«Іван Франко та Михайло Грушевський. Два велетні української культури».
Музейний діалог на таку тему пройшов 26 жовтня в музеї історії Трускавця. Захід був приурочений 160-тій річниці від дня народження Івана Франка та 150-тій річниці від дня народження Михайло Грушевського.
Про кожну з цих двох постатей можна говорити нескінченно. Люди енциклопедичних знань, палкі патріоти, творці, які після себе залишили багатотомну спадщину в літературі та історії, які внесли неоціненний вклад в українську культуру. Одним словом, велетні. Велетні духу.
Після вступних слів-привітань директора музею Галини Коваль та міського голови Трускавця Андрія Кульчинського відбувся власне музейний діалог, який розпочала вчений секретар Львівського державного меморіального музею Михайла Грушевського Софія Легін, а продовжив заступник директора з наукової роботи Львівського національного літературно-меморіального музею, кандидат філософських наук Михайло Кобрин.
«14 місць Михайла Грушевського у Львові». Цей фільм можна було не тільки переглянути в музеї історії міста Трускавця, але і поспілкуватися наживо з його творцем, режисером Романом Метельським. До речі, фільм випродуковано цього року. Інший фільм, який мали можливість подивитися трускавчани – «Львівські сторінки життя Івана Франка» (режисер Роман Горак, 2012).
На стінах музею – тематичні виставкові експозиції, присвячені життєвій та творчій дорозі Франка та Грушевського. А в залі музею – дискусія, доповнення, цитування цих геніїв української науки та літератури, а ще … зацікавлені оченята вихованців Трускавецького Будинку учнівської творчості. Напевно, це вперше вони побували на музейному діалозі, хоча ця форма роботи є досить новою та незвичною і для осіб старшого покоління.
Тематика обговорення на музейному діалозі була досить обширною. Настільки обширною, що не ризикуємо зупинятися на якомусь одному напрямку, адже всі теми – надзвичайно актуальні, важливі і цікаві: чи то бурхливе листування обидвох видатних постатей, чи то стосунки їх з сильними світу початку ХХ століття, а зрештою, і стосунки між ними обидвома. Незважаючи на багато спільних рис, Франко та Грушевський були дуже різними людьми, та це й зрозуміло – кожен з них сам творив себе, причому в непростих умовах, які накладали відбиток на характер, на погляди, а навіть на долю.
Хочеться подякувати директору музею Галині Коваль за чудовий організаторський хист, адже музейний діалог збагатив інтелектуально та емоційно.
А своєрідним завершенням музейного діалогу про двох велетнів української культури став концерт Заслуженої академічної капели «Трембіта» за творами Івана Франка у актовому залі санаторію «Трускавець». Особливо приємно, що на концерті було багато дітей, вихованців Трускавецької дитячої школи мистецтв імені Романа Савицького.
Пізнавати Франка потрібно змалку, адже творив він для всіх поколінь – дітей, молоді, зрілих та старших осіб. А ще можна сказати, що творив Франко і для минулого (збереження історичної, національної та етнографічної пам`яті), для сучасників, і для майбуття. Чи не тому твори Франка по сьогодні залишаються живими, свіжими, актуальними…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень