Протягом 7-9 вересня в Бориславі проходив Перший Міжнародний Форум Нафтовиків. Розпочався Форум науково-практичною конференцією «Стан, проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України». Вузька спеціалізація тем не виправдала очікувань, що захід буде нудним та незрозумілим. Навпаки, кожен, кому вдалося побувати на конференції, котра проходила в міському Палаці культури, відкрив для себе багато нового, цікавого, незвичного.
Відкрили Міжнародний Форум Нафтовиків заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Михайло Янковський, міський голова Борислава Володимир Фірман, заступник голови Державної служби геології та надр України Сергій Радованов, Президент Української нафтогазової академії, кандидат технічних наук Богдан Клюк, начальник НГВУ «Бориславнафтогаз» Ігор Михайлишин, кандидат геологічних наук, професор, викладач Української нафтогазової академії Анатолій Коваль.
«Сьогодні проблеми Борислава, як і проблеми промислового видобутку нафти винесено на державний рівень», – зазначив у своєму вступному слові заступник голови ЛОДА Михайло Янковський. «Поряд з видобутком нафти потрібно в комплексі вирішувати такі проблеми як переробка цієї ж нафти, транспортні проблеми, а голосне – проблеми екологічні. На жаль, ті, хто користується родовищами, ще в недостатній мірі фінансують вирішення екологічних проблем», – додав Михайло Петрович та висловив надію, що Форум Нафтовиків допоможе у вирішенні наболілих питань, адже шляхи виходу з ситуації потрібно шукати всім спільно. Також Михайло Янковський передав учасникам Форуму вітання від губернатора Львівщини Михайла Костюка.
«За двадцять років незалежності України були втрачені зв’язки між підприємствами Борислава, немає комплексного підходу до вирішення проблем, котрі актуальні для цілого міста», – наголосив у своєму виступі мер Борислава Володимир Фірман. Про те, що пан Володимир – перший мер, який не тільки говорить та обіцяє, але й робить реальні кроки, сказав Тадеуш Скшежина з Польщі. Цей 91-літній уродженець Борислава розповів про давню славу містечка, званого ще «галицькою Каліфорнією». Так, саме в Бориславі у 1904 році пройшла перша зустріч техніків, саме в Бориславі рівно 100 років тому (1912 рік) була споруджена перша геологічна станція в Європі, саме Борислав – єдине місто, розташоване на діючому нафтогазовому родовищі. В міжвоєнний період (1919 – 1939) тут мирно проживали поляки, українці, євреї і зараз пан Скшежина пропонує руку дружби та допомоги чинній владі Борислава від його вихідців – поляків, для котрих польський Валбжих став другою домівкою. Вірніше, співпраця між бориславцями теперішніми та бориславцями колишніми існує і це дає великі надії, що польське лобі сприятиме залученню коштів Євросоюзу для вирішення багатьох проблем міста нафтовиків. Виступили також інші гості з Польщі – заступник Президента міста Валбжих Зиґмунт Новачек та представник нафтової фірми з Кросна Ян Сех. З Італії приїхав професор Домініко Щерсо (Генуезький університет, факультет інженерії та геології), який зацікавився можливістю інвестування та розповів про проекти, пов’язані з кіотськими протоколами. А згодом присутні слухали надзвичайно цікаві доповіді вже згадуваних вище Ігоря Михайлишина та Богдана Клюка, а також представника НГВУ «Бориславнафтогаз» Михайла Данчишака, професора Львівської політехніки Михайла Братичака, доцента Дрогобицького педуніверситету Мирона Цайтлера, головного лікаря бориславської міської лікарні Віталія Головчака та інших.
Тадеуш Скшежина та кожен з доповідачів згадували про історію Борислава, про ями-дучки, де збиралася нафта, яку вручну за допомогою кінських хвостів та іншими способами збирали «лебаки», про перше застосування нафти. Наш край може по праву гордитися своїм внеском у розвиток світової цивілізації і це не просто слова. Так, хіба можна переоцінити вклад вчених Лукасевича та Зега, які першими здійснили розподіл нафти на фракції та винайшли гасову лампу? Хіба забулося, що першу в світі телеграфічну лінію ізолювали власне бориславським озокеритом – земляним воском, аналогів якому немає в світі? До речі, коли прокладали трансатлантичний кабель, його теж ізолювали бориславським озокеритом. А чи кожному з нас відомо, що існувало Трускавецьке нафтове товариство, яке займалося видобутком нафти (в тому числі і в Трускавці), яку згодом переробляли в Модричах і гасом з якої освітлювалися вулиці Дрогобича, Самбора, Львова, Парижа, Відня? Чи знаємо, що першу свердловину ударним способом пробурили у Східниці і що найглибша свердловина того часу була саме на Орівському родовищі? Тепер обидві вони законсервовані, але місця їхнього знаходження нафтовики знають, розповів представник НГВУ «Бориславнафтогаз» Михайло Данчишак.
І ця «мразь» (від цього слова походить назва місцевості Мразниця в Бориславі), «кип’ячка», як називали нафту, стає цінним продуктом, яку можна застосовувати не лише для лікування шкірних захворювань худоби. Дучки (місця самовільного витоку нафти на поверхню) поступово перетворюються в криниці-копанки, їхня глибина сягає вже 70 метрів. Робітники спускаються в них і дістають «замороки» через «сопух». Дуже гарно про це описали наші українські письменники Стефан Ковалів та Іван Франко.
Тільки в ХІХ столітті при видобутку нафти в Бориславі загинуло біля 40 тисяч осіб і головна цьому причина – відсутність елементарної техніки безпеки, суто споживацький підхід з метою максимальної наживи на природніх багатствах краю.
На початок ХХ століття Борислав стає третім у світі центром нафтовидобутку (після Пенсильванії та Баку). Та всі фірми з нафтовидобутку були зареєстровані не в Бориславі – Трускавець, Львів, Париж, Варшава, Відень (всього 30 підприємств). Коли говоримо про Борислав, маємо на увазі його сьогоднішню територію, бо до 1933 це було невеличке містечко (нинішній центр) та кілька сусідніх сіл – Мразниця, Тустановичі, Губичі, Волянка, Баня Котовська. Видобуток нафти в Бориславі та Східниці став поштовхом до будівництва в Дрогобичі першого заводу з її переробки (під назвою «Ґаліція»). Напередодні І світової війни розпочалося будівництво ще одного, вже не приватного, а державного заводу, знаного як «Польмін» (розшифровується як Польський завод мінеральних олив). Ці два заводи і стали основою теперішнього НПЗ «Галичина».
Михайло Братичак із Львівської політехніки зауважив, що якщо в давнину всі війни розпочиналися через жінок, то тепер – через нафту. І йому важко було щось заперечити. Згадаймо Іран, Ірак, Кувейт, згадаймо постійну близькосхідну проблематику, згадаймо, врешті-решт, коливання цін на бензин і нервування наших українських водіїв. За всім цим – нафта. І Борислав, маючи такий ресурс, мав би в золоті купатися. Мав би…
Професор Братичак розповів присутнім цікаву історію, напівправду, напівжарт. Коли нафтовик прийшов додому, жінка почала крутити носом: «Ой, як же від тебе смердить». «Якби від мене не смерділо, то і ти не пахла б дорогими парфумами», – справедливо відповів їй чоловік. Важка праця нафтовика, важка і небезпечна. Але недарма нафту називають «чорним золотом», бо платять за неї дійсно щирим золотом, твердою валютою. Її видобуток породжує немалі екологічні проблеми, а сировина далеко не коштує стільки, як остаточні продукти нафтовидобутку. Тож повернутися лицем до вітчизняного нафтовидобутку закликали державу присутні учасники науково-практичної конференції, адже, як не дивно, але ця важлива галузь економіки потребує державної підтримки. Не так фінансової, як законодавчої. Але це вже – інша історія.
Є ще багато чого недослідженого та таємничого в історії з нафтою. Взяти хоча б Трускавець – славнозвісна «Нафтуся» утворилася в породах, звідки було видобуто нафту. Розрив нафтових пластів у Бориславі призвів до ускладнень з водою, котра в криницях стала непридатною до пиття. Вченим важко пояснити буйну вегетацію там, де здійснюється чи здійснювався нафтовидобуток. Доцент Мирон Цайтлер з ДДПУ висловив припущення, що в Бориславі на землях гірничого відводу можна було б вирощувати енергетичні рослини. Як є бажаючі їздити на екскурсії в Чорнобильську зону, так вже є цікаві швейцарці, ладні їздити місцями нафтовидобутку. Про те, якими хворобами найчастіше хворіють бориславці, розповів головний лікар міської лікані. Про ці та інші моменти говорили учасники науково-практичної конференції.
В програмі Міжнародного Форуму Нафтовиків було також освячення пам’ятної таблиці автору 14 винаходів Еммануїлу Чекалюку (на будівлі НГВУ «Бориславнафтогаз»); освячення музею-скансену під відкритим небом в парку культури, експозиції якого поповнюватимуться; святковий обід в ресторані «Оранда»; великий концерт в Палаці культури нафтовиків; секційні тематичні засідання; мистецький фестиваль «Борислав сміється»; презентація фотоальбому про Борислав та інші заходи. Закінчиться Міжнародний Форум Нафтовиків 9 вересня, в День міста, котрий щороку святкується в другу неділю вересня (День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості).
Форум Нафтовиків став великим успіхом місцевої влади хоча б тому, що питання були обговорені відкрито і вперше за багато років вирішувати їх намагатимуться спільно різні установи, різні гілки влади, із залученням інвестиційних коштів та, можливо, грантових ресурсів та коштів ЄС. Головне – зроблено перший крок. Є надія, що вирішення таких екологічних проблем як загазованість Борислава чи занедбана озокеритна шахта (унікальна в цілому світі), а також витоки нафти чи забруднення території, вдасться зрушити з мертвої точки. А продовження теми екологічних проблем нашого регіону – вже незабаром. Адже в кінці вересня 2012 року відбудеться конференція з питань екології Борислава та Стебника, про що повідомив на Міжнародному Форумі Нафтовиків заступник голови Державної служби геології та надр України Сергій Радованов. Конференція проходитиме з ініціативи та за сприяння кандидата в депутати ВРУ, уродженця Борислава Віктора Конца.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень