Проблема постачання у Трускавці гарячої води існує вже упродовж кількох років. Сьогодні гарячої води у кранах трускавчан нема зовсім. Щодо цієї проблеми жителі Трускавця раз у раз зверталися до влади – колишньої та теперішньої. Та відповідала та реагувала по-різному. Варто проаналізувати «епопею» з водою лише за останні п’ять років, щоб бачити, як мінялося ставлення влади до проблеми, а значить – і до людей. Хоч проблеми з гарячою водою були й тоді, але її намагалися вирішувати фахово.
У 2006 році міська влада Трускавця в особі Лева Грицака та КП «Наше місто» обіцяли трускавчанам гарячу воду. Обіцянку виконали – від початку грудня до помешкань трускавчан було відновлено подачу гарячої води. Відповідно до встановленого і затвердженого тоді графіку, тепловодопостачання в оселі трускавчан здійснювалося двічі на день: від 7 до 10 години та з 18 до 22 години. У вихідні трускавчани отримували гарячу воду на дві години довше. Лише чотирьохповерховий будинок на вулиці Стуса, 4 був тоді без гарячої води – за непомірно великі борги.
У 2009 році гаряча вода для трускавчан стала уже нереалізованою мрією – з кранів текла лише холодна. На звернення громадян тодішній директор КП «Наше місто» Юрій Алієв твердо відповідав: «Гарячу воду подамо хоч сьогодні, але через великі борги трускавчан перед нашим підприємством цього зробити не можемо». Юрій Юрієвич тоді говорив, що за умови погашення боргу хоча б 80 відсотків споживачів, гаряча вода потече з кранів у помешканнях трускавчан. Тобто, усе більше залежало від самих жителів міста.
У 2011 році гарячої води в оселях не буде – тут уже марні жодні сподівання й очікування на милість влади. Не відомо, що відповідає з цього питання на звернення громадян міський голова Руслан Козир у нього на прийомі, але те, що є оприлюднене на сайті Трускавецької міської ради щодо гарячої води – просто здивувало. Цитуємо фрагмент сторінки «Думка громади». Запитує Іван Понтій: «Чи не можна подавати гарячу воду хоча би раз на тиждень, приміром, в суботу?» Відповідь, підписана Русланом Козиром, є такою: «Шановний пане Іване! На жаль, подавати гарячу воду інколи, скажімо, у суботу, як ви просите, – неможливо, тому що тоді вода у нас вийде просто «золотою». Це буде дуже дорого для мешканців і збитково для комунального підприємства. Така практика застосовувалася перед минулими виборами: коли гарячої води практично ніхто не бачив, а збитковість комунального підприємства становила понад 300 тис. грн. А щоб люди мали гарячу воду, раджу облаштувати помешкання індивідуальним опаленням, у такий спосіб значно здешевляться витрати на обігрів помешкання і, запевняю, усі вкладення окупляться дуже швидко, притому, що ви матимете постійно гарячу воду».
Тобто, як у радянському стилі – «до революції» і « після революції». Усе, мовляв, винна колишня влада, і гарячої води, нібито, «практично ніхто не бачив». Хочеться запитати Руслана Козира: «Чи 2006 рік не був «перед минулими виборами»? Але ж тоді була гаряча вода! Чи 2009 рік не був тим самим періодом «до революції»? Але ж і тоді була можливість подачі гарячої води за певної умови, бо за надані послуги, усе-таки, погодьтеся, треба платити. А тепер, «після революції», тобто, після приходу нової влади з просвітленими головами, жителям Трускавця радять облаштовувати собі автономне опалення, а хто на це не спроможен – гріти воду у тазику. І жодної аргументації – чому Божий дар, вода, має бути «золотою», тобто, дорого обходитися людям.
Василь Кирилич, газета “Франкова криниця Підгір’я”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень