Схоже на те, що Лев Грицак не хоче для себе зрозуміти одну істину – всьому є межі. І його можливостям теж. Його намагання допомогти всім, зробити добро кожному, вирішити проблеми так, щоб і вовк був ситий, і кози цілі, не завжди знаходять розуміння в оточуючих. Забуває він і про правило, що робити добро насилу – робити гірше собі. Люди по природі своїй невдячні і отримавши щось один раз, вдруге чекатимуть цього добра як чогось належного. І так у Лева Грицака за роки появилося багато «нахльобників» і «друзів», які намагаються використати його по повній, а віддача взамін – нульова. І саме з числа цих «друзів» появляються найгірші зрадники Грицака, як це мало місце на виборах 2006 року. Не виключено, що так буде і тепер, коли «друзі» працюватимуть проти нього, а після його перемоги знову полізуть цілуватися. І Грицак їм пробачить – в цьому теж його хиба, яку він вперто не хоче виправляти.