Нещодавно в кіоску на стебницькому кільці побачив сувенірні гральні карти «Трускавець» за 6 гривень і це спонукало мене до написання цієї замітки. І хоча після виходу статті «Гра в карти. Розклади в Трускавці» я думав, що ніколи не повернуся до теми карт (бо опосередковано через неї я змушений був змінити роботу), все ж вважаю, що шкода губити цікаву думку. Її я реалізувати навряд чи зможу, а от комусь з трускавецьких підприємців вона може припасти до душі.
Пам’ятаєте, який резонанс викликали так звані «карти УПА», видані у Львові? Багато хто тоді протестував, вважаючи це профанацією національної ідеї. Так можна дійти до того, що сатаніти випустять свої карти, які ображатимуть наші релігійні почуття, комуністи свої, а ми, галичани – свої. А в межах Трускавця було б цікаво випустити партію карт із зображеннями трускавецьких політиків чи впливових людей. Уявляєте собі чотири тузи і чотири всім відомі обличчя. Те ж і з королями. Пропоную на тузи і королі ставити знімки вже старших людей, а молодих політиків – на валети, десятки, дев`ятки і нижче. А дамами могли б бути в цій колоді, наприклад, пп. Шиманська, Петрівська, Пономаренко та Умнова – представників чарівної статі в депутатському корпусі є більше, а мастей лише чотири, так що треба буде взяти лише по одній представниці від різних політичних сил. Втім, охочих потрапити на ці карти і таким чином прославити себе може виявитися більше, ніж карт, то можна робити не меншу колоду в 36 карт, а більшу – в 52, починаючи від двійок та з двома джокерами (хто ж буде тими джокерами?). Проте підозрюємо, що все одно шісток на всіх не вистачить, якщо навіть на кожну масть ліпити по 6 портретів. Надто багато тих шісток є в нашому Трускавці. Цікаво, що пограти в такі карти можна буде так само як і звичайними, за винятком однієї незручності – козир буде один і той самий, думаю знаєте чому. Та й неохота буде викидати у відбій ці кусники картону з обличчями таких солідних людей.
А уявляєте, як легко буде прогнозувати такими картами результати виборчих перегонів? Або як зміниться простенька гра «війна», в яку грають навіть дошкільнята, коли наочно бачиш – хто з ким воює. Все вищенаведене було б потішним, якби не одне «не» - наскільки морально це буде, чи не образливо для людей вміщувати їхні фейси на гральних картах? Бо люди не пам’ятки архітектури, над якими можна знущатися і вміщувати на сувенірних картах і які все витримають (бо і війну пережили, і видавців цих карт переживуть).
… Цю колоду за 6 гривень я так і не купив. Може й добре, бо якби я побачив на гральних картах якісь сакральні об’єкти Трускавця, то ця стаття не була б такою лагідною. А так – прочитали і забули. І висновків ніяких робити не треба.
Андріан Марічик
