За словами стебницького міського голови Романа Калапача, у жовтні він отримав три тисячі триста гривень. І це, не враховуючи 20 відсотків премії, яку йому на сесії “нарахували” депутати за роботу в минулому місяці. Отже, якщо взяти й інші доплати, виходить понад чотири тисячі гривень за місяць.
Багато це чи мало? З точки зору олігархів – це мізер. З точки зору пересічного стебничанина – недосяжна сума. Ми не збираємося заглядати у чужу кишеню, але хочемо подати інформацію до роздумів: чи справді міський голова відпрацьовує на всі сто відсотків, аби отримувати преміальні? Чи, може, під час економічної та фінансової кризи, а тим паче на тлі нерозв’язаних стебницьких проблем слід відмовитися бодай від преміювання Романа Калапача, а разом з ним і заступників міського голови, не кажучи вже про те, щоби місцеві можновладці добровільно відмовилися від частини своєї зарплати на користь, скажімо, стебницьких інвалідів чи знедолених дітей? Не думаю, що це з області фантастики, тим більше, коли маємо чимало прикладів доброчинної діяльності багатьох можновладців. Але це вже залежить від совісті самої людини, від того, як вона самокритично оцінює свою роботу.
Особисто я маю всі підстави вважати, що Роман Калапач не те що на премію не заслуговує, а навіть на більшу частину своєї зарплати. Підставою служить звіт міського голови за пророблену роботу за жовтень 2009 року. Депутатам на останній сесії роздали цей вельми цікавий документ, який наводить на глибокі роздуми. У багатьох випадках мер просто-напросто видає бажане за дійсне, фактично ввівши в оману і депутатів, і громадськість міста.
Насамперед Роман Калапач стверджує, що йому вдалося розблокувати роботу сесії міської ради, яка була паралізована упродовж цілого літа. Наша газета вже неодноразово писала про це. Блокували роботу сесії, власне, ті депутати, які спочатку відправили Романа Калапача у відставку, а потім на 180 градусів поміняли свою точку зору і вирішили до повернення улюбленого мера не дати можливості тодішньому виконувачу обов’язків міського голови Геннадієві Куцану приймати необхідні рішення задля розв’язання найболючіших проблем Стебника. Саме депутати двічі збирали підписи про перенесення сесій або взагалі не з’являлися на них. Відтак повернувся Роман Калапач – і роботу сесії справді було розблоковано, але особливої заслуги міського голови в цьому немає.
Ідемо далі. Роман Калапач у своєму звіті багато говорить про контроль за підготовкою комунальних підприємств міста, об’єднань та бюджетних установ до осінньо-зимового опалювального сезону. Це входить у його безпосередні функціональні обов’язки, за що він отримує немалі гроші. Будемо відвертими: до початку опалювального сезону Стебник не був готовий. Роман Калапач у звіті сам визнає, що не у всі житлові будинки та державні установи було подане тепло після 15 жовтня. Холод у помешканнях і на роботі став чи не основною причиною спалаху грипу та респіраторних захворювань у місті, так що частину вини за це мер мав би взяти на себе. Якщо з 27 будинків, які стоять на балансі КП “МВУЖКГ”, 7 вчасно не отримали тепло, як про це каже у звіті Роман Калапач, то про які успіхи у цій сфері можна говорити, а тим паче заїкатись про нарахування собі, коханому, премії? Я з великою долею осуду й критики ставлюся до колишньої радянської системи, яка, в принципі, збереглась і нині, але вгадайте з трьох разів: що зробили би партійні органи з керівником міста, який до початку опалювального сезону не забезпечив тепло у чверті відомчих будинків?
Крім того, Роман Калапач скромно змовчав у звіті про труднощі, які виникли щодо введення в експлутацію котельні, хоча мав достатньо часу після свого повернення в міську раду, аби розв’язати цю проблему. А ще він чомусь не згадав сьому школу, в якій на момент написання статті не було тепла. Якби не карантин, діти й учні навчались би у холодних класах. Будемо сподіватися, що з настанням навчання вдасться пустити тепло у школу.
Зі звіту фактично виходить, що Роман Калапач грав основну роль при переукладенні договору оренди між КП “МВУЖКГ”, ВАТ “Львівобленерго” та Стебницькою міською радою. Наша газета неодноразово писала про це. Як пам’ятає читач, місто заборгувало “Львівобленерго” значну суму. Писали ми і про те, що основну роль у розв’язанні цієї проблеми за відсутності Романа Калапача відіграли перший заступник міського голови Богдан Асафат і секретар ради Геннадій Куцан. Саме вони, коли Роман Калапач ще судився, їздили до Львова, зустрічались з керівництвом “Львівобленерго” і, в принципі, зняли напругу. Коли Роман Калапач повернувся, він активно підключився до цього процесу, але не більше цього.
Не витримує критики і звіт Романа Калапача про стан доріг. Чи не основною своєю заслугою він вбачає те, що вулиця Трускавецька була підремонтована методом шутрування. Дійсно, ям стало трохи менше, але не настільки, аби можна було безпечно їздити по цій дорозі. Окрім того, роботи проводилися під час дощу, колеса машин вимітали все, що можна було вимести. Влітку дренажні каналізації були вичищені, аби вода не застоювалась на дорозі. А тепер їх засипали болотом. За таку безгосподарність давати Романові Калапачу двадцять відсотків премії й так до високої його зарплати? Агов, депутати, куди ви дивились?! Якщо так само безгосподарно будуть зроблені вулиці Куліша, Микелити та Володимира Великого, то пропоную за листопад місяць надати Романові Калапачу вже не двадцять, а сорок відсотків премії! А що, міський бюджет безрозмірний, все витримає!
Що дійсно можна віднести до заслуг Романа Калапача, то це його позицію щодо обгородження автостанції, яка була здійснена без відповідних рішень і наявності певних документів. Втім, зрештою, так і повинно бути: голова міста відповідає за все, що твориться у Стебнику, і йому за це платять чималі гроші.
У звіті Роман Калапач багато говорить про свою участь у роботі депутатських комісій, виконкому, в оперативних нарадах у Стебнику та Дрогобичі, робочих поїздках по місту, про роботу з депутатським корпусом, про попереднє обговорення бюджету на 2010 рік, про участь у громадському та культурному житті міста, про щотижневий аналіз роботи керівників, працівників виконкому міської ради та керівників комунальних підприємств. Даруйте, Романе Степановичу, боюся бути нав’язливим, але це все входить до ваших функціональних обов’язків, за що ви отримуєте великі гроші. Багатьом стебничанам треба гарувати мало не півроку, аби отримати стільки, скільки ви маєте за місяць. Я ж не думаю, що ви працюєте більше 24 годин за добу. А якщо це дійсно так, то за що двадцять відсотків премії?
Вельми цікавим особисто для мене був пункт щодо інформованості населення міста. Роман Калапач став справжньою зіркою на кабельному телебаченні. Щосуботи він повідає мешканцям Стебника про ситуацію в місті, роботу виконавчого комітету та міської ради, прийняті рішення. Більше того, як справжню зірку ми бачимо мера то на розбитих дорогах, то на автостанції, то на потужному прориві води біля Народного дому. Як кажуть, піариться чоловік на повну потужність, хоча, за великим рахунком, це чорнова робота мера. Відповідні служби повинні виконувати свої функції, міський голова має контролювати їхню діяльність, а мешканці Стебника судитимуть про мера, коли не буде розбитих доріг, проривів води, підвалів з фекаліями, невідремонтованих ліфтів, п’яних дебошів у нічний час.
До речі, Романе Степановичу, безкоштовно пропоную ідею. Виїжджайте з кабельним телебаченням уночі до точок, де продають без дозволів і ліцензій спиртні напої. Ото буде репортаж! А то я вже двічі на вівторкових нарадах говорив вам про цю проблему, ви казали, що дали відповідні розпорядження. Але ж нічого не робиться! А начальник Стебницького відділення міліції Вадим Рябцев каже, що більшість злочинів у місті скоюється на алкогольному ґрунті. Скористайтеся моєю пропозицією, станьте національним героєм, покладіть край спиванню стебничан!
Інформацію про свою роботу Роман Калапач озвучив на радіо “Франкова земля” та в газеті “Галицька зоря”. До речі, шлях до “Волі громади” йому теж не зачинений, хоча й маємо скептичне ставлення до його діяльності, вірніше, бездіяльності, та здатності по-господарськи розв’язувати проблеми Стебника.
Крім того, міський голова хоче у бюджеті на 2010 рік закласти кошти на випуск міської газети або стебницької сторінки в газеті “Галицька зоря”. Дійсно, виглядає дивним, що Стебник не має газети від влади. Всі міста мають, а Стебник ні. Хоча справа йде до роздержавлення державних газет, але Роман Калапач має право мріяти про свій рупор, де би друкувалося все, що він вважає за потрібне. Інша справа, чи погодяться стебничани, аби їхні гроші йшли на обслуговування Калапача і депутатів, які часто-густо не відстоюють їхніх інтересів. І мова не про конкуренцію з “Волею громади” (бо яка вже там конкуренція з офіціозним листком?). Просто на прикладі кабельного телебачення ми бачимо, як Роман Калапач уміло маніпулює громадською думкою, подає лише корисну йому інформацію, згладжує гострі кути – і безбожно піариться, сподіваючись, що люди вдруге купляться на його обіцянки і знову оберуть міським головою. Не оберуть, Романе Степановиче! Як кажуть у народі, не тратьте, куме, сили. Ліпше за час, що залишився до завершення вашої каденції, зробіть щось дійсно хороше для стебничан, аби не лише лизоблюди хвалили вас.
Торкнувся у своєму звіті Роман Калапач розгляду заяв, звернень громадян і судових справ. За його словами, у жовтні було зареєстровано 282 заяви від громадян, які “повністю розписані міським головою на заступників, спеціалістів та керівників комунальних підприємств”.
І тут ми хочемо застерегти Романа Клапача від повторення помилок. Люди пишуть листи, заяви, скарги на ім’я міського голови. Від нього ж хочуть почути відповідь. Це добре, що Роман Калапач розписав ці заяви на інших. Але де є гарантія, що вони дадуть відповідь? За це порушення закону відповідальність несе Роман Калапач. До речі, однією з причин того, що 31 жовтня минулого року депутати дочасно припинили повноваження міського голови було й те, що він не дав відповідей стебничанам. Сподіваюсь, що Роман Калапач контролюватиме, як підлеглі йому чиновники відповідатимуть людям.
Також Роман Калапач каже, що у жовтні “було заслухано біля 20 справ у Дрогобицькому міськрайонному суді, з яких жодна не була програною для Стебницької міської ради”.
Так-то воно так, але мова йде, даруйте, про дрібні справи, хоча в юриспруденції нічого дрібного не буває, і кожна справа має свою вагу. Проте Роман Калапач обходить стороною справу по меблевому магазину, яку можна вважати програною, бо навряд чи суд у Києві змінить своє рішення щодо належності об’єкту сімейству Середницьких. Якби його здати в оренду, можна було би отримувати мільйон гривень щороку. Якщо продати тим же Середницьким за мінімум чотири мільйони гривень, то отримаємо три річні міські бюджети. А що зі справою колишнього стебничанина, про що наша газета теж писала, який вимагає півмільйона гривень за відшкодування збитків у зв’язку з руйнацією його будинку? Чи Роман Калапач думає, що якщо він замовчить якісь справи, то вони позитивно будуть вирішені для стебницької громади?
Отож, як бачимо, куди не кинь – а двадцять відсотків премії Романові Калапачу аж ніяк не виходить. Заради справедливості слід сказати, що нині він більше віддається роботі, ніж до дочасного припинення ровноважень. Але чи надовго його вистачить? Чи не розбалують його депутати отими преміальними? Зрештою, ефективність роботи залежить не від того, скільки годин людина сидить у кабінеті, а наскільки дієвими, з менеджерської точки зору, є її розпорядження, виконання рішень і контроль за виконанням. Чи є у міській раді команда, кожний член якої виконує свою роботу, а міський голова нікого не підміняє, а мислить стратегічно, їздить не лише до Дрогобича, а й до Львова, Києва, аби добитися розв’язання стебницьких проблем? На жаль, такої команди нема, а Роман Калапач ніякий не менеджер.
І насамкінець про свободу слова. Роман Калапач виклав свою точку зору, як “тєжко” він працює. Я вважаю, що це не зовсім так. Оце і є свобода слова, свобода думки – без образ, а з намаганням почути один одного. А коли Роман Калапач наполягає на тому, аби я не ходив на сесії міської ради, - це не свобода слова, а порушення моїх конституційних прав. Здається, все просто і ясно.
У грудні депутати знову зберуться на сесію, аби розглянути питання, чи надавати Романові Калапачу премію за листопад, чи все-таки утриматися від цього. Особисто я би наклав мораторій на преміальні до кінця каденції, зважаючи на скруту, в якій живуть стебничани, а виручені кошти скерував би на потреби найбільш знедолених. Але чи дослухаються міський голова і депутати до моїх слів? І чи настільки вагомим є голос громади, аби можновладці, власне, зробили саме так?
Анатолій Власюк, газета «Воля громади»
