Не секрет, що у ланцюжку Дрогобич-Стебник місто калійників завжди відігравало вирішальну роль. Якщо політична сила чи кандидат на міського голову Дрогобича вигравали у Стебнику, перемагали вони зазвичай і в місті Юрія Котермака. “Полювання” на електорат, як правило, відбувається напередодні виборів. Людям обіцяють “золоті гори”, а потім обіцянки політиканів так і залишаються цяцянками.
Партія регіонів не стала винаходити велосипед і упритул зацікавилася Стебником. На тлі розколу національно-демократичних сил, коли навіть усередині фракцій “Нашої України” та БЮТу депутати голосують по-різному на сесіях міської ради, можна половити рибку в каламутній водичці. А ще якщо взяти до уваги проблеми з вивезенням сміття, бездоріжжям, дірявими дахами – то тут непочатий край роботи. Регіонали виявилися неоригінальними і почали стебничанам обіцяти, що розв’яжуть усі їхні проблеми. Сказавши “а”, не сказали “бе”, але всі розуміють, чого хочуть прихильники Віктора Януковича: проголосувати за них на виборах.
Стебничани виявили галицьку хитрість і хапаються за регіоналів, як за останню соломинку: мовляв, нехай допомагають, але ми ще побачимо, за кого голосувати. До речі, аналогічна ситуація була декілька років тому, коли представники Народної партії на чолі з нинішнім Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином теж обіцяли багато проблем розв’язати, і вже навіть почали щось робити, але як дійшло до голосування, упіймали облизня. Стебничани щиро сподівалися, що їм допоможуть, а “народники” щиро вірили, що за них проголосують. Як кажуть, кожний залишився при своїх інтересах.
Не можна сказати, що Партія регіонів не намагається допомогти стебничанам, але частіше це скидається на звичайнісінькі піар-акції, ніж на допомогу по суті. Особливо це видно на прикладах приїздів до Стебника народного депутата України від цієї політичної сили Олександра Горошкевича, який віднедавна очолив виборчу президентську кампанію на Львівщині.
Влітку пан Горошкевич привселюдно пообіцяв надати декілька мільйонів гривень “Полімінералу” для розв’язання нагальних екологічних проблем. Часу пройшло достатньо, але гроші поки що не надійшли. Звичайно, можна кивати у бік уряду, який буцімто не хоче надавати потрібної суми, оскільки пропозиція пішла від їхніх опонентів, а Стебник виявився заручником політичного протистояння. Але відповідальний політик, якщо і обіцяє щось зробити, то принаймні не спекулює на цьому, бо повинен розуміти: люди можуть повірити, а можуть і зневіритися.
У Стебнику справді чимало проблем, і керівництво міста, місцеві партійні ватажки повинні звертатися до різних політичних сил і просити в них допомоги, адже всі ми українці й живемо в одній державі. При цьому не гоже спекулювати кольорами тих чи інших політичних прапорів, а часто-густо й приписувати собі те, чого насправді не зробив.
Так, наприклад, нещодавно Сергій Гориславський, лідер дрогобицької міської організації Партії регіонів, структурним підрозділом якої є стебницька організація, хоча й самостійного міського осередку тут і не створено (дрогобичани не довіряють “молодшому брату”?), привселюдно заявив наступне: “Звернення до народного депутата – це крик душі людей, які не можуть знайти підтримки у вирішенні своїх проблем серед місцевої влади. Цього літа нам вже вдалось врегулювати проблему вивозу сміття зі Стебника саме завдяки підтримці народних депутатів України Петра Писарчука та Олександра Горошкевича. Якщо б не вони, місто Стебник могло пережити справжню екологічну катастрофу”.
І справді, в Стебнику з легкої руки регіоналів побутує думка, що втрутились народні депутати України від Партії регіонів – і місто позбулося сміття. Газета “Воля громади” вже спростовувала цей факт, але, очевидно, спрацьовує давня істина: у перемоги завжди один батько, а в невдачах звинувачують багатьох. Після звернень народних депутатів України Петра Писарчука і Олександра Горошкевича до прокуратури в Стебнику й справді стали вивозити сміття. Але й раніше були аналогічні звернення до цього правоохоронного органу, проте нічого не зрушувалося з місця. А фокус у тому, що активність народних обранців припала саме на той момент, коли вдалося нарешті відремонтувати сміттєвоз, який часто ламався і фактично не функціонував. Слід також зазначити, що вирішальна роль у цьому належала вже тепер колишньому начальникові КП “МВУЖКГ” Ігореві Кузьмаку. На сторінках нашої газети ми часто його критикували, але тут слід віддати йому належне. Не думаю, що нашоукраїнець Ігор Кузьмак робив це за погодженням з Партією регіонів. Та й саме “Наша Україна” в особі вже тепер колишнього заступника дрогобицького міського голови Богдана Іванціва, який є лідером цієї організації у Дрогобичі, неодноразово надавала допомогу стебничанам у вивезенні сміття, але, на відміну від регіоналів, не б’є себе у груди і не каже, що розв’язала цю проблему виключно вона. До речі, чимало голів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків без допомоги регіоналів заключили угоди саме з дрогобичанами і тепер не мають проблем з вивезенням сміття, вносячи загальний внесок у чистоту в місті. Самі мешканці міста заварили багато сміттєпроводів, поробили сміттєві майданчики - і не було видно ні прапорів Партії регіонів на цих заходах, ні їхніх ватажків. Велику роль у розв’язанні цієї проблеми відіграла Богданна Думайло, яка виконувала обов’язки начальника КП “МВУЖКГ”. Саме за часів її керівництва сміттєвоз їздив, а завдяки її зв’язкам з Дрогобицьким автокрановим заводом вдалося виготовити необхідні запчастини до машини. Той же Ігор Кузьмак домовився зі стриянами про надання транспорту для вивезення сміття, а регіонали спромоглися лише своїми машинами проїхатися по Стебнику, протестуючи проти бездоріжжя. Тож, може, досить спекулювати на цій проблемі?
Нещодавно Олександр Горошкевич знову побував у Стебнику. За словами Сергія Гориславського, він власним коштом придбає “швидку” для Стебницької міської лікарні. Справа, звичайно, хороша, але хочеться відразу запитати, звідки у народного депутата стільки грошей? Чи не простіше було би з’ясувати, чому за добрих десять останніх років жодна “швидка”, яку надали Дрогобичу, не потрапила до Стебника? Завдяки такому перерозподілу, зваживши на кількість мешканців обох міст і врахувавши відповідну пропорцію, Стебник міг би мати вже не одну, а дві “швидкі”. Дай, Боже, аби чергова обіцянка Олександра Горошкевича не стала цяцянкою, а в Стебнику з’явилась би сучасна “швидка”.
Розумію, що політична боротьба не обходиться без піару – чорного і не зовсім. Національно-демократичним силам Стебника, очевидно, слід змиритися з тим, що у наступному стебницькому “парламенті” буде представлена фракція Партії регіонів, що чимало колись активних нашоукраїнців і бютівців тепер симпатизують регіоналам. Їх можна за це засуджувати, але й запитати у себе: чому дозволили активізуватися цій політичній силі, завойовувати наші терени? Мабуть, це сталося через власну бездіяльність. Втім, ще не пізно виправити стан речей.
Але у будь-якому випадку жодній політичній силі не дозволено спекулювати на почуттях людей, заради перемоги на виборах приписувати собі те, чого насправді не зробив для них. І це стосується не лише Партії регіонів.
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
