Після виходу цієї публікації пройде кілька днів і місто Трускавець матиме нового господаря. Крісло мера займе хтось інший – про це уже не лише говорять цифри статистики соціологічних опитувань, але й деякі інші факти.
Днями мені потрапила до рук ще одна передвиборча реклама Руслана Козира – кольорова брошурка на чотири аркуші «Він добрий господар, християнин і патріот». А вгорі щось на зразок підзаголовка чи то серії випусків: «Чому ми підтримуємо Руслана Козира». Першу брошурку мені вручили при вході до Кінопалацу «Злата», коли там представляв свою передвиборчу програму інший кандидат – Андрій Кульчинський. Це – якби звіт Руслана Козира за п’ять років перебування на посаді. «Обіцяв – зробив! 2010-2015 рр.», а внизу підпис: «Міський голова Руслан Козир». Усередині кожної брошурки перелік пунктів, у яких, нібито, заслуги самого Руслана Ярославовича у напрямку перетворення Трускавця із такого собі занедбаного містечка у «курорт європейського значення», «найкомфортніше місто-курорт України». Читаючи ці самопохвали і патетику, мимоволі думаєш: та такий голова мав би перебувати на своїй посаді не одну каденцію підряд чи не так? Однак, навіть поверховий аналіз діяльності Руслана Козира на посаді міського голови, а також епізодичні журналістські опитування думки громадян про його роботу говорять про інше. Мерові Трускавця 2010-2015 років уже, скоріш за все, не світить залишитися у своєму кріслі на другий термін.
Я не трускавчанин, тому не можу брати участі у виборах тутешнього мера і депутатів міської ради. Однак, мені не цілком байдуже, хто тут буде керувати містом наступні п’ять років. Бо я тут працюю, тут реалізовую свої творчі зусилля у мистецькому напрямку. Та й, як громадянин України, я хотів би бачити міським головою Трускавця патріота, котрий дбає про те, щоб наше місто-курорт стало національною візиткою України й Прикарпаття. А як людина, що знається на народних традиціях та пісенній спадщині українського народу, я хотів би бачити наше місто центром духовності та культури нашого регіону. Такого й хочу бачити мера – щоб усе це реалізував. Бо розвиток Трускавця бачу за двома критеріями. Перший: це місто українське, галицьке, прикарпатське – зі своїми традиціями, культурою і духовністю. Другий: наше місто є курортом, що здатен запропонувати оздоровлення й відпочинок найвибагливішому прибульцеві з будь-якої країни світу. Обидва критерії є нероздільні, однак, акцент ставиться на першому. Ми мусимо мати власне обличчя, а не «мавпувати» когось «із-за бугра». Відпочивальники мають їхати до Трускавця не лише пити водичку, але й добре відпочити. І поїхати від нас не лише зі зміцненим здоров’ям, але й зі здоровим духом.
А тепер трохи про те, якого мера Трускавця я не хочу бачити при владі наступні п’ять років. Я не хочу, щоб Трускавцем керував брехун, піарник і лицемір. Бо як назвати людину, що думає одне, говорить інше, а робить казна що? «Обіцяв – зробив» – зовсім не означає, що так воно і є. Про гасло «Чесна влада – заможна громада» уже промовчу. А так звані «п’ять базових пакетів» Руслана Козира розберу «по цеглиночці».
«Зелене місто». У цьому «пакеті» йдеться про те, що у парку відпочинку наведено порядок, у місті створено пішохідні зони, його озеленено – висаджені декоративні дерева й кущі. Що стосується парку, то такого безладу там я ще ніколи не бачив. За винятком, хіба що, лавочок, які місцеві чи заїджі хулігани вже поламали, бо приватні охоронці на службі тут лише за дня. На території, що колись була теренкуром, місцями цілком розбита дорога, є вивернуті плити, залишки стовбурів дерев тощо. Бульвар Юрія Дрогобича «озеленили» диким способом, бо зрізали високорослі дерева й посадили низькорослі кущики самшиту. Раніше тут росла туєва алея. За головування Руслана Козира, очевидно, вирішили, що вона заважатиме торговцям вести свій бізнес з дерев’яних яток, які тут змонтували при цій же владі. Трускавецькі базари – то окреме питання. Новій владі і відповідним органам прийдеться розбиратися з ними, а також з «прозорістю» грошових надходжень від продажу продукції підприємцями. Що стосується «пішохідної зони», згаданої у розділі «зелене місто», то заслуга тут далеко не Козирова. Бо задум належить попередньому міському голові Леву Грицаку. Якби ж то Руслан Козир хоч по-людськи втілив цей проект, то й подякувати можна було б. Але ж реалізував мер справу, як то кажуть, «двома лівими руками». Зверху замощено бруківкою і, ніби, нічогенько виглядає, а всередині… Комунікації не зроблено, вода при навіть не дуже сильному дощі збирається калюжами. А коли злива, як одного літнього дня, то вся вулиця Річки водою залита. Може й весь зміст «пішохідної зони» за Козирем полягав у тому, щоб вулиця відповідала своїй назві?
«Чисте місто». Цей «базовий пакет» Руслана Козира – як насмішка. Жителі Трускавця можуть пригадати мерові, як біля баків накопичувалися кучугури сміття, його по кілька днів не вивозили. Голова усе кивав на «сміттєву» фірму: вона, мовляв, винна. Люди писали скарги, викликали журналістів. Не допомагало.
Що стосується міських вбиралень, то, дозволю собі сказати: це відкрили комерційні об’єкти. Бо туалети зовсім не безплатні. Щодо їх роботи, у тому числі й тих, якими, нібито, опікувався «Трускавецькурорт», у відпочивальників були претензії. Чому, питалися люди, вони платять за туалет у курортній зоні, де п’ють воду, сечогінну за своєю властивістю? Але на скарги людей ніхто не реагував.
Що стосується води у місті, то тут Руслан Козир не те, що не має чим похвалитися, а промовчав би краще. Кожен трускавчанин може засвідчити про її погану якість, а також про перебої з постачанням. Постійні конфлікти з фірмою «Альфа плюс» та «Дрогобичводоканалом» не вирішили проблем. Щодо теплопостачання, яким хвалиться Руслан Козир, то масовий примусовий перехід на автономне опалення призвів до того, що цілком занедбано центральну тепломережу. Сьогодні вона в багатьох місцях є аварійною і час від часу в місті виникають розриви труб. Внаслідок неполадок систем водопостачання та теплопостачання вулиці часто заливає водою.
«Зручне місто». Про яку зручність у Трускавці може йти мова, якщо маршрутки тут курсують так, що часом пішки скоріше можна зайти? Про комфорт їзди у міському транспорті уже не йдеться, взяти хоча б маршрут №1. А мер розказує, як відмінили і потім відновили рух потягів, до яких він жодного відношення не має.
А чого варті розповіді Руслана Козира про роботу лікарні – чи його це заслуга? Належне за рівень найкращого медичного закладу регіону і одного з кращих в Україні слід віддати, насамперед, головному лікарю Трускавецької міської лікарні Андрієві Кульчинському. Міська влада ж, замість того, щоб сприяти роботі лікарні, усіляко «вставляла палиці в колеса». Працівники медзакладу стверджують, що у планах мерії була ліквідація лікарні з подальшим продажем її корпусів.
Розказуючи про велику любов до дітей і турботу про їх освіту, зокрема, позашкільну, Руслан Козир також злукавив. Адже, свого часу над приміщенням Будинку учнівської творчості також нависала загроза – ходили небезпідставні чутки про наміри продати споруду. Лихо якось минуло, однак, «оптимізації» годин позашкільної гурткової роботи уникнути не вдалося.
«Перспективне місто» і «Курортне місто». Заперечити тут нічого – Трускавець має перспективу, воно є і залишиться назавжди курортом. Питання лише, чи з нинішнім господарем. Бо мало на кожній нараді своїх підлеглих повчати: «Я пів Європи об’їздив…», а краще старатися, щоб пів Європи до нас їздило. Для цього не обов’язково влаштовувати дорогі показові форуми й презентації, тим більше, виїзні, бо це неефективна трата грошей. А влаштувати, наприклад, внутрішні змагання між санаторіями на краще обслуговування, кухню, креативні підходи. Результати оприлюднювати. Кожен зі шкіри вилізе, щоб бути як не першим, то бодай не останнім.
Про «Інформаційно-туристичний центр», згаданий майже наприкінці брошурки Руслана Козира «Обіцяв – зробив», краще не говорити. Бо задля приміщення для цього «центру» мерія виселила на околицю міста книжковий магазин, що діяв тут упродовж багатьох років.
«Реальні справи – реальні зміни» – так завершується згадана брошурка кандидата на посаду міського голови Трускавця Руслана Козира. Насправді це так! Лише навиворіт.
Василь Кирилич, газета «Франкова криниця Підгір`я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень