Чим ближче до виборів, тим частіше згадують про провінцію наші народні депутати. Ніби й не так давно, а саме 10 серпня, Трускавець відвідав нардеп Андрій Парубій, після нього 28 серпня приїхав віце-спікер Микола Томенко і ось маємо ще одного гостя – нашоукраїнця (вибачайте, лідера партії «За Україну!») В’ячеслава Кириленка. Майже годину, з 17 до 18, В’ячеслав Кириленко у компанії кандидата в депутати по 121 Дрогобицькому виборчому округу Романа Ілика спілкувалися з виборцями. Хоча слово «спілкувалися» не надто пасує для цієї ситуації, коли місце мали два монологи – пана Кириленка та пана Ілика.
До приїзду високого гостя готувалася не тільки місцева «Батьківщина», але й трускавецька «Наша Україна», до котрої входить цвіт, еліта трускавецької громади. Саме «Наша Україна» була тим осередком, котрий в героїчний час Помаранчевої революції гуртував у Трускавці дрібніші партії типу УНП, КУН, «Батьківщина», «Свобода», «Пора», а також громадські організації і просто небайдужих трускавчан (а тоді мало хто був байдужим, в цей час національного зриву). Саме з середовища «Нашої України» і народилися такі політики, котрі згодом її ж і почали руйнувати творенням власних політичних проектів – чи то на чиєсь замовлення, чи на догоду власним амбіціям. Як повідомили «Трускавецькому віснику» місцеві «нашоукраїнці», в них було ряд запитань саме до В’ячеслава Кириленка як креатури Віктора Ющенка. Та запитання ці задати їм не було дано – після монологів два політики попрощалися і відповідали вже тільки тим, хто надто рвався запитати «а чому?», «а як?», «а коли?» тощо. Та й тих підганяв Володимир Кондзьолка, довірена особа пана Ілика, бо ж надто насичений графік – пройшли зустріч з інтелігенцією Дрогобича, прес-конференція (її радше вартувало б назвати брифінгом), спілкування з мешканцями Меденич, а ще ж попереду зустріч з простими дрогобичанами.
«Слава Україні, як кажуть у вас на Трускавеччині і в нас на Білоцерківщині», – цим вітанням розпочав свою промову В’ячеслав Кириленко і торкнувся дійсно насущних тем – мова, українські суди, антиукраїнська політика міністрів Табачника та Саламатіна, золоті унітази в Міжгір`ї, демократичність виборів. Кандидат застеріг, що ці вибори можуть бути останніми демократичними в Україні, бо якщо Партія регіонів їх переможе, тоді вже буде як в Білорусі – «чергові вибори Президента» із відомим іменем. В’ячеслав Кириленко закликав до пильності, щоб люди не вірили самовисуванцям, бо «є опозиція, а є китайська підробка», зазначив він.
Пряма мова В’ячеслава Кириленка: «У Дрогобицькому окрузі в нас є один кандидат від опозиції – Роман Ілик. І всі хочуть “відкусити” частину його підтримки, “відкусити” частину Ілика. Роль всіх самовисуванців – відібрати голоси у єдиного кандидата від опозиції, іншої ролі у них немає. Думаю, в більшості випадків вони координують свої дії з владою. Це кандидати, які не вступлять у фракцію “Батьківщина” і відповідно не будуть боротися проти всіх цих ганебних рішень режиму, які нам треба скасувати і потім почати реалізовувати власну програму. Це закамуфльовані кандидати від влади. Адже спробуй тут, у Дрогобичі, виграй від влади! І це така тенденція по всій країні. Це технологія – понатикати по три-чотири своїх кандидати в округ і сказати, що вони всі від опозиції. Але я певен, всі патріотичні люди на Дрогобиччині знають, що від опозиції – єдиний кандидат Роман Ілик. Тільки він нас представляє. Якщо ми не будемо добирати все, що нам належиться у Дрогобичі і взагалі на заході України, то тоді влада взагалі святкуватиме. Ми повинні на тій частині країни, що є виразно патріотичною, виграти всі мажоритарні округи. Це не лише Галичина, а й Волинь, Поділля, Центральна Україна».
Слід зауважити, що народу біля кінотеатру «Злата», під яким проходила зустріч, зібралося немало. Та коли почав виступати Роман Ілик, то люди почали розходитися, адже слухати двічі одне і те ж нецікаво (про білоруський варіант, здачу інтересів нашому північному сусіду, заклики голосувати за опозицію, в котру влилося сім політичних сил). Втім, значно більше, ніж В’ячеслав Кириленко, зупинився Роман Ілик на місцевій проблематиці. Він навів приклад, що не працюють «Галол», «Галлак», дрогобицькі заводи, а про «Полімінерал» сказав, що є інвестор, який готовий підняти з руїн це стебницьке підприємство, але влада лобіює радше інтереси знову ж таки іноземної держави. Звичайно, це не наша справа і ми не мусимо це згадувати, але ж від 2005 до 2010 року була можливість підняти з руїн і бориславські, і стебницькі, і дрогобицькі підприємства, і влада начебто була своя, рідна, помаранчева, а не «антиукраїнська», як каже В’ячеслав Кириленко. То чому не зробили цього?
Детально зупинився В’ячеслав Кириленко на реформах уряду та соціальних ініціативах Президента України. Він різко розкритикував політику Миколи Азарова, проїхався по Сергію Тигипку, пророкуючи, що той ховатиметься після виборів так само, як ховався після виборів-2004, звинуватив у прийнятті мовного закону Віктора Януковича та Володимира Литвина, розповів про страшні порушення регламенту комуністом Адамом Мартинюком та про життя українського парламенту взагалі. Нехай вибачить нам Роман Романович, але на тлі такого колоритного та досвідченого політика як В’ячеслав Кириленко він виглядав дещо блідо та мляво, тож щоб виправити ситуацію, його політтехнологам варто детально попрацювати і то негайно – часу ж мало.
Завтра В’ячеслав Кириленко відвідає курортну Східницю та нафтовий Борислав, а потім, вже з листопада, знову плідно працюватиме в новому складі нового українського парламенту. Адже він – у прохідній частині списку ОО «Батьківщина». Сподіваємося, що не забуватиме він про Дрогобиччину (і про Трускавець зокрема) і після виборів.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень