Тимошенко чи Янукович – ось в чім питання. Проукраїнські сили чи ті, які прагнуть реваншу, «єдіной і нєдєлімой». Демократія з диктатурою закону чи життя по поняттях в «паханській республіці». Український народ господарем на своїй землі чи знову панування чужих, незалежно чи з Росії чи з Палестини. Такий вибір стоятиме перед українцями в січні 2010 року. Іншого не дано. Всі оті петі, вови, інночки, олежки, толіки та сєні – робота на ворога України. Діючий президент хоче, та не може знову сидіти на троні? Та це не трон, він щось не те собі уявив, а змінювати конституцію чи життя на краще він вже мав можливість. За нього люди стояли, обморожували ноги, втрачали роботу, бо вірили. Вдруге такому не повірять.
Мені цікаво, як воно буде з другим туром. Що скажуть тоді Костенко, Тягнибок, Ющенко, Гриценко, Яценюк – не приходьте на вибори, не вірте нікому? Та ж це теж буде праця на благо Януковича. Чи вони покаються, одумаються і скажуть, що все-таки альтернативи Юлії Тимошенко на даний час в Україні немає? Побачимо…
«Жінка врятує Україну». Ці слова Ванги, болгарської ясновидиці говорили, повторювали задовго до того, як Юлія Тимошенко появилася на нашій політичній сцені. Після одного Льоні буде другий і буде довше, ніш перший, набагато довше. Але Україну врятує лише жінка. Хто ця жінка – Вітренко, Богословська, Лідія Вона чи може Семенюк-Самсоненко? Не смішно. Бо тут не до сміху, коли на карті доля України. Вже вкотре чоловіки, «сильна стать» займаються баб`ячою балаканиною, пустопорожніми обіцянками, «переділом власності» та виключно «своїми» питаннями. А за долю нашої неньки-України думати мусить лише вона, Юля. І не за красу лише та не за слова любить її народ – за діла. Бо як не забувається зло, так і добро важко забути, особливо коли це добро від щирого серця. Допомога матерям при народженні дітей, стипендії студентам, пенсії пенсіонерам, зарплата робітникам, виплата заощаджень з колишнього Ощадбанку СРСР, продумана мудра внутрішня і зовнішня політика – і все це всупереч потугам опонентів не допустити покращення життя простих людей. Бо для них чим гірше – тим краще, для них маски-шоу значно потрібніші, ніж реальна робота по наповненні бюджету, по подоланні корупції, по підвищенні рейтингу нашої держави у світовій спільноті.
Я не письменник, не публіцист, я проста людина, яка хоче і так довго не може дочекатися порядку в нашій державі, диктатури не мафії чи якогось клану, а диктатури закону. Юлія Володимирівна єдина наведе порядок, ми віримо їй, як би це просто це не звучало.
Альтернативи Юлі немає, хто думає інакше - ворог нашої незалежності. Хочеться дочекатися того моменту, коли стане видно, хто є хто, коли після першого туру треба буде визначатися, чи ти мисливець, чи педераст із відомого анекдоту про ведмедя. А поки що – весь бруд ллють на Юлю. А вона працює, думаючи про майбутнє України, реально працюючи для нас із вами. Юля – наш президент. Так ми говоримо тепер і так скажемо після січня 2010 року. І тоді Україна буде Україною, а не задвірком Москви чи Вашингтону. Вибір – за нами.
Володимир Ключак, м. Трускавець
