роздуми

 
 

Стебничанин Сергій Розора – відома особистість. Він має свої погляди на життя, вирізняється неординарними вчинками. Думаю, що нашим читачам буде цікаво ближче познайомитися з ним.

Чому він добровільно склав з себе повноваження депутата Дрогобицької міської ради? Як треба оздоровлюватися, щоби прожити до глибокої старості? Якими він хоче бачити своїх чотирьох дітей? Про це і не тільки – в екслюзивному інтерв’ю Сергія Розори газеті “Воля громади”.

«Африканським племенам легше, бо банани самі ростуть»

- Розкажіть, будь ласка, про себе. Де Ви народились, навчались?

- Народився в Стебнику, вчився в сьомій школі. Закінчив фізико-математичний факультет Дрогобицького тоді ще інституту. Відслужив в армії, повернувся додому в 1987 році.

- Працювали у школі за спеціальністю?

- В школі не працював. Справа йшла до розвалу Союзу, я почав трошки торгувати, багато їздив, був на Сході України, в Польщі, возив товари із Німеччини, а потім вже в Україні налагодив торговельну діяльність, зокрема, у Дрогобичі. Відтак викупив у Трускавці приміщення ательє.

- Але з ательє нічого не вийшло?

- На жаль, ні. Закупили обладнання, почали працювати, але товар не був рентабельним. Тоді ми вирішили ательє переобладнати під готель. Зараз маємо також виробничі приміщення у Дрогобичі, але вони не задіяні, бо там нема комунікацій. У Бориславі налагодили виробництво масажерів.

- Від торгівлі Ви перейшли до виробництва?

- Зараз основне не торгувати, а створити робочі місця у виробництві, щоби виробляти матеріальні блага. Без економіки не буде ніякого розвитку в Україні, виробництво – це майбутнє України. Якщо ми не будемо займатися промисловим і сільськогосподарським виробництвом, то скотимося на рівень Африки. Але африканським племенам легше, бо банани самі ростуть, а нам треба бульбу посадити і поля обробити.

«Мене «бульдозером» прозвали, щоб я йшов напролом»

- Чому Ви пішли у політику?

- Політика – то дуже гучне слово. Хочеться, щоб розвиток країни йшов у правильному напрямку. Тому кожна людина, яка хоче жити у цивілізованій країні, повинна намагатись щось змінити, щоб розвиток ішов у правильному руслі. Коли в 2004 році Янукович захотів стати президентом, звичайно, тоді дуже багато людей, які були далекі від політики, побачили перспективу, яка могла чекати на їхню країну, зачепити їх бізнес зокрема, - і стали на захист помаранчевої коаліції. На жаль, вона, звичайно, не виправдала довір’я людей і не виконала жодних обіцянок, даних на Майдані. Якраз після помаранчевої революції я говорив активістам “Пори”, до яких приєднався, - Миколі Походжаю, Святославу Сурмі, Юрію Кондратюку, - що треба створити громадську організацію, поки є активними чесні люди, які проявили себе в критичний період. Треба було об’єднати їх у громадську організацію, щоби впливати на розвиток у регіоні. Але мені тоді сказали: “Ми свою місію виконали. Далі воно само піде”. А потім спритні люди скористались моментом і створили собі політичний фундамент, як лідер “Пори” Каськів. І вже на місцях потягнулися до “Пори” різні люди, які мали певні прагматичні інтереси.

- Хто Вас переконав, що треба йти у депутатський корпус Дрогобицької міської ради?

- Просто “Пора” склала список з двадцяти чоловік.

- Ви яким були?

- Я був дванадцятим. Думав, що номер нереальний. Думали, що максимум до десяти будуть депутатами, а далі просто так ставили для підвищення рейтингу партії. Я пішов, бо думав, що хтось за мене проголосує, і це піде на користь спільній справі.

- І скільки депутатів мала “Пора”?

- Пройшло одинадцять.

- А як Ви дванадцятий стали депутатом?

- А один депутат був переді мною, але він пішов в іншу раду. Там були тертя навколо мого імені. Один наш однопартієць хотів потрапити до обласної ради, але не пройшов, йому треба було, щоб я відмовився, звинуватив мене в аморальності. Але це все вже позаду.

- І в чому полягала Ваша аморальність?

- Я пропонував, щоб кожен з наших кандидатів у депутати приходив до наших палаток і працював, щоб люди знали: це Походжай, а це Розора. Потім я профінансував молодіжні дискотеки, а мене звинуватили в тому, що на них хтось побився. Ніби я винен, ніби там міліції не було.

- В якій депутатській комісії Ви працювали?

- Мені запропонували піти у земельну комісію, бо там треба було “бульдозера”. Мене “бульдозером” прозвали, щоб я йшов напролом. Але з нашої фракції в земельну комісію взагалі нікого не пустили, бо депутатська більшість – “Наша Україна” і БЮТ – захотіла мати лише своїх представників. Розори їм не треба було в земельній комісії, вони й без мене уміли землю ділити. Вони, знаючи мій характер, розуміли, що я буду їм заважати. Влаштували рейтингове голосування, і сталося так, що я не потрапив в цю комісію, бо так дуже хотіли ділити землю.

«В Україні керують газові «барони», шоколадні «зайці», пивні та горілчані «королі» й фармацевтична мафія»

- Ви займалися розробкою стратегічного плану розвитку Дрогобича. Чому з цієї затії нічого не вийшло? Адже це була одна з передвиборчих обіцянок “Пори”.

- Вийшло так, що ми написали програму, програма була затверджена, але міська влада взагалі тим не цікавилася, ніхто на наші засідання не приходив. Хоча, я вважаю, що для будь-якого населеного пункту основним є стратегічний план розвитку. Стратегічно треба вирішувати питання. Питання виникне завтра – як, наприклад, пандемія грипу. Про пандемію грипу ми попереджали двічі. Я, крім усього іншого, видаю ще журнал “Секрети довголіття”. В одному з номерів уміщена стаття “Як уникнути пандемії грипу”. Майже три роки тому ми писали про те, що треба зміцнювати імунітет, що з його зменшенням пандемія буде глибше проходити, і таке інше. Але в нашій країні нема стратегічного мислення, тому що в ній керують газові “барони”, шоколадні “зайці”, пивні та горілчані “королі” й фармацевтична мафія. А що у нас рекламують? Алкоголь і дорогі ліки. А як приходить епідемія, то навіть марлевої пов’язки ніде не дістанеш.

- А що це за розмови були з промисловою зоною?

- Ми планували зробити промислову ділянку біля долотного заводу. Там мали бути підготовлені комунікації, й земельні ділянки віддаватись під виробництво. Але більшість віддала землю автокрановому заводу. Я ще тоді казав: “Побачите, що буде з автокрановим заводом через два-три роки”. Так і сталося, він занепав. Свій бізнес треба розвивати у багатьох напрямках.

- Ви дочасно припинили свої депутатські повноваження. Як зараз себе почуваєте, коли вже не є депутатом міської ради?

- Я відчуваю себе щасливим. Я не міг відповідати за те, що робиться у міській раді. Або вбухав Гук 250 тисяч в озеро на Богдана Хмельницького. Але знайшли там мікроби і заборонили використовувати озеро. А гроші зникли. Гляньте, що робиться в парку, який по-старому називають парком Васильєва. В центрі міста – справжній бомжатник. Якби ті 250 тисяч гривень вклали туди – я думаю, був би результат. Там дійсно міг бути парк культури і відпочинку. А так там зараз збираються пияки і бухають.

- А зараз немає у Вас бажання балотуватися на мера Дрогобича чи на мера Стебника?

- Я не буду балотуватись. Кожна людина повинна реально оцінювати свої можливості. У мене зараз трошки інші плани: я хочу випускати оздоровчу продукцію, пропагувати здоровий спосіб життя і таке інше. Якщо я піду у владу, буду працювати на два фронти – значить, і там не буде результату, і там. Тут потрібна людина, яка би могла віддати всі свої сили на вирішення тих проблем. Наприклад, зараз дуже важко знайти гроші для втілення якихось проектів у життя. Наприклад, дрогобицька влада продала землю нафтопереробному заводу. Я пропонував вкласти ті гроші в комунікації, зокрема у розвиток тепломереж. Цієї роботи не було би видно, але в критичні моменти люди би відчули, що вони живуть у державі, а не в якомусь кооперативі.

- Кого би Ви підтримали на мера Дрогобича і на мера Стебника?

- Я думаю, що до влади повинно прийти нове покоління, з відповідною освітою, і щоб воно було здорове. Погляньте на наших мерів – місяцями сидять на лікарняних, не вміють працювати – і їм влаштовують імпічменти, ніякої конструктивної роботи не виходить. Людина повинна знаходити спільну мову і повинна продуктивно працювати. Якщо не маєш здоров’я, то відкрий собі пасіку. Кожна людина повинна оцінювати свої можливості і займатися тим, що вона може зробити, щоб її поважали. Якщо я бачу, що те, чим я займаюся, не йде мені, не втілюються програми, я відходжу вбік. На жаль, втілюються в життя тіньові схеми, для багатьох депутатів стало основним бізнесом збагачення на комунальному майні, - то ви мені вибачте. Я маю бізнес, а такого тіньового бізнесу мені не треба. Якщо взяти нашу “Пору”, то мером Дрогобича я бачу Олега Дацюка, а мером Стебника – Олега Ковальчина. Це, на мою думку, достойні кандидатури. Це порядні люди, які професійно виконують свої обов’язки, які є самодостатніми. У них немає бізнесових замашок. Бізнесмен не може керувати громадським майном, бо завжди буде спокуса щось собі та й прихопити. Я пропоную, щоб перед виборами були видані списки депутатів місцевих рад і вказано, що вони зробили для міста – і люди це бачать: погані дороги, не вивозиться сміття, погане водопостачання. Але, крім того, вказати, що вони зробили для себе: хто там побудував собі кіоск, хто магазин, хто приватизував приміщення і перепродав його. Тоді видно, хто й чому йде до влади і навколо яких цілей люди об’єднуються: для розв’язання проблем міста чи для дерибану міського майна?

«Треба правильно харчуватись, позитивно мислити, робити очищення організму»

- Яку роботу Ви зараз проводите з оздоровлення людей?

- Ми пропонуємо прості методики оздоровлення організму. Я виступаю з лекціями по санаторіях. Трускавецька міська рада виділила нам для роботи спортивний майданчик біля бювету. Проводимо там ранкову зарядку, будуть там стояти тренажери. Ті масажери, які ми випускаємо, є зараз у більшості санаторіїв Трускавця в кабінетах лікувальної фізкультури. Зараз нам пропонують співпрацю з “Трускавецькурортом”.

- А в чому суть оздоровлення? Що зробити, аби людина довго прожила?

- Насамперед треба допомагати організму виконувати свої функції. Що сюди входить? Треба правильно харчуватись, позитивно мислити, робити очищення організму. Необхідно грамотно робити зарядку, а не просто виконувати фізичні вправи: присідати, скакати, махати руками. Людина повинна допомагати своїм функціональним системам. Тут можна провести паралель з функціонуванням міста. Місто – це не квітки на клумбах чи ілюмінація. Найголовніше, що функціональні магістралі повинні бути у порядку: має бути нормальне водопостачання у мережі, тепло- і електропостачання. Саме ці мережі забезпечують життєздатність міста, тому що декорація у критичні моменти відходить на другий план. Звичайно, це приємно, туристам привабливо, але головне - забезпечити функціонування цих мереж. А майже за двадцять років існування незалежної України ми амортизуємо те, що нам залишилося від старої системи. Вийде так, що рано чи пізно наші мережі дійдуть до колапсу, і тоді буде всеукраїнська техногенна катастрофа. А якщо ці техногенні катастрофи накладуться з природніми, - ось тоді вже часу не буде, тоді ми вже не будемо знати що робити: чи завали розбирати, щоб людей врятувати, чи давати тепло і газ. Всі можливості, які можна було планомірно використовувати на заміну інфрастуктури, втрачені. Вірніше, все пішло на особисте збагачення тих людей, що були при владі.

- Отже, якщо людина зловживає алкоголем, переїдає, веде нездоровий спосіб життя, то нічого дивуватися, чому настала така рання смерть.

- Абсолютно вірно. Українська нація вимирає. У нас немає пропаганди здорового способу життя. Наші предки жили по 70-80 і більше років, не вживали пігулок, не було стільки лікарів. Не був рівень медицини таким високим. А тепер вмирають у сорок років, і ми вже не дивуємось. Це таке як при первіснообщинному ладі.

«У нас же люди об’єднуються в партії, щоби прийти до влади і нажити собі капітал»

- Ви берете активну участь у роботі Ротарі-клубу. Що це за організація?

- Ротарі-клуб – це громадська організація, яка допомагає суспільству вирішувати актуальні проблеми, які назрівають. Зокрема, ми спрямували свою діяльність на допомогу дітям, які позбавлені батьківського піклування. Ми опікуємось дитячим будинком у Дрогобичі та Бориславською спецшколою-інтернатом, де навчаються діти, хворі на поліомієліт і церебральний параліч. Дітей з дитячого будинку ми возимо на фільми у Трускавець, організовуємо конкурси, зробили ремонт ванної кімнати, купили їм взуття. Зараз у зв’язку з епідемією грипу завезли їм препарати для підвищення імунітету, марлеві пов’язки, вітаміни, червону горобину. Тобто назріло питання – і ми допомагаємо його вирішити. Так само це все завезли до Борислава. Або ось така проблема в Дрогобицькому дитячому будинку. На лікування дітей, на 30 чоловік, виділяють на місяць 200 гривень. Якщо всі вони, скажімо, захворіють на грип, як можна їх за 200 гривень вилікувати? Це в середньому виходить неповних сім гривень на дитину. Що зараз за сім гривень купиш? Хто має допомогти тим дітям? Якраз наша громадська організація цим і займається, підстраховує тих, хто мав би це робити.

- Ви президент Трускавецької організації Ротарі-клубу?

- Ні. Я був президентом. У нас президент міняється кожен рік. Чому так довго в Трускавці не була створена організація Ротарі-клубу? Бо ніхто не хотів лише на рік ставати президентом. У нас вже як дорвалися до влади – то пожиттєво. Я почав, зараз інший чоловік керує. А вже в грудні ми будемо обирати наступного президента, який обійме цю посаду в липні наступного року. Тому в нас немає інтриг, ніхто нікого не підсиджує, як в інших організаціях чи особливо в партійних осередках, бо знає, що через рік його повноваження і так закінчаться.

- Скільки чоловік є у Ротарі-клубі? Який здебільшого прошарок населення сюди входить?

- Зараз нас 11 чоловік. Маємо вчителів, підприємців, видавців. Це в основному люди з Дрогобича. Але будемо створювати і в Дрогобичі свій Ротарі-клуб. В інших країнах рух Ротарі-клубів набув досить високого поширення. Я розумію, що там люди об’єднуються, щоб комусь допомогти. У нас же люди об’єднуються в партії, щоби прийти до влади і нажити собі капітал. А там у людей зовсім інше мислення.

«Я з п'ятнадцяти років почав свій трудовий стаж»

- Розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю.

- Моя дружина допомагає мені по бізнесу, вона веде паперову роботу. Маємо четверо дітей. Три сини – школярі, донька – наймолодша.

- Ким би Ви хотіли, щоб Ваші діти були?

- Порядними людьми, щоб мені не було соромно за них. Я поважаю сантехніка, якщо він професіонал. Я сам почав свою трудову біографію з посади двірника. Я пишаюся тим, що перший запис у трудовій книжці в мене – двірник. Я працював у дитячому садочку вдень, а ввечері – на будівництві. А коли був студентом – працював вантажником. Це вже потім я став директором фірми. Я з п’ятнадцяти років почав свій трудовий стаж.

- Чи займалися з дитинства спортом?

- Так. І завдячую цим насамперед Петрові Володимировичу Журавчаку. Він допоміг багатьом молодим стебничанам здобути вісь у житті. Дуже шкода, що тепер нема кому підтримати Петра Володимировича, щоби створити нормальні умови для занять спортом. Я займався в нього легкою атлетикою. Я в школі ніяк не міг на четвірку пробігти, а у нього і на змагання їздив, і для загального розвитку це мені багато дало.

- Які найближчі плани на майбутнє?

- Мені не все одно, хто прийде до влади, бо я хочу, щоб місто розвивалось. Я як мешканець Стебника розумію, що ті всі негаразди б’ють як по всіх, так і по мені. На жаль, молоде покоління виростає таким, що винуватить у всьому старше покоління, яке, декларуючи свій патріотизм, пальцем об палець не вдарило, щоб патріотично виховати молодь. А потім ми дивуємося, чому стільки наркоманів, алкоголіків. Ми не виховуємо підростаюче покоління, як за Радянської влади зі всіма її мінусами, а все пустили на самоплив. І цей самоплив – це хрестики на цвинтарі, переважно ховаємо молодь. За майже двадцять років влада зробила великий геноцид українського народу, використавши незалежність для власного збагачення.

- Ви самі стебничанин, але складається враження, що допомагаєте Бориславу, Трускавцю, Дрогобичу, але не Стебнику.

- Ні, я допомагаю і стебничанам, хоча й не афішую цього. Я допомагаю стебницьким боксерам, коли вони їдуть на змагання, Петрові Володимировичу Журавчаку, колпецькому церковному хору. А в Стебнику влада повинна вміти заробляти гроші, нормально їх розподіляти й ефективно використовувати. А то роздали нерухомість, і ділки будуть використовувати ці ресурси, аби прийти до влади. Маємо такі приклади по Стебнику, коли пропагують Партію регіонів.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

 

 
 
НОВИНИ  СТАТТІ Інтервю Репортаж ПДМ Архів 2008 Архів 2009 Вітання ФОТО Старий Трускавець Сучасне місто ОГОЛОШЕНЯ КОНТАКТИ Старий сайт Форум_ТВ
 
Lemky.com Каталог сайтів України