Стебничанин Сергій Розора – відома особистість. Він має свої погляди на життя, вирізняється неординарними вчинками. Думаю, що нашим читачам буде цікаво ближче познайомитися з ним.

Чому він добровільно склав з себе повноваження депутата Дрогобицької міської ради? Як треба оздоровлюватися, щоби прожити до глибокої старості? Якими він хоче бачити своїх чотирьох дітей? Про це і не тільки – в екслюзивному інтерв’ю Сергія Розори газеті “Воля громади”.

«Африканським племенам легше, бо банани самі ростуть»

- Розкажіть, будь ласка, про себе. Де Ви народились, навчались?

- Народився в Стебнику, вчився в сьомій школі. Закінчив фізико-математичний факультет Дрогобицького тоді ще інституту. Відслужив в армії, повернувся додому в 1987 році.

- Працювали у школі за спеціальністю?

- В школі не працював. Справа йшла до розвалу Союзу, я почав трошки торгувати, багато їздив, був на Сході України, в Польщі, возив товари із Німеччини, а потім вже в Україні налагодив торговельну діяльність, зокрема, у Дрогобичі. Відтак викупив у Трускавці приміщення ательє.

- Але з ательє нічого не вийшло?

- На жаль, ні. Закупили обладнання, почали працювати, але товар не був рентабельним. Тоді ми вирішили ательє переобладнати під готель. Зараз маємо також виробничі приміщення у Дрогобичі, але вони не задіяні, бо там нема комунікацій. У Бориславі налагодили виробництво масажерів.

- Від торгівлі Ви перейшли до виробництва?

- Зараз основне не торгувати, а створити робочі місця у виробництві, щоби виробляти матеріальні блага. Без економіки не буде ніякого розвитку в Україні, виробництво – це майбутнє України. Якщо ми не будемо займатися промисловим і сільськогосподарським виробництвом, то скотимося на рівень Африки. Але африканським племенам легше, бо банани самі ростуть, а нам треба бульбу посадити і поля обробити.

«Мене «бульдозером» прозвали, щоб я йшов напролом»

- Чому Ви пішли у політику?

- Політика – то дуже гучне слово. Хочеться, щоб розвиток країни йшов у правильному напрямку. Тому кожна людина, яка хоче жити у цивілізованій країні, повинна намагатись щось змінити, щоб розвиток ішов у правильному руслі. Коли в 2004 році Янукович захотів стати президентом, звичайно, тоді дуже багато людей, які були далекі від політики, побачили перспективу, яка могла чекати на їхню країну, зачепити їх бізнес зокрема, - і стали на захист помаранчевої коаліції. На жаль, вона, звичайно, не виправдала довір’я людей і не виконала жодних обіцянок, даних на Майдані. Якраз після помаранчевої революції я говорив активістам “Пори”, до яких приєднався, - Миколі Походжаю, Святославу Сурмі, Юрію Кондратюку, - що треба створити громадську організацію, поки є активними чесні люди, які проявили себе в критичний період. Треба було об’єднати їх у громадську організацію, щоби впливати на розвиток у регіоні. Але мені тоді сказали: “Ми свою місію виконали. Далі воно само піде”. А потім спритні люди скористались моментом і створили собі політичний фундамент, як лідер “Пори” Каськів. І вже на місцях потягнулися до “Пори” різні люди, які мали певні прагматичні інтереси.

- Хто Вас переконав, що треба йти у депутатський корпус Дрогобицької міської ради?

- Просто “Пора” склала список з двадцяти чоловік.

- Ви яким були?

- Я був дванадцятим. Думав, що номер нереальний. Думали, що максимум до десяти будуть депутатами, а далі просто так ставили для підвищення рейтингу партії. Я пішов, бо думав, що хтось за мене проголосує, і це піде на користь спільній справі.

- І скільки депутатів мала “Пора”?

- Пройшло одинадцять.

- А як Ви дванадцятий стали депутатом?

- А один депутат був переді мною, але він пішов в іншу раду. Там були тертя навколо мого імені. Один наш однопартієць хотів потрапити до обласної ради, але не пройшов, йому треба було, щоб я відмовився, звинуватив мене в аморальності. Але це все вже позаду.

- І в чому полягала Ваша аморальність?

- Я пропонував, щоб кожен з наших кандидатів у депутати приходив до наших палаток і працював, щоб люди знали: це Походжай, а це Розора. Потім я профінансував молодіжні дискотеки, а мене звинуватили в тому, що на них хтось побився. Ніби я винен, ніби там міліції не було.

- В якій депутатській комісії Ви працювали?

- Мені запропонували піти у земельну комісію, бо там треба було “бульдозера”. Мене “бульдозером” прозвали, щоб я йшов напролом. Але з нашої фракції в земельну комісію взагалі нікого не пустили, бо депутатська більшість – “Наша Україна” і БЮТ – захотіла мати лише своїх представників. Розори їм не треба було в земельній комісії, вони й без мене уміли землю ділити. Вони, знаючи мій характер, розуміли, що я буду їм заважати. Влаштували рейтингове голосування, і сталося так, що я не потрапив в цю комісію, бо так дуже хотіли ділити землю.

«В Україні керують газові «барони», шоколадні «зайці», пивні та горілчані «королі» й фармацевтична мафія»

- Ви займалися розробкою стратегічного плану розвитку Дрогобича. Чому з цієї затії нічого не вийшло? Адже це була одна з передвиборчих обіцянок “Пори”.

- Вийшло так, що ми написали програму, програма була затверджена, але міська влада взагалі тим не цікавилася, ніхто на наші засідання не приходив. Хоча, я вважаю, що для будь-якого населеного пункту основним є стратегічний план розвитку. Стратегічно треба вирішувати питання. Питання виникне завтра – як, наприклад, пандемія грипу. Про пандемію грипу ми попереджали двічі. Я, крім усього іншого, видаю ще журнал “Секрети довголіття”. В одному з номерів уміщена стаття “Як уникнути пандемії грипу”. Майже три роки тому ми писали про те, що треба зміцнювати імунітет, що з його зменшенням пандемія буде глибше проходити, і таке інше. Але в нашій країні нема стратегічного мислення, тому що в ній керують газові “барони”, шоколадні “зайці”, пивні та горілчані “королі” й фармацевтична мафія. А що у нас рекламують? Алкоголь і дорогі ліки. А як приходить епідемія, то навіть марлевої пов’язки ніде не дістанеш.

- А що це за розмови були з промисловою зоною?

- Ми планували зробити промислову ділянку біля долотного заводу. Там мали бути підготовлені комунікації, й земельні ділянки віддаватись під виробництво. Але більшість віддала землю автокрановому заводу. Я ще тоді казав: “Побачите, що буде з автокрановим заводом через два-три роки”. Так і сталося, він занепав. Свій бізнес треба розвивати у багатьох напрямках.

- Ви дочасно припинили свої депутатські повноваження. Як зараз себе почуваєте, коли вже не є депутатом міської ради?

- Я відчуваю себе щасливим. Я не міг відповідати за те, що робиться у міській раді. Або вбухав Гук 250 тисяч в озеро на Богдана Хмельницького. Але знайшли там мікроби і заборонили використовувати озеро. А гроші зникли. Гляньте, що робиться в парку, який по-старому називають парком Васильєва. В центрі міста – справжній бомжатник. Якби ті 250 тисяч гривень вклали туди – я думаю, був би результат. Там дійсно міг бути парк культури і відпочинку. А так там зараз збираються пияки і бухають.

- А зараз немає у Вас бажання балотуватися на мера Дрогобича чи на мера Стебника?

- Я не буду балотуватись. Кожна людина повинна реально оцінювати свої можливості. У мене зараз трошки інші плани: я хочу випускати оздоровчу продукцію, пропагувати здоровий спосіб життя і таке інше. Якщо я піду у владу, буду працювати на два фронти – значить, і там не буде результату, і там. Тут потрібна людина, яка би могла віддати всі свої сили на вирішення тих проблем. Наприклад, зараз дуже важко знайти гроші для втілення якихось проектів у життя. Наприклад, дрогобицька влада продала землю нафтопереробному заводу. Я пропонував вкласти ті гроші в комунікації, зокрема у розвиток тепломереж. Цієї роботи не було би видно, але в критичні моменти люди би відчули, що вони живуть у державі, а не в якомусь кооперативі.

- Кого би Ви підтримали на мера Дрогобича і на мера Стебника?

- Я думаю, що до влади повинно прийти нове покоління, з відповідною освітою, і щоб воно було здорове. Погляньте на наших мерів – місяцями сидять на лікарняних, не вміють працювати – і їм влаштовують імпічменти, ніякої конструктивної роботи не виходить. Людина повинна знаходити спільну мову і повинна продуктивно працювати. Якщо не маєш здоров’я, то відкрий собі пасіку. Кожна людина повинна оцінювати свої можливості і займатися тим, що вона може зробити, щоб її поважали. Якщо я бачу, що те, чим я займаюся, не йде мені, не втілюються програми, я відходжу вбік. На жаль, втілюються в життя тіньові схеми, для багатьох депутатів стало основним бізнесом збагачення на комунальному майні, - то ви мені вибачте. Я маю бізнес, а такого тіньового бізнесу мені не треба. Якщо взяти нашу “Пору”, то мером Дрогобича я бачу Олега Дацюка, а мером Стебника – Олега Ковальчина. Це, на мою думку, достойні кандидатури. Це порядні люди, які професійно виконують свої обов’язки, які є самодостатніми. У них немає бізнесових замашок. Бізнесмен не може керувати громадським майном, бо завжди буде спокуса щось собі та й прихопити. Я пропоную, щоб перед виборами були видані списки депутатів місцевих рад і вказано, що вони зробили для міста – і люди це бачать: погані дороги, не вивозиться сміття, погане водопостачання. Але, крім того, вказати, що вони зробили для себе: хто там побудував собі кіоск, хто магазин, хто приватизував приміщення і перепродав його. Тоді видно, хто й чому йде до влади і навколо яких цілей люди об’єднуються: для розв’язання проблем міста чи для дерибану міського майна?

«Треба правильно харчуватись, позитивно мислити, робити очищення організму»

- Яку роботу Ви зараз проводите з оздоровлення людей?

- Ми пропонуємо прості методики оздоровлення організму. Я виступаю з лекціями по санаторіях. Трускавецька міська рада виділила нам для роботи спортивний майданчик біля бювету. Проводимо там ранкову зарядку, будуть там стояти тренажери. Ті масажери, які ми випускаємо, є зараз у більшості санаторіїв Трускавця в кабінетах лікувальної фізкультури. Зараз нам пропонують співпрацю з “Трускавецькурортом”.

- А в чому суть оздоровлення? Що зробити, аби людина довго прожила?

- Насамперед треба допомагати організму виконувати свої функції. Що сюди входить? Треба правильно харчуватись, позитивно мислити, робити очищення організму. Необхідно грамотно робити зарядку, а не просто виконувати фізичні вправи: присідати, скакати, махати руками. Людина повинна допомагати своїм функціональним системам. Тут можна провести паралель з функціонуванням міста. Місто – це не квітки на клумбах чи ілюмінація. Найголовніше, що функціональні магістралі повинні бути у порядку: має бути нормальне водопостачання у мережі, тепло- і електропостачання. Саме ці мережі забезпечують життєздатність міста, тому що декорація у критичні моменти відходить на другий план. Звичайно, це приємно, туристам привабливо, але головне - забезпечити функціонування цих мереж. А майже за двадцять років існування незалежної України ми амортизуємо те, що нам залишилося від старої системи. Вийде так, що рано чи пізно наші мережі дійдуть до колапсу, і тоді буде всеукраїнська техногенна катастрофа. А якщо ці техногенні катастрофи накладуться з природніми, - ось тоді вже часу не буде, тоді ми вже не будемо знати що робити: чи завали розбирати, щоб людей врятувати, чи давати тепло і газ. Всі можливості, які можна було планомірно використовувати на заміну інфрастуктури, втрачені. Вірніше, все пішло на особисте збагачення тих людей, що були при владі.

- Отже, якщо людина зловживає алкоголем, переїдає, веде нездоровий спосіб життя, то нічого дивуватися, чому настала така рання смерть.

- Абсолютно вірно. Українська нація вимирає. У нас немає пропаганди здорового способу життя. Наші предки жили по 70-80 і більше років, не вживали пігулок, не було стільки лікарів. Не був рівень медицини таким високим. А тепер вмирають у сорок років, і ми вже не дивуємось. Це таке як при первіснообщинному ладі.

«У нас же люди об’єднуються в партії, щоби прийти до влади і нажити собі капітал»

- Ви берете активну участь у роботі Ротарі-клубу. Що це за організація?

- Ротарі-клуб – це громадська організація, яка допомагає суспільству вирішувати актуальні проблеми, які назрівають. Зокрема, ми спрямували свою діяльність на допомогу дітям, які позбавлені батьківського піклування. Ми опікуємось дитячим будинком у Дрогобичі та Бориславською спецшколою-інтернатом, де навчаються діти, хворі на поліомієліт і церебральний параліч. Дітей з дитячого будинку ми возимо на фільми у Трускавець, організовуємо конкурси, зробили ремонт ванної кімнати, купили їм взуття. Зараз у зв’язку з епідемією грипу завезли їм препарати для підвищення імунітету, марлеві пов’язки, вітаміни, червону горобину. Тобто назріло питання – і ми допомагаємо його вирішити. Так само це все завезли до Борислава. Або ось така проблема в Дрогобицькому дитячому будинку. На лікування дітей, на 30 чоловік, виділяють на місяць 200 гривень. Якщо всі вони, скажімо, захворіють на грип, як можна їх за 200 гривень вилікувати? Це в середньому виходить неповних сім гривень на дитину. Що зараз за сім гривень купиш? Хто має допомогти тим дітям? Якраз наша громадська організація цим і займається, підстраховує тих, хто мав би це робити.

- Ви президент Трускавецької організації Ротарі-клубу?

- Ні. Я був президентом. У нас президент міняється кожен рік. Чому так довго в Трускавці не була створена організація Ротарі-клубу? Бо ніхто не хотів лише на рік ставати президентом. У нас вже як дорвалися до влади – то пожиттєво. Я почав, зараз інший чоловік керує. А вже в грудні ми будемо обирати наступного президента, який обійме цю посаду в липні наступного року. Тому в нас немає інтриг, ніхто нікого не підсиджує, як в інших організаціях чи особливо в партійних осередках, бо знає, що через рік його повноваження і так закінчаться.

- Скільки чоловік є у Ротарі-клубі? Який здебільшого прошарок населення сюди входить?

- Зараз нас 11 чоловік. Маємо вчителів, підприємців, видавців. Це в основному люди з Дрогобича. Але будемо створювати і в Дрогобичі свій Ротарі-клуб. В інших країнах рух Ротарі-клубів набув досить високого поширення. Я розумію, що там люди об’єднуються, щоб комусь допомогти. У нас же люди об’єднуються в партії, щоби прийти до влади і нажити собі капітал. А там у людей зовсім інше мислення.

«Я з п'ятнадцяти років почав свій трудовий стаж»

- Розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю.

- Моя дружина допомагає мені по бізнесу, вона веде паперову роботу. Маємо четверо дітей. Три сини – школярі, донька – наймолодша.

- Ким би Ви хотіли, щоб Ваші діти були?

- Порядними людьми, щоб мені не було соромно за них. Я поважаю сантехніка, якщо він професіонал. Я сам почав свою трудову біографію з посади двірника. Я пишаюся тим, що перший запис у трудовій книжці в мене – двірник. Я працював у дитячому садочку вдень, а ввечері – на будівництві. А коли був студентом – працював вантажником. Це вже потім я став директором фірми. Я з п’ятнадцяти років почав свій трудовий стаж.

- Чи займалися з дитинства спортом?

- Так. І завдячую цим насамперед Петрові Володимировичу Журавчаку. Він допоміг багатьом молодим стебничанам здобути вісь у житті. Дуже шкода, що тепер нема кому підтримати Петра Володимировича, щоби створити нормальні умови для занять спортом. Я займався в нього легкою атлетикою. Я в школі ніяк не міг на четвірку пробігти, а у нього і на змагання їздив, і для загального розвитку це мені багато дало.

- Які найближчі плани на майбутнє?

- Мені не все одно, хто прийде до влади, бо я хочу, щоб місто розвивалось. Я як мешканець Стебника розумію, що ті всі негаразди б’ють як по всіх, так і по мені. На жаль, молоде покоління виростає таким, що винуватить у всьому старше покоління, яке, декларуючи свій патріотизм, пальцем об палець не вдарило, щоб патріотично виховати молодь. А потім ми дивуємося, чому стільки наркоманів, алкоголіків. Ми не виховуємо підростаюче покоління, як за Радянської влади зі всіма її мінусами, а все пустили на самоплив. І цей самоплив – це хрестики на цвинтарі, переважно ховаємо молодь. За майже двадцять років влада зробила великий геноцид українського народу, використавши незалежність для власного збагачення.

- Ви самі стебничанин, але складається враження, що допомагаєте Бориславу, Трускавцю, Дрогобичу, але не Стебнику.

- Ні, я допомагаю і стебничанам, хоча й не афішую цього. Я допомагаю стебницьким боксерам, коли вони їдуть на змагання, Петрові Володимировичу Журавчаку, колпецькому церковному хору. А в Стебнику влада повинна вміти заробляти гроші, нормально їх розподіляти й ефективно використовувати. А то роздали нерухомість, і ділки будуть використовувати ці ресурси, аби прийти до влади. Маємо такі приклади по Стебнику, коли пропагують Партію регіонів.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»