Можливо, це було би смішно, якби не було так сумно: Стебник не має жодного почесного громадянина.
Дрогобич має, Трускавець має, Борислав має, Дрогобицький район має, а Стебник - ні. Навіть у цьому питанні місто калійників показує свою меншовартість, залежність мало не на генетичному рівні від Дрогобича, від його подачок.
Невже у Стебнику нема достойних людей, які би могли претендувати на звання почесного громадянина? Звичайно, що є, просто ніхто з влади не здогадався (та й не хоче!) належним чином вшанувати цих справді великих людей, яким за великим рахунком і не потрібно цього звання. Але їхнє вшанування насамперед потрібно нам, прийдешнім поколінням як дороговказ - на кого рівнятися.
Не хочу нікого образити, але міг би назвати десяток прізвищ стебничан, яким хоч сьогодні можна присвоїти це почесне звання. І мова не йде про змагання, хто більше достойний, а хто менше.
Стебницька міська рада, розробивши відповідне положення про почесного громадянина Стебника, могла би, скажімо, раз на рік після обговорення, а не кулуарних домовленостей, урочисто таке звання присвоювати.
Чому я кажу про кулуарні домовленості? Та тому що в Стебнику будь-яку святу справу можуть спаскудити. Ось, наприклад, захоче Роман Калапач стати почесним стебничанином. Думаю, для цього мерові цілком вистачить 26 тисяч гривень, які за рішенням суду йому мають повернути, аби накрити всестебницьку “поляну”. І що з того, що цей достойник порушив Конституцію України, закон про місцеве самоврядування? Один суддя виніс вердикт “іменем України” - і наш мер знову білий і пухнастий. Або, скажімо, захоче стати почесним стебничанином Орест Середницький. Меблевий магазин його родина вже має. То невже йому не вистачить снаги, аби купити, вибачте, вибороти і це почесне звання?
Аби не дискредитувати хорошу ідею, в положення про почесного громадянина Стебника слід внести пункт, яким заборонити присвоювати це звання тим, хто знаходиться при владі.
А почесні стебничани є. Про багатьох з них ми розповідали і ще будемо розповідати на сторінках нашої газети. Мешканці сусідніх міст, які читають “Волю громади”, знають, що Стебник - самодостатнє місто, в якому справді чимало почесних громадян.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
