Мефістофель із Чорткова. «Двадцять друга віть. Осинова»

Взято з http://djerela.com.ua/news/truskavets/mef-stofel-z-chortkova-
Автор Микола Петрів

Замість післямови до книги Лева Грицака «Дерева моєї долі»!

Мемуари Лева Ярославовича Грицака – це розповідь успішної за нинішніми мірками людини про дитинство та юність, свій шлях до мети: до власного благополуччя,  до слави і визнання. Він – заслужений лікар України, міський голова Трускавця 2002-2010 рр., генеральний директор  санаторію «Карпати», генерал українського козацтва, почесний президент футбольного клубу, засновник львівського аероспортклубу «Сокіл»… . А тепер ще й письменник. Лейтмотив книги Грицака: читайте, шануйте, заздріть, беріть приклад…

Ще б пак. Такі люди як Грицак нині правлять цим світом. І тим вони нам цікаві, бо неординарні, багатогранні, живучі і …небезпечні. Саме так – небезпечні. Вони – це сучасні мефістофелі з принципами, що лише відблискують  мораллю та патріотизмом, правдою та щирістю, але насправді не мають до цих чеснот жодного відношення. І як це не парадоксально та дивно, але саме завдяки античеснотам  автору вдалося досягти у житті висот в бізнесі та політиці. Добро переплавити у зло…

А про те, як саме це йому «вдалося», треба читати і писане автором, і пропущене. Між рядків. Пробую це зробити.

Мефістофель: Війна чи мир — розумним треба бути і все собі на вжиток повернути

Грицак так і робив –  де б не працював, ким би не був – все повертав собі на вжиток. Матеріальний, моральний і політичний.

Від праці на Волині й у нього там залишилася дача. Від праці в Трускавці – особняки, ресторани, СПА, вертольоти та літаки, автомобілі й рисаки, медалі та ордени. І навіть санаторій «Карпати», який будувала вся Україна, скидалися на нього колгоспні спілки  – зумів прибрати до своїх рук…Тепер ось книга.

Життя вдалося? Ще б пак. Він і нині прагне розставляє крапки над «і», оскільки є частиною тієї сили,  для якої мета виправдовує засоби, яка готова все вирвати з корінням — у цьому їхня  суть. В цьому історія їхнього успіху. Закони моралі – не для них. Їх вони компенсують пожертвами – на храми, книги, газети та сайти… Ці пожертви піднімають їх над іншими людьми. Щонеділі  народ співає їм «Многая літа», а журналісти описують їхні великі справи. Вони – пани ситуації. Замовляють, як кажуть, музику – пам’ятники, нагороди, славу, мерів і депутатів, судові рішення, поклоніння… Все у них як за вченням сатани…

Мефістофель: У кого сила, в того власть!

Грицак завжди діяв так, щоб бути і при владі, і при силі. Це його головний принцип – без жодних докорів сумління.Екс-мер Трускавця був членом комуністичної та аграрної партій, «Батьківщини», співпрацював з СДПУ(о), за його вказівкою у Трускавці було реанімоване «Відродження», ну а апофеозом стало керівництво у міському осередку Партії регіонів.

Читаємо в книзі його розповідь про те, як поступив він у КПРС. Пише, що для кар’єри, аби стати головним лікарем санаторію «Лісова пісня», що у Шацьку.. Може і так. Про те, як покидав Грицак КПРС – не написано. Але знаємо, що тишком-нишком, адже вся тодішня партійна еліта була його друзями.

Не дивно, що немає в книзі й споминів, як боровся він за Українську державу. Але це зрозуміло, бо пише просто: «Політикою не цікавився…». Але це до пори-до часу, поки не розглядівся що, де і до чого. Слив добрим господарником в «Карпатах».  Згодом став депутатом обласної ради, де  обзавівся новими впливовими друзями. Вже з патріотичного табору. Один з них  Михайло Гладій – голова Львівської ОДА, депутат парламенту, член Аграрної партії України. Він і спокусив Грицака записатися в його політичну силу. Це вже був 2002 рік. Тоді в інтерв’ю журналістам журналу «Мер» пан Лев  розповідав: «Мені імпонують програмні цілі Аграрної партії. У неї є майбутнє. Вона послідовно відстоює інтереси селян і взяла на себе відповідальність за проведення аграрних реформ в Україні».

Далі був рік 2006. Перемога Помаранчевої революції. Юля Тимошенко – прем’єр-міністр. Грицак вступає до її партії: «На сьогодні «Батьківщина», – проголошує він, – одна з найбільш прогресивних партій, не заангажованих у якихось економічних проступках, партія, яка у нашому місті Трускавці об’єднує тільки чесних і порядних людей, справжніх патріотів і Батьківщини, і нашого міста, які нічим себе не скомпрометували, і відстоює насправді державницькі позиції».

Рік 2010. До влади в Україні приходить Партія регіонів, а її лідер Віктор Янукович перемагає на виборах Юлію Тимошенко і стає президентом. Лев Грицак не тільки вступає в Партію регіонів, але й стає на чолі її осередку в Трускавці. Сьогодні в книзі він пояснює цей свій крок так: треба було зберегти  бізнес…

Лукавить. Зі шкіри вилазив, аби захистити честь і гідність епохи Януковича. Свідчень тому безліч. Кілька з них мушу навести. Аби не бути голослівним.

Ось виписка з   «Трускавецького вісника» за 19.10. 2012 р.: «У переддень виборів …голова ТМО Партії регіонів Лев Грицак попросив мене написати статтю про добрі справи Партії регіонів у нашому місті-курорті за останній період…»

А ось свідчення самого Грицака про Партію регіонів: «Мій вибір вступити в Партію регіонів і балотуватися на трускавецького міського голову від цієї політичної сили був непростим, але головне – він не кон’юнктурний. Цей вибір аналітично обґрунтований і усвідомлений мною. Зміна влади в нашій державі за декілька перших місяців привела до того, що в Україні припинились небезпечні руйнівні процеси як в політичному, так і в економічному житті. Мені, міському голові, як нікому, зрозуміло, що тільки така конструктивна робота всієї президентської вертикалі може дати реальні результати як на рівні держави, так і на рівні такого міста, як Трускавець».

І ще одне одкровення від Грицака: «Я вступив до Партії регіонів ще до місцевих виборів 2010 року, адже ця політична сила реально працює на покращення економіки України, добробуту наших громадян. У свій час ми всі підтримували Помаранчеву революцію, та потім почалися розбірки між Ющенком та Тимошенко, ми побачили невиконані обіцянки та зазнали гіркого розчарування. Чим все закінчилося? Відкриттям кримінальних справ. А тепер ріст національного валового продукту йде по стабільній висхідній лінії».

Честь Партії Регіонів для Лева Грицака – понад усе

І на завершення. Честь Партії регіонів Грицак захищав і як голова партійного осередку, і як очільник передвиборчого штабу Партії регіонів у Трускавці на зустрічах з громадянами, в пресі, і навіть… в суді. В позові до ГО «Українська громадянська коаліція» та Миколи Гука в 2012 році він просив суд спростувати, на його думку, наклепи на Партію регіонів та на нього, як голову її партійного осередку, і стягнути з відповідачів на користь цієї партії 5 тисяч гривень. Дрогобицький суд висловлювань, які оскаржував очільник трускавецьких регіоналів, а саме «Грицак – яничар Януковича», «Грицак! На злодієві шапка горить», «Регіони – фарисеї, мову ви вже захистили!», – не спростував та не поповнив казну регіонів 5 тисячами гривень. А отже Грицак – ким був тим і залишився. Яничаром. Відповідно до рішення суду.

About admin