/Найбільше випадків амнезії рідної мови в Галичині – у Трускавці/
Будь-який довідник вкаже, що Трускавець розташований у Львівській області. Проте в контексті мови написів – не поступається місту русифікованої України. Ще можна було б зрозуміти необхідність перекладу літературного твору тощо, але терміни медицини і сфери послуг на загал звучать доволі схоже, коли і є суттєві відмінності, то приїжджі не з Китаю чи Руанди. З іншого боку двомовність, а часто, це лише російською, можна трактувати як подвійну зневагу – до себе (надмірне угодовство) і до іншомовних гостей (вважати росмовних настільки тупими, що не зрозуміють мови держави, в якій живуть). Про тупість підтверджують слова старшої жінки із батьківщини козацької вольниці – Запоріжжя: «Я нє панімаю ету речь». Хоча інший молодий чоловік з Дніпродзержинська (тепер – Кам’янське) говорив українською мовою. На жаль, правдою є те, що ніде не видно українського угодовства так, як на курортах Західної України..
В санаторіях продаються соки, «свіжо віджаті», на коректну заувагу, що це русизм і ближче до кримінального сленгу, чому б не виправити, продавець-юне дівча набурмосено відвертає голову. В їдальні санаторію «Бескид» всі оголошення російською мовою, талонів – лише на «питание». Якщо робочі – місцеві, то адмінперсонал «столовой» – з Дніпра чи Донецка. Українську мову знають і говорять, але явно невдоволені проханнями говорити нею. Інший приклад виглядає як дискримінація і меншовартість українців. Реклама елітних номерів – двома мовами: російською і польською.
Деякі місцеві продавці обурюються на питання, чому саморобні етикетки «на русском». У Східниці жінка-турагент запропонувала на поїздку, але на «общєпанятном». На моє здивування, чому, галичанка далі, чуючи мою мову, говорить не українською, вона сказала, що може й італійською – нуль логіки.
Неприємне враження викликає пропаганда поїздок до «святинь» московського православ’я, зокрема, на Тернопільщину, у Почаїв, «гдє Бог не панімаєт на українском». Назвати це просто сакральними мандрівками, які пропонують похмурі жіночки в хустинах, було невірно. Як і всюди, єдино правильне трактування життя пропонують свідки Єгови. Інші релігійно-культурницькі обмеження, які вже захопили Європу, захоплюють і Україну, все більше помітно «жінок, які вічно мерзнуть в голову» – мусульманок.
Книги у Трускавці доволі широкого вибору. Зокрема, про Степана Бандеру, Романа Шухевича, УПА тощо державницької позиції є українською і російською мовами. Ще б видали польською, бо і серед поляків є чимало розумних людей, яким варто прочитати правду.
Слід визнати, сфера послуг у Трускавці розвинута по-різному. Безліч кафе і ресторацій з колоритними інтер’єрами та назвами, серед яких: «Гражда», «На здоров’я», «Ярославна» і навіть «Ёма-е». Музей «Криївка» був або без світла. або без екскурсовода – зачинений, врешті мені вдалося потрапити туди – один з небагатьох осередків українства у курортному місті. Мистецтвом наповнюють сприйняття картини художників. Окрім картин, центр міста майорить рекламою різноманітних туристичних поїздок, а хто знає місцевість, може й сам мандрувати. Попри все, дозвілля у тому чи іншому курортному місті залежить не так від сфери послуг, як від власного уміння урізноманітнити час вартісним пізнанням.
Осередком української культури на теренах краю вже не перший рік став мистецький літературний фестиваль «Пегас» у Дрогобичі і Нагуєвичах до річниці народження Івана Франка, організатором якого був Василь Кузан, письменник, начальник відділу культури і туризму Дрогобицької РДА, до слова, і гість одного з Чортківських фестивалів.
Цього літа знову побував у санаторії «Конвалія», за що висловлюю подяку Фонду соціального страхування м. Чорткова. Попри віддаленість від міста і складність транспортування (власні ноги – найнадійніший транспорт), позитивні емоції приносять природа і друзі менші та більші: котик, песики і кінь, які, бачачи мене, йшли навпроти, чекаючи на гостинці…
Ярослав Дзісяк, «Чортківський вісник», від 7 вересня 2018 р.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень