Від людини на підсвідомому рівні залежить те, як вона сприймає оточуючий її світ та події в ньому. Хтось може не помітити нічого, а хтось побачить все. Для когось це буде звичним предметом, а хтось побачить в ньому організований сепаратизм. Ось так по-різному сьогодні сприймають світ наші діти.
Вчора в дитячому санаторії «Джерело» відбувався патріотичний захід, на якому вихованці місцевих шкіл виступали для тих дітей, котрі зараз знаходяться в санаторії на відпочинку та лікуванні. Захід пройшов «на ура», але вже сьогодні до нас дійшла інформація про те, що приїжджі діти закидали місцевих резинками в кольорах російського стягу.
Ми вирішили перевірити цю інформацію та пішли по гарячих слідах. Та в «Джерелі», як виявилось, ніхто нічого подібного не чув і не бачив. Лише в самому актовому залі, на сцені, ми знайшли декілька кольорових тоненьких резинок, з яких часто плетуть браслети. Кольори їх були різноманітними.
А зараз спробуємо відтворити події вчорашнього заходу. Діти виступають, співають, розказують вірші, а хтось із маленьких глядачів, які стояли під сценою (адже всі просто не поміщались на кріслах актового залу) вирішив похуліганити і час від часу кидав на сцену такі резинки. Захід закінчився, дітей забрали батьки, а один із хлопчиків розповів татові про такий «нетеплий» прийом дітей зі сходу. Сказав, що в нього кидали резинками і назвав кольори, які побачив та запам’ятав. Батьки очевидно зробили висновки, що це проросійська символіка та побачили в цьому сепаратистські провокації та організовану акцію «донецьких та луганських». Ось так майже на рівному місці ледь не спалахнув ще один міжрегіональний конфлікт.
Прикро, що за останній рік наша країна, навіть в особі її найменших громадян, перетворилась на два ворожі табори, між якими постійно існує напруження і завжди можлива сварка. Ми всі намагаємось бути патріотами, навчаємо цьому наших дітей, але чи не перегинаємо ми при цьому палку? Адже ми просто втікаємо від однієї крайності під назвою сепаратизм до іншої крайності, максимального патріотизму. А вона нічим не краща, адже тоді люди в усіх інакомислячих бачать ворогів, а в кожному необережному слові чи вчинку бачать сепаратизм.
Нам треба бути патріотами своєї країни. Але здоровими та тверезомислячими патріотами. Потрібно знайти ту золоту серединку, яка допоможе нам любити свою країну, знати свою мову, але при цьому з повагою ставитись до тих, хто з певних причин живе в російськомовному регіоні та має інші звичаї та традиції. Адже все це не заважає нам бути одночасно громадянами однієї країни, під чудовою назвою Україна.
Виховуймо своїх дітей правильно! Навчаймо їх бачити добро та позитив, а не лише зло та підступність. Адже саме від нашого виховання залежить те, яким буде наше наступне покоління і скільки продовжуватиметься ця ворожнеча заходу та сходу.
Ніна ФЕДЬКО
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень