не захотів пару хвилин почекати, щоб ми скупились в сувенірному кіоску. Виявляється, він має свої точки, де йому з куплених нами сувенірів відстібають і це ми бачили. 6) За кермом дрімав. 7) На наше прохання включити тепло відмовився. Ми всі приїхали закатарені і простуджені. 8) Спішив постійно і викрикував на нас. 9) Сам був неприємно одягнутий. Сорочка одна на три дні. Я вже чула про цього водія, і у фірмі спитала чи буде у зрілому віці водій. Мені відповіли, що у нас всі молоді і у поважному віці немає водіїв. Хочеться їх спитати, їм хочеться втратити ліцензію? Якщо і надалі буде їздити така людина, і буде така організація поїздки, то нехай чекають на це...”
Як вдалося нам з’ясувати, з назвою “Європа” у Трускавці дві фірми. З неофіційних джерел вдалося дізнатися, що довгий час одна з турфірм працювала взагалі без ліцензії. Договори з клієнтами керівник як і колись, так і нині не заключає. Правда, останнім часом він вирішив піти праведним шляхом – одержав ліцензію. Другою “Європою” з приставкою „тур” керує Світлана Микитин. Її фешенебельний офіс знаходиться на майдані Січових Стрільців у престижному торговому центрі. Світлана Федорівна поважає закон: і ліцензія, і договори з клієнтами у неї в порядку.
Показую їй скарги. Світлана Микитин розуміє з півслова: “Так, це мої клієнти. Після поїздки вони до мене зверталися зі скаргами. По гарячих слідах я вжила відповідних заходів.”
Як вдалося вияснити, своїх екскурсоводів у фірмі немає. Водій виконує роль супроводжуючого, вирішує і організаційні питання. Всього тут три водії. Зокрема, той, про кого йдеться у листах, приватний підприємець з Трускавця. До цієї поїздки працював тільки у цій турфірмі. Нині вже тут не працює, як запевнила Світлана Федорівна. Директор щотижня перед поїздкою інструктує водіїв про те, як вести себе з клієнтами. Якщо ті недотримуються вимог чи на фірму надходять скарги, такі люди тут вже не працюють. Послуги водія коштують тут чотири тисячі гривень, - зі слів директора. Немало, якщо брати до уваги, що водії ще заробляють собі на певних відсотках від іноземних сувенірних фірм. Інформацію про крадіжки, про те, що водій не хотів включити тепло Світлана Федорівна піддала сумніву. Автобус, на її думку, комфортабельний, розрахований на перевезення невеликої кількості осіб (в машині їде не більше семи чоловік). Готель “Hunor”, в якому жили туристи, тризірковий. У вартість пива в цьому готелі входить і келих. У деяких ресторанах можуть подарувати горня. На придбання сувенірів відводиться близько півгодини. Для Європи, як пояснила Світлана Микитин, це нормально, коли водій має свої відсотки з клієнтів за сувеніри.
Перед поїздкою клієнти підписують з фірмою договір. Це, до речі, обов’язкова вимога до турфірми. Після завершення поїздки туристи заповнюють спеціальну анкету, де пишуть свої відгуки. До речі, скаржники, які написали нам, анкету чомусь не заповнили.
Висновки зроблені, винні покарані, здавалось би, можна ставити крапку. Однак….

Тепер оберігають спокій “власть імущих”

Проводячи це розслідування, редакція “ДТ” звернулася до компетентних органів місцевого самоврядування, які повинні займатися саме такими скаргами. Першим, куди ми завітали, був відділ захисту прав споживачів міської ради. Але тут, видно, не дуже переймаються долею подібних скарг, отож скерували кореспондента в управління рекреації, туризму, охорони навколишнього середовища та контролю за благоустроєм – інспекції міської ради. Скарги туристів ми скопіювали і передали в управління і стали чекати наслідків перевірки. З цього моменту починаються якісь дивні метаморфози з його працівниками. Якщо раніше керівник Михайло Слободян радо зустрічав кореспондентів “ДТ”, ділився інформацією, йшов на співпрацю (ми навіть зробили з ним інтерв’ю, “ДТ”, №34, 2009 р.), то тепер або не було людини, котра займається скаргою, або його самого. Останнього разу Михайло Володимирович просто приголомшив запитанням: “А чому скаржники заявилися у вашу газету, а не в іншу? Можна було б прийти у міську раду.” Сказати, що нас читають більше, ніж провладні газети, які ніде не продаються, а безкоштовно роздаються, значить, нічого не сказати. У законодавстві, до речі, не передбачено статус газети. Але чиновник ошелешив іншим “аргументом”: “А де до скарги квитки, які свідчать, що люди дійсно їздили у турпоїздку?” Хочу зауважити, що відповідно до Закону України “Про звернення громадян” у статті 1 записано: “Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування…, засобів масової інформації…, із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.” Отож, достатньо тільки однієї скарги. І розслідування “ДТ”, і інспектора цього управління підтвердило: скаржники справді їздили 16.Х.2009 року у турпоїздку. Але чиновник і далі гнув своє. Хочу зауважити, що згідно ст. 2 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” чітко вказано, що засоби масової інформації відповідно до законодавства мають право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність...
Я вже писав про дивні метаморфози, які сталися з чиновниками цього управління. Хочу підтвердити свої слова матеріалом з інтерв’ю з Михайлом Слободяном. У ньому йшлося про те, що до цієї посади Михайло Володимирович трудився на відповідальній роботі у Дрогобицькому підрозділі СБУ, відповідав за корупцію і наркоманію. У 2003 році він порушив кримінальні справи на двох осіб Бориславської міської ради, у 2005 – на начальника Трускавецької пожежної частини і його заступника. Порушував кримінальні справи проти держслужбовців у Трускавці. “Взагалі, - говорив він, - я хочу найтісніше співпрацювати з журналістами, бо на сьогодні це найпотужніша сила.” І далі: “Я хочу, щоби люди радо йшли до нас, повідомляли про недоліки. Думаю проводити спільно з журналістами рейди. Тільки спільна праця дасть результат.” Ці слова були надруковані у вересні минулого року. Що ж сталося з шановним Михайлом Володимировичем буквально за кілька місяців? Думаю, не відкрию таємниці, якщо скажу, що людина, яка входить у владні структури, починає виконувати певні замовлення свого роботодавця. З часом ці люди самі стають на охороні спокою можновладців. Що толку, що зовсім недавно вони самі хапали за руку тих, хто сидів біля державного корита, попався на корупційних діяннях та проторили до в’язниці. Змінилася ситуація, запропонували престижне тепле місце – і зазнали змін ідейні переконання. Тепер доводиться оберігати внутрішній спокій коритоможців від влади. А так як наша газета йде не в ногу з планами останніх, Михайло Володимирович, як видно з нашого розслідування, враз схаменувся і визначився: йому не вигідно контактувати з журналістами “Джерел Трускавця”, які захищають інтереси простих людей. Простіше і безпечніше служити “власть імущим”, може, і доробишся до чогось. А може, це не перевтілення, а спосіб буття, який вибирають чиновники?
Але, як говориться, надвоє баба ворожила. Влада ця не вічна, як не вічні всі ті, хто їй служить.

Вони віддали б усе, тільки пообіцяйте їм, що ви не набридатимете, не рухатимете їх. Спокій і тільки спокій. Це їх одвічне бажання. І мотивація, бо коли ви звертаєтеся до них з якихось “незручних” питань, відразу наражаєтеся на незадоволення: невже у вас немає більше роботи чи інших тем для статті? Можемо вас, любі наші чиновники, ті, котрих ми утримуємо за наші податки і винаймаємо на одну каденцію, що триває чотири роки, прохати все ж таки служити нам, платникам податків. А якщо наші запитання та людські проблеми не підходять, пошукайте собі інше місце роботи. Онлайн-газета "Джерела Трускавця" © 2010 
djerela.com.ua