У вівторок, 15 грудня, мало відбутися третє пленарне засідання 26-ої сесії Стебницької міської ради. Депутати ходили один за одним хвилин сорок, але назбиралося лише 15 “штиків”. У зв’язку з відсутністю кворуму пленарне засідання перенесли на вівторок, 22 грудня. Але ж це День Святої Анни. Чи зберуться депутати?
Цього дня мають розглянути бюджетні, земельні, приватизаційні питання, а на закуску – “Про затвердження Положення про порядок акредитації представників засобів масової інформації”. Всі розуміють, що фактично мова йде лише про газету “Воля громади” і про мене як про редактора цього видання, оскільки щось не рвуться до Стебника кореспонденти з інших газет, а тим паче не прагнуть побувати на сесіях. Нічим іншим як інтересом до моєї скромної персони таку посилену увагу до даного питання з боку депутатів пояснити не можу.
Як пам’ятає читач, народні обранці вже спробували вигнати мене з сесії міської ради. Тоді на знак протесту проти свавілля Романа Калапача і депутатів я покинув сесійну залу, а потім у газеті розповів які закони, включно з Конституцією України, було порушено. Здається, депутати вгамувались, аж тут вигулькнула ця історія з акредитацією.
Я розумію, що депутатам не розходиться, буду я акредитований при міській владі, чи не буду. Їм розходиться на тому, щоби я не писав критичні статті проти них і міського голови. Мушу їх засмутити: термін їхньої каденції закінчиться, а я, на жаль, ще писатиму про стебницькі проблеми, породжені ними. Не буду втомлювати читача цим історичним документом, однак зауважу, що він не розширює, а звужує територію свободи слова у Стебнику, суперечить статті 34 Конституції України, за якою будь-хто, а не лише журналіст, має право на інформацію. Своїм положенням про акредитацію депутати хочуть звузити мої конституційні права, а цього ніхто не дав їм права робити. Скажімо, що означає один з пунктів даного положення, в якому сказано: “Надавати до публікації тільки об’єктивну і вірогідну інформацію”? Хто у нас буде тим білим і пухнастим моральним авторитетом, який визначатиме об’єктивність і вірогідність інформації? Роман Калапач, який порушив Конституцію України і низку законів, за що був усунутий з посади міського голови (як і чому він знову повернувся, колись поговоримо детальніше). Чи, може, Орест Середницький, який увійшов в історію Стебника завдяки меблевому магазину? А, може, Ігор Кузьмак, якого у Стебнику не критикував лише лінивий за невивезене сміття? Питання, самі розумієте, риторичні, бо сподіватися на об’єктивність і вірогідність інформації з боку цих та інших панів не доводиться.
А ще один пункт цього положення вже прямо каже, що акредитація може бути припинена. І кому, ви думаєте, може бути надане таке право? “Ініціювати процедуру припинення акредитації мають право постійні комісії та депутати міськради, а також виконавчий орган ради”. Ось так! Всі, кого я зачепив у своїх газетних публікаціях, можуть мене знову попросити з сесійної зали.
Особливі повноваження надані міському голові. У положенні сказано, що “у разі потреби за дорученням міського голови до участі в заходах міської ради можуть запрошуватися представники засобів масової інформації, не акредитовані при міській раді”. То навіщо тоді акредитація? Правильно, аби роботу міської ради висвітлювали “правильні” журналісти, а не якийсь там Власюк.
А де тут свобода слова? Та немає її! Своїми діями міський голова і депутати лише дискредитують її. Не подобається тобі написане в газеті – подай свою думку, сперечайся, але не забороняй. А, може, нашій газеті не гратися в акредитацію з депутатами? Адже існує стаття 34 Конституції України, в якій сказано, що кожному громадянинові гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати (підкреслюю: вільно, без обмежень!), зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Про акредитацію в ній не сказано ні слова. Посилання на інші закони України не підтверджує правоти депутатської думки, бо Конституція України є Основним Законом.
Іншими словами: якщо у Конституції сказано одне, а в якомусь законі, прийнятому на догоду окремим народним депутатам України, інше – слід керуватися саме Конституцією України. У нашому випадку не лише я, а й будь-який громадянин України має право прийти на сесію Стебницької міської ради, а депутати не мають права його вигнати. Ось така акредитація, панове!
Анатолій Власюк
Від редакції. «Трускавецький вісник» висловлює повну та беззаперечну підтримку головному редактору єдиної стебницької газети «Воля громади» п. Анатолієві Власюку в його відстоюванні прав за свободу слова в Стебнику. Будь-які спроби обмежити доступ цього талановитого журналіста на сесійні засідання чи до інформації зі сторони посадових осіб міської влади Стебника будуть висвітлені і в нашому Інтернет-виданні. Проте сподіваємося, що стебницькі депутати та мер самі зрозуміють, що не варто гратися з вогнем та плювати в очі самим собі та стебницькій громаді.
