Всі розрекламовані зусилля влади здешевити енергоресурси в реальності поки призводять лише до перманентного зростання тарифів на житлово-комунальні послуги… На тлі непідвищення зарплат і постійного здорожчання продуктів зростання вартості ЖКП б`є по пересічному українцю особливо боляче. Показові результати опитування читачів сайту УНІАН-Економіка, у яких ми поцікавилися “Які важливі покупки Ви збираєтеся зробити в 2011 році?”. Так ось – більше 55% читачів, що взяли участь у голосуванні, обрали варіант відповіді: “Значних придбань не планую – вистачає тільки на поточні витрати”. Навіть з усіма похибками щодо репрезентативності, вибірки і т.д. і т.п. тенденція очевидна – практично половині населення доходів вистачає, в основному, на харчування та оплату за житло, плюс по мінімуму одягтися-взутися.
Додатковим пудом негативу є й те, що споживачі невпинного подорожчання послуг так і не можуть зрозуміти – за що власне вони стільки платять. Адже ні кількість, ні якість послуг не поліпшуються (дякуємо, якщо не погіршується). Плюс до цього – абсолютна непрозорість формування тарифів, що дозволяє закладати у вартість багато речей, які мають до тарифів вельми опосередковане відношення. І при цьому ніхто не поспішає розкривати “секрети майстерності” в тарифоутворенні. Але про це – нижче…
Спасибі, партія, за…
Утім, шановний електорат, не варто особливо обурюватися. Стратегія економічних реформ на 2010-2014 роки, презентована 1 червня минулого року Президентом Віктором Януковичем, передбачає приведення тарифів на комунальні послуги для населення до економічно обгрунтованого рівня до кінця 2012 року. Отже, ідея почала втілюватися в життя.
Згідно з рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), з 1 січня 2011 року, після відповідного розпорядження місцевої влади, тарифи на теплову енергію підвищаться на 35%. З 1 квітня очікується 50% збільшення ціни на газ для населення (варто відзначити, що за чутками, ціна російського газу в січні-березні поточного року складе близько 270 доларів за тисячу кубометрів, що на 5% більше, ніж у жовтні-грудні 2010 року. Спасибі дружньому народові і влади рідний!).
Крім того, НКРЕ 13 січня п.р. на 30% підняла ціну кіловат-години для населення, яке використовує понад 150 кіловат-години в місяць у будинках без електроплит і понад 250 кіловат-години – в будинках з електроплитами і електронагрівальними приладами (виходить, якщо хочеш платити менше, сиди в повній темряві!). Новий тариф запрацює з 1 лютого. При цьому дане підвищення є стартовим з доведення вартості кіловат-години для населення до економічно обгрунтованого рівня. Згідно з планом виконання президентської програми економічних реформ на 2010-14 рр., практика перехресного субсидування на енергоринку повинна бути повністю ліквідована в червні 2012 р.
У цілому, за підрахунками Національного форуму профспілок України, в 2011 році додаткові витрати кожного домогосподарства на комунальні платежі – за житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива – зростуть в середньому на 1 тис. 700 грн. на рік.
У принципі, в Україні діє ланцюгова реакція. Владі потрібні гроші для латання бюджету. Вона залазить у борги. Кредитори – Міжнародний валютний фонд (до речі, ми як позичальники в списку МВФ на другому місці з сумою 14,2 млрд. дол, нас випереджає Румунія, а за нами – Греція) та інші фінансові інститути з задоволенням підсаджують нас на кредитну голку, але пред`являють зустрічні умови. Ми зобов`язані їх свято виконувати. Серед них – приведення тарифів до економічно обгрунтованого рівня, причому добре, що погодилися на поступки і не в один момент звели їх зі 100% точністю, встановлення максимального розміру пенсій, підвищення пенсійного віку і зниження пенсійних виплат працюючим пенсіонерам. Не забули кредитори і про злощасний бюджет. Його треба зробити бездефіцитним, а також підвищити ВВП і скоротити інфляцію. Між тим, держборг росте, економіка гальмує (на нинішній рік прогнозують зростання негативного сальдо торгівельного балансу на 1 млрд. дол. – до 3,9 млрд. дол.!), Зарплати «заморожуються», соцвиплати скорочуються. Іншими словами, обіцяного підвищення добробуту українців чекати не варто. Але при цьому за абсолютно все платити доведеться більше, причому в кілька разів. Ось така невесела історія…
Комунальні тарифи: all inclusive і навіть трішки більше? ..
Але, повернемося до тарифів. У цій сфері запитань більше, ніж відповідей. Наприклад, ціноутворення. 9 липня 2010 р. був прийнятий Закон «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України». У функції нацкомісії входить встановлення тарифів на ЖКП для населення.
Згідно з документом, регулятор мав запрацювати з 1 січня 2011 року, а до того часу його обов`язки тимчасово виконує НКРЕ, що вона і робить з 15 жовтня минулого року. Раніше розмір більшості комунальних тарифів встановлювався рішенням місцевої влади з урахуванням висновків Державної цінової інспекції. Але нацкомісія так і не запрацювала, вона існує поки тільки на папері. Виникає питання, як же НКРЕ розраховує тарифи? .. А головне, що проконтролювати та оцінити коректність їх встановлення практично неможливо…
Як зазначає директор «Інституту міста» Олександр Сергієнко, розміри тарифів на житлово-комунальні послуги є необгрунтованими, а структура – абсолютно непрозорою. «У розмірі тарифу на тепло і гарячу воду вартість газу становить, за різними даними, від 53% до 65%, а підприємства теплокомуненерго отримують його за єдиною для всіх ціною. Тому логічно очікувати, що вартість одиниці теплової енергії буде відрізнятися в різних регіонах не більше ніж на 15% – 25%. Проте, насправді, місцева влада і НКРЕ, яка зараз встановлює тарифи, мають широкий простір для маніпуляцій цифрами», – підкреслив експерт.
За його словами, приміром, у Києві «фактична собівартість» однієї гігакалорії, заявлена владою як «економічно обгрунтована», становить 231,55 грн. (без ПДВ), а в Запоріжжі, Білій Церкві, Тернополі, Харкові, Хмельницькому, Чернівцях, Чернігові – набагато менше, а найдешевша в Черкасах – 200,09 грн. Разом з тим, у Сімферополі, Донецьку, Кіровограді, Луганську, Одесі, Севастополі одна гігакалорія набагато дорожча – від 301,13 грн. до 341,63 грн., в Ужгороді – в цілому 715,40 грн.!
«Розбіжності вартості у 1,5-3,5 рази не мають раціонального пояснення, – вважає О.Сергієнко. – Єдино можлива причина таких цінових стрибків полягає в тому, що підприємства включають у тарифи витрати, які не йдуть безпосередньо на виробництво теплової енергії, а вони у всіх різні».
Також помітно відрізняється вартість опалення 1 кв. м у різних містах України.За словами експерта, тариф на опалення встановлюється або єдиний на цілий рік, або сезонний, коли населення платить лише в опалювальний період, або двоставковий, коли в сезон оплачується опалення, а не в сезон – обслуговування та утримання обладнання.
«Якщо привести всі види тарифів до єдиного, то вийде, що в 19 обласних центрах тариф на опалення одного квадратного метра нижче, ніж у Києві – 4,52 грн. (у перерахунку на сезонний тариф), і тільки в Сімферополі, Львові, Миколаєві, Полтаві, Чернівцях та Чернігові вищий – від 4,67 грн. до 5,78 грн. Аномальний випадок – Ужгород, де вартість опалення 9,17 грн. за кв. м», – пояснює експерт.
«Таким чином, влада малює українцям фантастичні цифри, а проконтролювати та оцінити коректність встановлення тарифів неможливо, оскільки вони приховуються від громадськості, що суперечить нормам закону «Про житлово-комунальні послуги», який передбачає «відкритість, доступність і прозорість структури тарифів для споживачів та суспільства», – підсумував О. Сергієнко.
Ну, з ціноутворенням більш-менш все зрозуміло (у тому сенсі, що нічого не зрозуміло), а якщо і є питання, то все одно за рахунками платити доведеться. Між тим, як показує практика, подорожчання комуналки призводить до зниження рівня оплати. Ось тут-то і спливає ще одна проблемка, яка нас торкнеться безпосередньо – відновлення пені. Дуже сумнівно, що це – ініціатива МВФ. Швидше, бажання влади себе убезпечити…
Окремо варто відзначити, що перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Олександр Мазурчак, мабуть, з урахуванням обурення мешканців столиці, яким доведеться тепер платити квартплату в 1,3 рази більшу, заявив, що киянам не будуть нараховувати пеню. Цікаво, а як же закон? Або рішення КМДА тепер можуть підміняти закони, прийняті ВР?
(17 грудня 2010 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про тимчасову заборону стягування з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», який передбачає з 1 січня 2011 року нарахування пені населенню за несвоєчаснуоплату ЖКП. 21 грудня Президент його підписав.).
Коло отримувачів субсидій суб`єктивно-об`єктивно обмежене…
Додатковий тривожний момент – декларації, що від зростання тарифів реально нужденні громадяни захищені механізмом субсидій, не зовсім відповідають дійсності. На ділі – коло цих претендентів звузили капітально ще минулого року, причому виходячи з надуманих висновків, які базуються на принципі “ви щось певне маєте або ви можете гіпотетично продати те чи це і отримати дохід”, а значить – субсидія не для вас. Згідно з прогнозними розрахунками Міністерства соціальної політики, закладеними у бюджет на 2011 рік, кількість одержувачів субсидій на оплату ЖКП у поточному році має подвоїтися, в порівнянні з попереднім роком – з 605 тис. сімей до 1 млн. 291 тис. сімей, а середній розмір субсидії – з 1969,2 грн. на рік до 2737,90 грн.
Як роз`яснили в Мінсоцполітики, кількість в 1 млн. 291 тис. родин є середньорічним показником. Насправді вже до кінця 2010 року субсидії отримували понад 1,5 млн. сімей. Але у відомстві заспокоюють – закладених ресурсів цілком достатньо для забезпечення даних потреб.
І навіщо ж, питається, збільшувати тарифи, і при цьому знаходити з урахуванням 52 млрд. дол. держборгу величезні кошти, щоби народ зміг їх оплатити?..
Голова Національного форуму профспілок України Мирослав Якібчук заявив, що профспілки звернуться до суду, якщо влада спробує підвищити комунальні тарифи. За його словами, головною проблемою в ситуації є непрозорість дій влади.
«Ми провели по всій Україні захід: перевіряли, як на сьогоднішній день виплачуються субсидії. Уряд відзвітував, що у нас спрощена система отримання субсидій. Але ми побачили практично зворотну картину. У сільській місцевості люди не можуть отримувати субсидії. Використовується проста мотивація: у вас є земельна ділянка, город, худоба, кури і тому ви не можете отримати… Бюрократична тяганина призводить до того, що люди відмовляються від можливості її (субсидію) отримати. Відмовляються від тупого ходіння кабінетами», – розповів лідер НФПУ.
Коментуючи той факт, що в сусідніх з Україною країнах тарифи на комунальні послуги значно вищі, М. Якібчук наголосив, що збільшувати тарифи можна лише тоді, коли підвищується рівень заробітної плати і доходів населення. Від себе можна додати – і коли немає заборгованості з зарплатні (чим Україна похвалитися не може). На сьогоднішній день зарплатний борг перевищує 1 млрд. грн. Може, нам пора, як у далекі 90-і, “включати лічильник” вже на адресу влади?
М. Якібчук заявив, що профспілки «будуть знову подавати до суду, будуть апелювати до уряду… Є закон, який зобов`язує уряд дати роз`яснення і обгрунтувати прийняття нових тарифів. “Якщо уряд це не врахує, будемо звертатися до Президента для того, щоби він ветував їх прийняття до того часу, поки не буде чітко прописана формула, за рахунок чого буде компенсуватися незабезпеченим громадянам України підняття тарифів, і будемо ставити питання про підвищення заробітної плати для того, щоби можна було їх сплатити».
Цікаво – чи вдасться профспілкам залишитися до кінця такими ж жорсткими і послідовними, як півтора роки тому, коли восени 2009 року тарифи на газ для населення так і не дали підвищити. І тодішня влада, невинно дивлячись в очі МВФ, послалася на твердість і неприступність профспілок.
А поки, пані і панове, готуйте гаманці і вивертайте кишені. А потім, коли вас обдеруть як липку, поміркуйте, хто ви насправді…
Олена Бистрицька (УНІАН)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень