Кожного року ми усі очікуємо на одну із найвагоміших подій – День міста, котрий традиційно співпадає із Днем медика. До того ж із року в рік це свято буває різним через насиченість програми, підбір зірок естради, котрі аж до самого салюту розважають місцевий та приїжджий люд. Та цьогоріч – не склалося. На жаль ні розваги, ні святковий концерт особливого враження не справили. Ба, навіть традиційна квіткова виставка була не такою чисельною та досить невиразною у своїх масштабах та ідеях (у ній відмовилися брати участь декілька оздоровниць міста).
Із чим це було пов’язано – залишається лише здогадуватися. Та все ж шкода, бо мусимо констатувати очевидний факт: рівень святкових заходів міг би бути кращим, як власне і насиченість святкової програми. Що ж до останньої – то саме її зміст спонукав багатьох того дня залишитися вдома через відсутність направду цікавих розважальних заходів.
То ж що насправді завадило організаторам попрацювати над програмою? Невже відмовка і цього разу буде банальною – відсутність коштів? Тож на такий випадок існує чимало дружніх до міської влади господарюючих суб’єктів. А можливо забракло фантазії, як не крути, за відсутності головного культорганізатора – начальника відділу культури – організувати та провести такий масовий захід виявилося вкрай важко.
Існує ще й третя версія, котра дуже кидалася у вічі – байдужість та непереможний всеукраїнський пофігізм. Літературною це звучить як тотальна відсутність будь-яких переживань (у нашому випадку – за імідж міста) та прагнень, а ще це черговий і досить виразний жест неповаги у бік громади. Цікаво, чи вона усвідомила та роздивилася його? Тоді, коли знудившись біля сцени разом із парою тисяч відпочивальників та кількома сотнями заїжджих із сусідніх міст шукала притулку у місцевих шинквасах, коли безцільно бовталася серед численних яток та базарчиків, аби дочекатись салюту (котрий на відміну від усіх інших заходів таки справив враження), щоби потім понівеченими вулицями та потовченими тротуарами повернутися до звичної буденності. От така, бачте, криза жанру. Глибока і дай Бог не затяжна, бо попереду ще кілька масових заходів міського рівня. Маємо надію: усе буде інакше, продуманіше, поважніше і якось жвавіше. Бо, зрештою, Трускавець, його мешканці, а ще більше його гості, котрі з’їхалися з усіх-усюд, заслуговують на краще ставлення, заслуговують на те, що ми можемо дати навіть за відсутності великих коштів: увагу, повагу та гостинність.
Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень