Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з лідером громадської мережі «Опора» у Трускавці Євгеном Васильовичем Бродзінським. Цю розмову присвячуємо чотирьохрічній діяльності «Опори» в нашому місту – трускавецька «Опора» святкуватиме свої політичні «уродини» 14 грудня.

-        Яка різниця між «Порою» і «Опорою», чи є між Вами співпраця на місцевому рівні?

-        Спочатку була «Пора», точніше, дві «Пори» - «чорна» і «жовта» (останню в народі називали «ЖоПа»). Громадський рух «Пора», який зародився навесні 2003 року мав на меті боротися мирними засобами за громадянське суспільство. Крім того, активісти кампанії вбачали своє майбутнє у контролі за режимом Кучми. Водночас вони стали «кістяком» у діях тодішньої опозиції. Однак успіхом «орних «пористів» після перемоги опозиційних сил найбільше скористалися «жовті «пористи». На відміну від «чорних» вони вирішили «помаранчевий капітал» конвертувати у створення власної партії. У такій ситуації Всеукраїнська громадська організація «Пора!» пере форматувалася в громадсько-політичну мережу «Опора». Таким чином якщо «жовта» «Пора» стала партією і тим самим прагнула прийти до влади, то «чорна» залишилася громадсько-політичною мереже. І тим самим ми діємо як позапартійна структура.

-        Євгене Васильовичу, все ж таки, де і коли було створено громадянську кампанію «Пора»?

-        До створення громадянської кампанії «Пора» у Львові та Києві були два різні середовища, які робили подібні проекти. У Львові це був студентський комітет «Опір молоді», створений на основі львівських студентів, обурених створенням Єдиного економічного простору. Київська молодь діяла через веб-сайт «Майдан», який одним з перших оцінив політичну ситуацію в Україні та сформував довкола себе активну молодь. Ці два середовища час від часу контактували між собою і згодом дійшли висновку, що треба виходити поза межі своїх міст і утворити якісно новий бренд, до якого міг би долучитися будь-хто. Власне, дивлячись на досвід Сербії та Грузії, вирішили, що це потрібно робити самим. Коли перемогли грузини, стало зрозуміло, що їх приклад – це успішний проект. Тому було вирішено усе зробити за такою ж моделлю, тобто, незареєстрованого громадського руху, який мирними діями бореться не за владу, а за контроль над нею.

Щодо створення «Пори», то з грудня 2003 року розпочалися тренінги по всій Україні. Зокрема, коштом Вестмінстерського фонду фінансувалися тренінги, які тривали до березня 2004 року – моменту, коли «Пора» була сформована як структура. Старт, як вже відомо, відбувся наприкінці березня 2003 року. Відтоді до травня у всіх областях України у нас були свої структури. Ми не створювали «Пору» як громадянську організацію, а як громадянську кампанію, тобто – незареєстрований громадський рух. «Пора» не мала одного автора ідеї, її створювали колективно, тобто кожен щось своє докладав. Молодь «Пори» мала своє бачення певних проблем, альтернативне тому, що сповідували партійні рухи і хотіла зробити щось своє. А одним з основних принципів новоутвореної громадянської кампанії став принцип фінансової незалежності. Тобто, ми брали гроші від усіх, хто хотів нам їх давати, але ці люди не мали права нам диктувати, що робити.

-        Розкол кампанії на «чорну» та «жовту» передбачався?

-        Це один з найбільших інформаційних проколів. Але насправді розколу як такого і не було, оскільки це були дві різні структури, які виникли окремо. Ми ніколи не були єдиною «Порою», хоча і намагалися об`єднатися. Але це об`єднання виявилося невдалим. Тому можна було говорити не про розкол, а про невдалу спробу об`єднання двох різних структур. Різнилися вони тим, що ми, «чорні», виникли першими, а кампанія «жовтих» - це структура Владислава Каськіва, який раніше мав структуру «Хвиля свободи» і яка, власне, створювалася під вибори і мала займатися інформаційно-просвітницькою роботою. А тому «жовта» «Пора» з`явилася пізніше. Ще одна відмінність була між нами – поліграфія наклейок «Пори»: у нас – чорно-білі, у них – кольорові з жовтою основою. Такий факт можна пояснити раціональним витрачанням коштів: чорно-білі наклейки дешевші і їх можна зробити більше.

Відмінності між «чорною» і «жовтою» «Порою» полягали у методі прийняття рішень: у «жовтих» був координаційний центр, який диктував свою політику регіонам. У нас усі рішення приймалися спільно. Щодо цілей, то ми декларували те, що ми боремося за громадянське суспільство, вони – за чесні вибори. Наша мета була довгострокова, їхня – короткострокова. Вже зараз ми бачимо, що у них були приховані цілі, які полягали у тому, щоб «засвітити» своїх лідерів, а зараз «пхатися» у партію. У мене є неофіційна інформація, що вони цілеспрямовано створювалися як політичний проект.

До нас люди долучалися як волонтери і гроші давали тільки на покриття необхідних витрат, тобто, не за роботу, а, наприклад, на те, щоб активісти поїхали у Київ до нашого осередку. Координатори «жовтої» «Пори» мали робочі ставки. Ми – це пряма дія: вуличні акції, оперативне реагування на те, що відбувається. Натомість «жовті» «пористи» декларували себе як інформаційно-просвітницьку кампанію: прес-конференції, просвітницькі акції, тобто більш м`які речі.

-        То чому ви не співпрацювали з «жовтою» «Порою»?

-        Це було неможливо з таких причин. По-перше, ми були принципово різні структури. По-друге, вони вкрали наш бренд. По-третє, вони нас дискредитують. «Жовті», відповідаючи за цілу кампанію, наламали вже стільки дров… Яскравим моментом стало те, що наприкінці Помаранчевої революції вони зробили заяву проти В. Ющенка, почавши його критикувати, від чого страждали всі «пористи», а це була авантюра кількох осіб.

«Жовті» - це люди, які говорили, що вони – це уся «Пора», сфальсифікували підписи при реєстрації на парламентські вибори, що є ганьбою для цілої організації. Тобто, ми мали з ними проблему, оскільки вони розписувалися за всіх, користувалися нашим брендом, роблячи при цьому кардинально відмінні речі від тих, які ми задекларували від самого початку.

Я можу як приклад навести те, що 20 грудня 2005 року в Трускавці зареєстровано партію «Пора». Перед тим з нами консультувалося керівництво Львівської обласної Громадянської партії «Пора!» на предмет, кого ми бачимо в місцевій партії «Пора» і ми рекомендували порядну та чесну людину Ємєльянова Олександра. За нього було проголосовано у Львові на політраді партії «Пора», однак документи на право створити партію в Трускавці отримав Яворський Юрій (зять керуючого санаторно-готельним комплексом «Дніпро – Бескид» Олександра Чебаненка), отож маємо явну фальсифікацію на рівні області.

До речі, жоден партієць новоствореної у Трускавці партії «Пора» не «працював» в наметовому містечку на Майдані в Києві, так само мені нічого не говорять їхні прізвища на місцевому рівні в плані побудови громадянського суспільства та боротьби з кучкізмом в Трускавці. До трускавецької «Пори» ввійшли місцеві бізнесмени, які тепер бавляться в політику. Хоча, підкреслюю, ці люди ніколи і ніякого відношення до «Пори» і не мали. Але це вже інша історія. Все, на що спромоглися «жовті» в місті, так це розклеїти листівки «Пора колядувати» та годинами їздити по місту з партійними прапорами на дорогих машинах. Ми відмежовуємося від цих людей, і сьогодні, як я вже зазначив, ми є членами громадсько-політичної мережі «Опора», яка діє по всій країні.

-        Пане Євгене, скільки членів на даний час налічує мережа «Опори» в Трускавці?

-        На початок року нас було 15 чоловік, троє переїхало до Львова (на навчання) і тепер ядро нашої організації складає 12 осіб. Разом з тим маємо досить багато симпатиків.

-        Чи будете йти на місцеві вибори самостійно і чи визначилися вже з підтримкою кандидата на посаду мера, кандидата на пост Президента України?

-        Ми не можемо йти самостійно на місцеві вибори, бо ми громадська організація, а не політична партія. На президентських виборах підтримуємо Віктора Ющенка. На місцевому рівні, на жаль, не бачимо нікого, кого ми хотіли б бачити на посаді міського голови. І, думаю, не лише ми, але й багато пересічних трускавчан. І в цьому, вважаю, наша трагедія.

-  Ви раніше проводили активні заходи, спрямовані проти чинної влади Трускавця, тепер дещо притихли. З чим це пов’язано?

-  Частково з браком коштів. Ми не хочемо бути залежним від кого б то не було. А по-друге, ми тепер займаємо позицію не радикальної бездумної опозиції, а опозиції поміркованої і конструктивної. Говорити, що в місті нічого не робиться, було б неправильно. Якщо міська влада допускає помилки, ми критикуємо, а позитивні речі підтримуємо.

-   Ви, як педагог за освітою, за 12-бальною шкалою на скільки оцінюєте роботу нашого мера Лева Грицака?

-  На 8 балів.

-  Знаю вашу нелюбов до Юлії Тимошенко. А от щодо президентських виборів, якщо в другий тур вийдуть Тимошенко та Янукович, за кого тоді голосуватимете? І чи не змінився ваш стосунок до БЮТ, хоча б на місцевому рівні?

- Тоді я проголосую проти всіх. Моя позиція не змінилася. Більше того, якщо лозунги нам кажуть, що Вона працює, то ми вважаємо, що Вона дістала. А в цілому «Батьківщина» надто централізована партія, це мені і по духу не підходить. А щодо того, що пан Яворський може очолити партію «Батьківщина» в Трускавці, то це, м`яко кажучи, було б неправильно. Такі люди як він, не мали б очолювати жодну партію, «Батьківщину» в тому числі. Але це вже нехай БЮТ сам вирішує, який лідер на місцевому рівні їм потрібен. Гадаю, Крамара успішно могли б замінити та ж Пономаренко чи Беднарчук, якщо його захочуть змінити. Але це не моя справа. Та й ви знаєте краще від мене настрої в трускавецькій «Батьківщині», так що більше я на цю тему не говоритиму. На сьогоднішній день на місцевому рівні нашими партнерами є радше осередок «Нашої України», а не БЮТ. Хоча вже можу сказати, що люди в Трускавці розчаровані всіма кандидатами на посаду мера, які вималювалися на даний час.

Звичайно, що ближче до виборів ми активізуємося. Так, найближчим часом в нас будуть проведені збори, будуть прийняті рішення, в тому числі і щодо виборів до місцевої влади, будемо обдумувати тактику подальших дій «Опори».

-        Дякую за розмову.

Розмовляв Володимир Ключак,

 в інтерв`ю використано матеріали газети «Джерела Трускавця» за грудень 2007 р. (№ 50)