В такий нелегкий, але важливий для України час ми не можемо забути народження того, хто досі залишається героєм, пророком, генієм. І не тільки тому ми його згадуємо, що Шевченкові сьогодні було б 200, але й тому, що його слова перегукуються в наших серцях і стають лозунгами в боротьбі зі свавіллям і беззаконням. Він залишив величезний слід не просто в історії нашої країни, а, мабуть, до кінця існування світу буде жити його слово.
В часи його життя Україну поневолювали, розкрадали, притісняли. І колюча правда, яку він говорив, однозначно не подобалась тим, проти кого вона була спрямована. За те його і вислали з України, заборонивши писати і малювати. Шевченко не міг мовчати, коли бачив свій народ в біді, коли бачив його приспану свідомість і готовність бути рабами. Тому слова, які він писав тоді, актуальні сьогодні. Бо досі Україну розкрадають люди, які мали б її відбудовувати. Досі українців притісняють ті, хто вважають себе чомусь вищими за нас. Досі Україна залишається бажаною землею до загарбання і поділу. Мабуть, Шевченко сам не думав, що затягнеться усе так надовго. І, можливо, ми й самі, ставши незалежною державою, не могли повірити, що сьогодні такі події відбуватимуться у нас, на нашій землі, яку, безсумнівно, відділив для нас Бог. Ось слова поета про загарбницьку сутність сусідів України: «неситим оком на край світу заглядає, чи нема країни, щоб загарбать»… Рядки актуальні і досі. Про інформаційну війну і сприйняття чужої інформації як своєї теж передбачено Шевченком. Тому, він зі смутком просить:
«Все розберіть… та спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?
…Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь».»
І аж ніяк не є виходом утікати на іншу землю, залишаючи Україну:
«Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого».
А ось і вихід:
«Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть».
Звичайно, є й заклики про збройне протистояння. Проте, найкращий вихід для нашої землі криється в найсильнішій зброї – молитві. Якщо ми віддамо Богу ситуацію на нашій землі, повірте, ніхто не вирішить цей конфлікт краще, як Він. Нам же усім іще одна настанова:
«Обніміться, брати мої,
Молю вас, благаю!»
Єдність, як ніколи, сьогодні потрібна українцям. Єдинство церков, єдинство партій, єдинство сімей. Нехай ніхто не ділить нас, не ділить нашу територію, не ділить наші серця. Розділяйте болі і радості один одного, розумійте слабкості безсилих і не закривайтесь в собі, коли вам важко. Наша країна, безумовно, починається з самих нас. Давайте не тільки судити тих, хто краде багато, а подивимось на нашу повсякденність. Давайте приберемо власне подвір’я – і стане чистіше на Україні. Давайте закриємо уста для образи наших близьких – і стане менше болі і сліз. Давайте не вбиватимемо абортами – і не проливатиметься невинна кров. Давайте любити ворогів – і цим виграємо, однозначно… Важливо, що Тарас Григорович Шевченко мав особливе ставлення до Бога і Біблії. Те, що він читав її – безперечно. Адже псалми, вірш «Во Іудеї во дні они», поеми «Царі», «Саул», «Марія» і ін. свідчать, що поет любив Боже Слово і використовував Його як основу до написання своїх творів. Якщо ж читав геній Біблію, то безсумнівно, вона торкалася його серця, бо ніколи Боже Слово не проходить безслідно в нашому житті.
Існує багато недоведених моментів і таємниць з життя генія. І можна довго сперечатися. Проте, основне питання, яке цікавить наразі мене; «Що запишу по собі я?» Шевченко, насамперед, був просто людиною, тим, хто використав талант від Бога, як важливий скарб, що приніс в серця людей надію і збудив їх національну свідомість. Якщо Бог дав вам голос, яким можна говорити до всієї нації – говоріть, вселяйте надію і пророкуйте. І не тільки голос. У кожного з нас є закладений Богом талант. Тож давайте використаємо його на збудування і збагачення України.
Віта Петрів, газета «Добра Новина»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень