Онаніст Сеня
Сеня сидів у своїй шикарно обставленій кімнаті і думав про своє майбутнє. Вірніше, не так думав, як мріяв, бо це лише йому зробили такий імідж – імідж думаючої людини. Насправді ж думати вмів Сеня так само, як і більшість пересічних громадян цієї країни, в якій було так погано жити простим мешканцям і так добре таким як Сеня.
Дружина пішла до знайомої Сарочки і Сеня в цьому величезному просторому особняку залишався сам. Пересвідчившись по відеоспостереженні, що в жодній з чисельних кімнат дійсно нікого немає, Сеня взявся за свою улюблену справу. «Це легше, ніж рятувати країну», - з сарказмом подумав він і почав розстібати ширинку на штанях від модельєра, прізвище якого він ніколи правильно так і не навчився вимовляти. З ширінки показався малий непримітний цурпалок. Сеня пригадав собі, як дружина першої їхньої спільної ночі сказала йому: «Я знала, що в наших роблять обрізання, але щоб аж настільки!» і як йому стало тоді соромно, що природа його так обділила. Навіть Льоня Космос мав чим хвалитися, а от Сеня мав постійні комплекси з цього приводу ще з раннього дитинства, коли сусідні молдаван очки-підлітки знімали з нього брудні штанці та заходилися реготом.
Проте тепер, коли з дружиною вони все-таки знайшли позу Камасутри, яка задовольняла її хоча б частково, а Сеня став завдяки тестеві великою людиною, гнітючі спогади про дитинство можна було відкинути. Відкинути і взятися за улюблену справу…
Сеня почав лагідно гладити свій 4-сантиметровий цурпалочок і він поступово почав твердішати. Блідюшно сині прожилки починали бубнявіти і Сеня акуратно водив по них своїми ніжними (радше зманіженими) пальчиками. Відкинувшись на накидку з тигрової шкури, він почав діяти активніше і врешті досяг того, що його улюбленець збільшився до омріяних 8,5 сантиметрів. Скільки б не міряв Сеня і що б не робив, він знав – це межа, яку він переступити просто не в силі. Сеня знав, що ще кілька секунд і він розпливеться на цьому тигровому покривалі тоненькою цівочкою брудно-жовтої слизі, яка заважала йому бути щасливим. Чому заважала? Та тому, що лише позбувшись її, Сеня відчував, що таке щастя.
Солодійством Сеня займався виключно тоді, коли знав, що його благовірна прийде не в настрої. А так переважно бувало, коли вона йшла «до Сарочки». Цю її подругу він дещо недолюблював, можливо через її пишні форми, які викликали в Сені страх, коли він порівнював їх зі своїми можливостями, а може через те, що вона готова була його дружині забезпечити алібі на всі випадки життя.
В Сениній голові вже не раз крутилися підозри, що його Лієчка мусить когось мати окрім нього, та це і не могло бути дивним, але залишки того, що називається «чоловіча гідність», гризли його сумління. Один з його охоронців був звільнений саме з цієї причини, проте усвідомлення того, що всіх не звільниш, а охорона для такої солідної персони мусить бути, змусила його вдатися до хитрощів, присутніх його народу. Він таки домігся свого і тепер завжди знав справжнє місцезнаходження своїх охоронців, а дружина зрозуміла це як натяк, що вона може з ким завгодно, лише не із їхніми спільними знайомими. І напевно користувалася цим негласним дозволом на повну котушку. Ну й грім з нею, вона свою справу зробила, чоловіка через свою чисельну та впливову родину змогла пристроїти так, що він в дитинстві не міг і мріяти…
Витерши рукою плямку на покривалі, а вірніше просто розтерши її двома пальчиками своєї ручки, яку потім обов’язково обнюхував (ось Я який!!!), Сеня почав мріяти про наступну зиму, яка могла йому принести посаду, яку тепер займав дядя Вітя. «Добрий цей дядя, хоча і дивний трохи, - думав з постійною після випорскування добротою Сеня. - І такий незлобливий. Інший давно вже б озвірів, почувши, що його обзивають Прищавим Королем чи Тупим Пасічником. А йому хоч би що. Він теж мені немало допоміг, хоча і не задарма. Я ж то знаю про те, про що інші навіть не підозрюють. І про Пушкарьову знаю, і про тьотю Віру, а про самого дядю…» Сеня раптом передумав навіть у своїй голові згадувати про «самого дядю Вітю». Він згадав про те, з чого розпочиналися його мрії – як настає момент, коли дядя Вітя передає йому свою палицю і садовить на місце під шведським штандартом. Йому подобалося саме слово «шведський», адже ще коли він був студентиком, то завжди мріяв, що стане членом шведської сім`ї, де його недолік не буде аж таким непомітним.
Сеня встав і вийшов на кухню попити холодного узвару. «У-ух, смачно. Узвар зимний, аж зуби ломить, з наших буковинських яблук та сливок», - із задоволенням відмітив про себе Сеня і знову почав думати про Посаду. Не так легко буде її здобути, дуже вже багато претендентів є, щоб її посісти. І Вітя-пахан, і Вова Латиш, та й невідомо ще, що може стрілити в голову самому дяді. Адже він останнім часом став такий непередбачуваний. Але найдужче Сеню турбувала Юля. З цією просто так не домовишся, вона хитра і розумна («навіть від мене» - цю думку Сеня відкинув відразу, адже знав, що далеко куцому до зайця). Те, з якою наполегливістю вона добивалася влади над цією країною, яка стала справжнім клондайком для таких як він, Сеню насторожувало. Він знав ненависть дяді Віті до неї, знав ненависть інших «достойників», але і знав, як любить її простий народ, не знаючи всієї правди. Той народ, на який Сені було просто начхати. Або кінчити так, як він це зробив кілька хвилин тому на тигрове покривало. Що він і робив спільно зі своїми друзями. Любими друзями…
Гнилозуба Інночка
Поголившись попід пахвами і в пахвині, обмастивши гінкго-білобою свої обвислі груденята, Інночка кокетливо глянула в дзеркало.
- Свет мой, зеркальце, скажи, да всю правду доложи, я ль на свете всех милей, всех румяней и белей?
Цими словами Інночка завжди розпочинала кожен свій день і тішилася, що дзеркальце з нею не сперечається, бо аж цього Інночка не любила найдужче в світі. Повернувшись до дзеркала задом, вона з жахом помітила, що з дупки вилізли дві неслухняні волосинки і майже панічно вхопила епілятор, а потім кинувши його назад, потягнулася за бритвою від «Джіллєт». Інночка дбала про свій вигляд в інтимних місцях, адже сказавши якось здуру, що вона в сексі «хараша», треба було бути завжди готовою до того, що хтось їй цей секс та й запропонує. Але час ішов, а вона й далі мусила користуватися послугами молодих альфонсиків, які їй впарювали на всі сто, але за це треба було платити. І річ була зовсім не в тому, що Інночці було шкода грошей – вона навіть не змогла б порахувати, скільки в неї доходів, скільки витрат. Річ полягала в тому, що Інночку чомусь ніхто не хотів по-справжньому палко і пристрасно. Вона в юності якось прочитала дві чи три книжки, серед яких одна була про палку любов від якоїсь англійської письменниці і завжди мріяла, що ця любов прийде і до неї. Але з часом стало зрозуміло, що за щастя треба платити, винятки становили лише окремі вечірки з колегами по роботі, які, напившись до втрати зору і пам`яті, могли на неї клюнути. В календарі була навіть червоним підкреслена та дата, коли її обійняв та поцілував у щоку сам Пахан, але коли наступного дня він попросив її більше ніж на погонний метр до нього не підходити, Інночка не на жарт образилася і вирішила піти.
- Піду попробую свої сили на виборах головного. – І Інночка почала в голові перебирати тих жінок, яким вона заздрила чорною заздрістю і які могли йти на цю посаду. А заздрила вона всім особинам жіночого роду, навіть Пушкарьовій, хоча навіть їй було зрозуміло, що Пушкарьова дальше свого фонду «Кількасот» рипатися не буде. – Так-с, так-с, - Інночка пробувала наслідувати «барскіє» звички додавати «с» в кінці всіх слів, - Юля-с піде-с, Наташа-с із-с Конотопа-с піде-с, може-с і-с Райка-с піде-с.
ЇЇ втішило, що вона стала авторкою каламбуру «Срайка» і вишкіривши всі свої 19 гнилих зубів, Інночка зареготала на повен рот. Її сміх був неприємний для людського вуха, але тупуватість Інночки, яка в такі моменти була чимось схожа на Еллочку Людоїдку, не могла навіть цього допустити. Слина бризкала на дзеркало та ванні причандалля, а Інночка продовжувала сміятися зі своєї винахідливості та досконалості.
Саме своєю винахідливістю вона пояснювала те, що її запрошували на різні шоу, в тому числі «тальк» (так вона спочатку читала англійське слово), а те, що вона досі не ввійшла хоча б в першу тисячу найкрасивіших людей країни, вона пояснювала «продєлками» ворогів – Прищавого Короля, Юлі, Вови Латиша, та навіть Петі Перця.
Сміх Інночки поступово перейшов у схлипування, їй заплакати – це було раз плюнути.
- Ой, зараз впісяюся, така злість бере мене на цих, на цих… - Інночці важко було підібрати слово, яким вона б змогла виразити свою нехіть та нелюбов до мужчин, які чомусь вперто не хотіли її помічати. В неї взагалі були проблеми зі словниковим запасом, а тут треба було подумати щось дошкульне та неприємне.
… Через півгодини Інночка вже у своєму улюбленому платті їхала до перукаря, адже треба було підготуватися до шоу Сіми Шустрого. Дебела постать погойдувалася на сидінні, рука плавно проникала попід плаття в найпотаємніші місця. Вказівним та середнім пальцями вона немов відкривала ворота, впевнено входила у двір і починала «промацувати» територію так, начебто це було вперше. Звиклий до всього шофер повільно збавив швидкість і Інночка могла пришвидшити свої рухи без ризику травмувати єдину та неповторну. По тілу пробіг «електричний» струм, кілька коротких поривів головою, протяжний стогін, подібний на вовче виття – і Інночка заплющила очі.
- Слава Тобі, Господи! – шофер перехрестився, дякуючи Всевишньому, що сьогодні йому не доведеться лізти на цю, як він називав, «перерозвинену кобилу». Якби не гроші та розуміння, що кращої роботи йому годі знайти до кінця життя, він нізащо б не погодився кохатися з цією поторочею, але виходу не було. Проте сьогодні пронесло, Інночка була готова, тому шофер мило посміхнувся і включив передачу. Машина плавно рушила з місця, а Інночка блаженно зітхнула і полізла за дзеркальцем.
Повністю твір автора Seneka можна прочитати на http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/1562.phtml
