Багата земля дрогобицька на хрунів! Не можуть здолати їх ні повінь, ні грип каліфорнійський. Множаться вони, мов таргани. На жаль, ми самі їх і плодимо.
Найяскравіше дрогобицькі хруні виявили себе в 1999 році, коли всі як один виступили на підтримку Леоніда Кучми. Аякже: Україна в небезпеці! Не допустимо до влади комуніста!
Минуло якихось п’ять років і наші хруні всі як один виступили на підтримку Віктора Ющенка. Аякже: Україна в небезпеці! Не допустимо до влади зека Януковича!
І що спостерігаємо зараз? Ті ж самі хруні виступають на підтримку Юлії Тимошенко. Аякже: Україна в небезпеці! Не допустимо до влади ну, вже не зека, а все одно Януковича!
Найбільше у хрунівстві виявила себе дрогобицька так звана творча еліта, якій до творчості, тим паче до еліти так само далеко, як я можу сподіватися на старості років стати артистом балету. Ці люди не мають ні сорому, ні честі, а дбають лише про власну кишеню, міняючи господарів, як шкарпетки.
У тому, що на землі дрогобицькій плодяться хруні, винна насамперед громада. Бо саме громада обирає хрунів до різних органів влади, дозволяє їм виступати від свого імені. Немає нічого дивного в тому, що саме громада спочатку виступала за Кучму проти Симоненка, потім за Ющенка проти Януковича, а зараз підтримує Тимошенко. Хруні лише озвучують те, чого хоче громада, але, на відміну від неї, ще й заробляють на цьому.
А подивіться на тих, хто упродовж цих десяти років нашої історії примудрився прислужитися різним політичним силам. Я би ще повірив у те, що людина змінила ідеологічні погляди, якби не знав, що у нас нема ідеологічних політичних сил. Навіть комуністи не знають творінь Маркса-Енгельса-Леніна, а роблять так, як їм підказує гаманець у кишені. Але ж не можна поміняти те, чого нема. Скажіть мені, будь ласка, чим ідеологія “Нашої України” відрізняється від ідеології “Батьківщини”, а ідеології цих двох політичних сил від ідеології Партії регіонів? Ви читали програмні засади цих буцімто ідеологічних створінь? Я змусив себе це зробити і прийшов до однозначного висновку: нічого українського, національного в цих програмах нема, вони базуються на принципах ліберального космополітизму, а риторика не повинна ввести в оману, так само, як, скажімо, риторика “Свободи”, яка лише декларує національне, українське, а ось механізм втілення цього в життя або не виписаний, або явно пахне провокацією, прагненням виставити своє “я”, не думаючи про те, що від цього потерпатиме народ.
Деякі дрогобицькі хруні за ці десять років проробили такі кульбіти, що заслуженим акробатам і не снилося. Вони зуміли поміняти декілька партій і громадських організацій, і всюди виконували якщо й не головну, то й не другорядну роль. Я вже не кажу про кучмістів, які стали ющенківцями, а тепер тимошенківцями, вони коливалися разом з громадою, очолюючи цей процес задля власного зиску. Але я не можу зрозуміти тих, хто свого часу підтримував Ющенка, а зараз з піною у рота виступає на захист Януковича і вийшов з “Нашої України”, ставши членом Партії регіонів. І навпаки, будучи у таборі Януковича, нині переметнувся до Тимошенко, написавши заяву про вступ до “Батьківщини”. Це так огидно, це так неприродньо, що шляк трафляє. І мовчали би, скромно потупивши голову, мовляв, біда заїла, грошей треба, а то ж ні, виступають святішими за пап римських, разом узятих, виправдовуючи своє хрунівство.
Ось саме це виправдовування власного хрунівства і є найбільш поширеною хворобою серед дрогобицького електорату. Це як алкоголізм, коли пияк не визнає, що він серйозно хворий, залежний від оковитої. У його розумінні цироз печінки хвороба, рак хвороба, інсультінфаркт хвороба, а ось алкоголізм ні. Так само хворі на хрунізм не визнають своєї патологічної залежності від грошових знаків і нема на те ради.
Вилікувати від хрунізму практично неможливо. Це вам не таміфлю від свинячого грипу: з’їв декілька пігулок і збирай манатки, пендзлюй з лікарні додому. Тут треба починати з профілактики, зі щеплення проти аморальності. Як щеплення проти грипу в час його панування не принесе жодних результатів, а, навпаки, притлумить імунну систему і лише погіршить стан пацієнта, так само під час виборчої кампанії аж ніяк не достукаєшся до совісті хруня. В глибині душі він розуміє, що робить паскудну справу, що Ющенко, чи Тимошенко, чи Янукович не є його кумирами, на яких слід молитись, але вже не може зупинитись, виправдовуючи себе хоча би тим, що всі так роблять. Звісно, далеко не всі, але коли алкоголік п’є, йому здається, що й усі вживають оковиту. Хронічні хруні в цьому випадку нічим не відрізняються від хронічних алкоголіків.
Наше суспільство загалом і дрогобицька громада зокрема серйозно хворі, якщо хрунізм процвітає буйним цвітом, не викликає осуду, зневаги до його носіїв. Справа навіть не в тім, хто кого підтримує і за кого фактично буде голосувати на виборах. Зрештою, це поняття честі й совісті кожного. Хтось розчарувався в Ющенку й буде голосувати за Тимошенко. Хтось зрозумів, що Тимошенко лицемірка і брехуха й віддасть перевагу Януковичу. А хтось вже давно усвідомив, що Янукович з того ж бандитського кубла, просто за ним стоять інші олігархи, ніж за Ющенком і Тимошенко, а тому проголосує проти всіх. Але головне, щоби кожний усвідомив свій вибір, не захворів на небезпечну хворобу хрунівство, а якщо вже підчепив цю небезпечну заразу, то намагався би якнайшвидше вилікуватися, а не переконувати всіх, і насамперед себе! що він цілком здоровий, чого й усім бажає.
Не заразіться від хрунів і самі не станьте хрунями! Не дозволяйте хруням керувати вами!
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
