Самородки
В одному старому багні-драговинні,
В якому живуть лиш чорти порохняві,
Звідкільсь самородок чудесний з`явився,
Якому би місце у царській оправі.
Такого на світі не було й не буде,
Якби хтось побачив – не зміг би забути,
Та в тім-то і річ, що ніхто не побачить,
Хто б думав, що щось у багні може бути.
Лежатиме він, доки має лежати,
Блищатиме, поки блищати повинен,
Та з часом погрузиться в своїм болоті,
Утопиться в безвість, стемніє і згине.
Таких самородків у світі немало –
Талантів, що гинуть в багні-драговинні,
А десь, у якомусь глухому куточку
Є й геній, що згине... Чи ж є в цьому винні?

Ваганти*
Наш світ тутешній – це театр абсурду,
Учтивий в ньому – пліт серед дороги,
Безвартісний стає чомусь безцінним,
А той, хто може, то не має змоги.
Малий папірчик тут кладуть за образ,
Усмішок дев`ять з десяти фальшиві,
А управляють всім цим маскарадом
Багаті, хитрі, підлі і „красиві”.
Наш світ тутешній – це театр абсурду,
Всі грають роль, бо всі комедіанти,
Та все-таки посеред „божевілля”
Трапляються ще істинні ваганти.

Тиша
Тиша пустки, тиша Долі, тиша зв’язаної волі
Обпекла мене,
Не відбудеться весілля, все зчорніло на вугілля –
Видиво страшне.
Тиша морок не бентежить, дух мені мій не належить,
Я, як пласт, лежу,
Чорні тіні збайдужілі поєднались в моїм тілі –
Що я їм скажу?
Моє тіло – шкаралупа, а душа не моя – трупа,
Чорний злий флюїд,
Тіло є, як має бути, а  душа – як звір затрутий,
Як страшенний дід.
Тиша болю, тиша муки, і страждання, і розлуки
Ниє і пече,
Тиша, мов смола тягуча, до скорботи лиш жагуча,
Вкрилася плачем.
Kyrie eleison мовлю, осередок духа ловлю –
Легше не стає,
Тиша Долі знавісніла, так нестерпна й очманіла
Жити не дає.

Моїм українцям
Кохані мої, милі українці,
Чому „Ганьба!” не крикнете сексотам,
Котрі є гірші навіть, ніж чужинці,
Котрі змішали правду із болотом?

Народе мій, народе український,
Чом дозволяєш вводити в оману
Себе всім тим, хто жити звик по-свинськи,
Для кого добре є, як всім погано?

О Україно, змучена й зболіла,
Довірлива, обдурена й нещасна,
Хай згине Юда й разом з ним Даліла,
Твій син і донька, твої діти власне.

Нехай очистиш ти від пилу й бруду
Благословенну землю, край коханий,
Хай більше зрадника на ній не буде,
Що свій народ вводитиме в оману.

*Вага?нты (от лат. clerici vagantes — странствующие клирики) — «бродячие люди» в средние века (XI—XIV века) в Западной Европе, способные к сочинительству и к исполнению песен или, реже, прозаических произведений. Материал из Википедии — свободной энциклопедии