Антипольська істерія

Di­vide et im­pera. Розділяй і володарюй. Цей принцип діяв, діє і буде діяти. Причому ефективно.

Можна не любити Росію (Московію), навіть ненавидіти її. Але не можна не захоплюватися її вмінням користуватися принципом «Di­vide et im­pera». Вміло маніпулюючи на протиріччях, на економічних інтересах, на конфліктах давніх і нових Москва на чолі з Путіним відроджує імперію. На жаль, більшість світу за цим спостерігає і зовсім не протидіє.

Україна та Польща, українці та поляки. Дві держави та два народи, які Москва кривдила не раз. Кривдить і зараз. Куріца нє птіца – Польша нє заґраніца. Враґ, нєдружєствєнний Рассіі. Хахляндія, малароси, укропи, майданутиє. Це реалії, бо саме так сприймають Польщу та Україну «ат Маскви да самих даакраін».

В час, коли маємо спільного ворога, цей ворог пробує нацьковувати нас одне на одного. Причому пробує успішно. Кількість публікацій в українських ЗМІ та українському сегменті Інтернету різко зросла. І продовжує зростати. Та так, що інколи складається враження, що не Крим і не ситуація на Донбасі є актуальними для України питаннями, а справи 70-річної давнини.

Щоб відповісти на питання «Хто винен?» і «Що робити?», слід виходити з іншого. Cui pro­dest? Кому вигідно? Та тому, хто успішно реалізує принцип «Di­vide et im­pera».

Є кілька фактів, які є беззаперечними. Їх визнають історики, їх визнає суспільство. Як в Польщі, так і в Україні.

Факт перший. Українці та поляки вбивали себе взаємно. Поляки вбивали українців? Так. Українці вбивали поляків? Так. Все, крапка. Це було, факт. Але маніпуляція полягає якраз в тому, щоб не лише постійно про це нагадувати, а й сформувати думку, що ці кляті вороги (українці чи поляки – в залежності до якого народу ти належиш) готові знову вбивати. Зараз.

Хто кого більше вбив? Хто і за що вбивав? На ці питання відповідь мали б дати незаангажовані історики, якщо такі є. Спільна українсько-польська комісія могла б діяти і виходити з якимись пропозиціями. Але цього немає. Є істерія, на якій вигідно спекулювати, особливо ультра-правим. Відбувається роздмухування проблеми, яка за останні 25 років (чи і всіх 70) була болючою темою для дуже-дуже вузького кола.

Факт другий. Є нащадки постраждалих. Від Волинської різні, від операції «Вісла», від етнічних чисток-зачисток. Це живі люди. Але не вони роздмухують цю істерію, а політики. І це факт третій, найголовніший. Роздмухують істерію ті, хто нікого з близьких не втратив, хто до ладу не знає всіх перипетій страшних трагедій середини ХХ століття, а будує свій імідж, піар на чужому горі.

Чи винні поляки, що вбивали українців? Так. Чи винні українці, що вбивали поляків? Так. Хто винен більше? І тут треба зупинитися. Чи маємо ми право задавати це питання? І чи взагалі етично його задавати?

Якщо у випадку з Голодомором винуватця можна назвати однозначно, то у випадку збройних конфліктів та вбивств цивільного населення в 1940-х роках таких винуватців є декілька. В тому числі ультра-праві, чию ідеологічну спадщину сповідують сьогодні певні групи осіб в Польщі та Україні.

Що може бути у випадку загострення українсько-польського протистояння? Переслідування, погроми, замороження дипломатичних стосунків? Навряд. Хоча і це, звісно ж, влаштувало б Московію. Та для неї буде прийнятним і такий результат, коли обидвох її ворогів (Польщу та Україну) світ сприйматиме як країни, де панують нетерпимість та нетолерантність і де живе надто багато ксенофобів та крайніх націоналістів чи шовіністів. Показати в найгіршому світлі, ізолювати, висміяти, принизити – Москва це вміє робити. Причому не лише руками своїх політтехнологів, яких кишма кишить в наших країнах, але і руками нерозумних «патрийотів», котрі зараз піднімають «хай» по обидва боки кордону.

Нема вільної Польщі без вільної України. Кордони наших держав непорушні. Польща – адвокат України в Євросоюзі. Україна та Польща – стратегічні партнери. Про це зараз говорять щораз рідше. І не винні в цьому PiS (партія «Право і справедливість», яка зараз має владу в Польщі), «Свобода», ОУН чи комбатанти Армії Крайової. Винні ті, кому це вигідно.

Істерія пройде, промине. Україна вийде з кризи. Польща видворить тих, хто зараз живе за рахунок московських подачок і сіє смути. Україна та Польща знайдуть порозуміння у непростій справі подій 1940-х років. Вірити хочеться саме в це, а не у спалені церкви в Польщі і костели в Україні, не у повішених поляків в Україні і українців в Польщі, не у залізну стіну на кордонах та в душах.

Те, що зараз говориться, дуже нагадує фрази зі сторінок пропагандистських підручників радянської доби. Польські пани гнобили, католики знущалися, православні козаки хоробро захищали, Визвольна війна, добровільне об`єднання з братнім російським народом. Дежа вю. Це в Україні. А в Польщі – Креси, од можа до можа, людобуйство бандеровцув, ґльорифікац`я мордерцув, здрада, конєц з украіньцамі. В Україні антипольська істерія набирає обертів, в Польщі антиукраїнські настрої посилюються. Москва почала наступ, відкривши новий фронт. Чи скажемо їй «No pasaran!».

…Інколи краще помовчати. І подумати, перш ніж поширювати те, що спричиняє ненависть. Бо тоді дуже тішиться диявол – не лише той справжній, але і в Москві.

Ненависть можна перемогти тільки любов`ю…

Володимир Ключак

About WOLODYMYR

Błogos­ławieni którzy wprowad­zają pokój, al­bowiem oni będą naz­wani syn­ami Bożymi.