Редакцiйна пошта завалена листами читачiв з рiзних регiонiв України. Люди скаржаться, що роками стоять у пiльговiй черзi на видiлення житла, однак мiсцева влада його їм вперто не дає. Натомiсть прокурори, суддi, податкiвцi ледь не щомiсяця святкують новосiлля.
Невже таке можливе? Як можна відмовити у житлі тим, кому воно належиться у першу чергу і на пільгових умовах?
Виявляється, можна. Якщо треба надати житло прокуроровi чи судді.
Але як? “Експрес” вирiшив це з’ясувати.
У мiськi ради обласних центрiв України ми надiслали журналiстськi запити з проханням надати iнформацiю про величину квартирної черги, кiлькiсть осiб, котрi мають право на першочергове чи позачергове видiлення житла, а також про те, скiльки квартир за останнi десять рокiв надано працiвникам прокуратури, судiв, мiлiцiї й податкової.
Цікаво, що майже в усіх обласних центрах Східної України, де керують члени Партії регіонів, на запит відреагували однаково. Вибачте, мовляв, “ця iнформацiя мiстить персональнi данi, а тому розголошенню не пiдлягає”.
Така відповідь не здивувала. Бо ж як мер має пояснити, наприклад, матері багатодітної сім’ї, чому вона не може роками дiстати квартиру, яка належиться її сім’ї за законом, тодi як прокурори одержують ордери на помешкання доволi швидко? І зазвичай цi помешкання у новобудовi чи в елiтному районi мiста. Тобто, посвiдчення працiвника прокуратури, СБУ, мiлiцiї дiє на владу набагато переконливiше, нiж посвiдчення багатодiтної матерi чи iнвалiда.
Але з багатьох мiст нам усе-таки вiдповiли. І це дало змогу з’ясувати, як побудована ця схема, що дозволяє людям у погонах витирати ноги об закон.
Для прикладу, у Тернополi з 2005 року мiлiцiя, СБУ, прокурори й суди дiстали 32 помешкання, тодi як з 2008 року в цьому обласному центрi видiлено лише двi квартири для полiпшення житлових умов багатодiтних, три квартири для лiквiдаторiв аварiї на ЧАЕС, сiм квартир для iнвалiдiв вiйни, одну — для ветерана вiйни. Тобто, першочерговики дiстали лише 13 квартир.
Квартирна черга у Львовi налiчує 25,7 тисячi осiб. 114 сiмей мешкають в аварiйних квартирах, вiдтак потребують негайного вiдселення. Найдовше у черзi стоять три родини — вони на облiку ще з… 1964 року! Така ж ситуацiя в iнших мiстах України.
Про силовиків дбає й міська влада Львова. За останні десять років від мерії ордери на квартири отримали 77 працівників міліції, суду, прокуратури, СБУ та навіть податкової. Найбільше ж у львівській мерії в пошані прокуратура.
Їм мер Андрій Садовий дав 42 квартири. I також левову частку цих помешкань силовики приватизували. Причому квартири їм дають в елітних районах міста. Так, один iз суддів завдяки мерії оселився в будинку якраз навпроти ратуші.
У меріях виправдовуються. Мовляв, давали житло людям у погонах як службове.
Так, це правда. Але ми простежили, що відбувається згодом. І все стало зрозумілим.
Ці квартири міліціонери, працiвники СБУ, прокурори та судді швиденько приватизують. Тобто видiлені як службові, квартири умить стають приватними. I навіть якщо прокурора чи суддю переведуть працювати в інше місто, квартиру в нього вже ніхто не забере. А людина, котра прийде на її місце, знову вимагатиме від місцевої влади виділити їй помешкання!
I кому швидше мер піде назустріч — багатодітній родині, котра десятиліттями тулиться в однокімнатній квартирі, чи прокуроровi? Прокуроровi. А прокурор, уже невдовзi після новосілля, її приватизує.
Не вірите? Ось вам кілька цифр. За даними департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міськради, за останні десять років мерія видала 194 ордери на квартири співробітникам судів, прокуратури, СБУ, міліції. З них уже 130 приватизовано. Аналогічна ситуація у Хмельницькому — там iз 117 виділених силовикам квартир приватизовано 83. У Львові майже всі надані прокурорам, міліціонерам та суддям квартири стали приватними.
Чому закон про забезпечення житлом для прокурорів діє, а для багатодітних родин — ні? Про це у розмові з правозахисником Олексієм Вєренцовим та адвокатом i громадським активістом Тетяною Монтян.
Т. Монтян: — Такі дії міських влад — це демонстрація зневаги чиновників до багатодітних сімей, інвалідів, ветеранів. Простих людей посадовцi мають за бидло. Для них на першому місці прокурори, міліціонери, судді. Саме вони повинні “відмазувати” чиновників від вiдповiдальностi за всiлякi оборудки. Мери знають: дадуть силовикам квартиру — i при потребі можуть сподiватися від них допомоги. Адже в нас нічого не робиться просто
так.
Загалом по всій Україні житлову чергу поділили на три потоки — загальну, першочергову та позачергову. Право на першочергове отримання квартири мають насамперед учасники бойових дій, які зазнали поранення або каліцтва в ходi цих дій, для них передбачено термін два роки з часу взяття на облік. У цій же категорії – інваліди першої та другої груп, особи, котрі мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
На окремі квадратні метри повиннi розселяти і громадян, котрі мають тяжкі хронічні недуги. За законодавством, першочергове житло також повиннi надавати сім’ям та матерям-одиначкам з трьома і більше дітьми, а також у разі
народження близнюків чи дітей-інвалідів.
Так, відповідно до закону “Про прокуратуру”, прокурори та слідчі теж забезпечуються житловою площею в першочерговому порядку. Мало того, місцеві органи влади повинні забезпечити їх житловими приміщеннями протягом півроку. Але ж це нонсенс! Тобто, інші категорії громадян, котрі мають право на першочергове отримання помешкання, можуть чекати на нього роками, а прокурорам квартиру подавай негайно! Першочергово надають квартири й міліціонерам та суддям.
О. Вєренцов: — Квартири для прокурорів, суддів, правоохоронців є своєрідним хабарем місцевої влади силовикам. Коли будівельна фірма здає будинок, то передає місцевій владі певну кількість квартир, щоб не мати клопоту з підписанням акта про здачу будинку в експлуатацію. А вже мерія ці квартири передає прокурорам. Така схема вдовольняє i забудовників, i владу, i силовиків. Міська влада надає квартиру не особисто прокурору, а прокуратурі чи суду. А вже керівництво цих структур самостійно вирішує, кому видiлити це помешкання.
Є ще одна схема. Наприклад, міськрада виділяє безплатно земельну ділянку пiд будівництво житла для суду чи міліції. Ті знаходять будівельну фірму, котрій пропонують на цій ділянцi звести будинок, частину квартир у якому продати по ринковій ціні, натомість квартири для суддів будуть безплатними. Така схема пiдходить усім. Адже будівельна фірма економить на купівлі земельної ділянки для будівництва, а власники цієї ділянки отримають квартири задарма. Та й проблем iз здачею в експлуатацію суддівського чи міліцiйного будинку не буде.
— Як з таким боротися?
Т. Монтян: — Найцинічніше в цій ситуації, що у прокурорів, суддів – доволі великі зарплати, вони самі можуть придбати квартиру. Скажіть, чи багато людей сьогодні можуть похвалитися зарплатнею 10 — 15 тисяч, котру мають судді? Думаю, що ні. То чому їм потрібно безплатно давати житло, котре вони потім успішно приватизують? Такого ніде у цивілізованому світі нема.
Мало того, прокурори не соромляться домагатись квартир через суд. Так, недавно Вищий адміністративний суд зобов’язав Хмельницьку міськраду надати помічниковi прокурора міста квартиру. Як свідчать матеріали справи, позивач був призначений помічником прокурора Хмельницького у 2005 році. До того часу він жив у місті Славута. У Хмельницькому йому була виділена кімната в гуртожитку, де він проживає разом із донькою. Крім того, міськрада у 2006 році поставила його на квартирний облік пiд № 674 у позачерговому списку. У 2010 році помічник прокурора звернувся до суду із позовом, щоб міськрада забезпечила його житлом. Міжрайонний суд Хмельницької області задовольнив цей позов, однак апеляційний суд його змінив. Зокрема, було вказано, що квартиру чиновник отримає
в порядку черги серед осіб, які мають право на позачергове пільгове отримання житла. Втім, ВАСУ таки зобов’язав міськраду надати квартиру.
При цьому суд постановив, що наявність у міськради зобов’язань перед іншими особами жодним чином не звільняє її від виконання зобов’язань, покладених на неї законом перед помічником прокурора.
Тому я б радила людям, котрі стоять у першочерговій чи позачерговій черзі, також звертатися до суду.
О. Вєренцов: — А я не вірю, що проста людина може домогтися гарантованого їй законом помешкання через суд. Треба зважуватися на радикальні кроки. Наприклад, прикувати себе наручниками до дверей кабiнету мера міста. Як
свідчить практика, такi акції протесту були успішними.
Навіть якщо, наприклад, багатодітна сім’я й виграє такий суд, то я певен, що влада не поспішатиме з його виконанням.
Подібне рішення на користь прокурора вона швидше виконає.
Тим більше, судова тяганина триватиме не один рік, i це доволі витратна справа. Бо пересічна людана, котра не має юридичних знань, обмежена у захисті своїх законних прав на отримання пільгового житла. А на послуги адвокатів потрiбнi чималi кошти. Адже адвокат за годину роботи бере щонайменше 100 гривень.
— Але доволі часто прокурор чи суддя, отримавши житло, швидко його приватизують. Службовця переводять в інше місто, а житло залишається у його власності. Натомість новий працівник, котрий приходить на звiльнене місце, також вимагає надати йому помешкання протягом шести місяців. Що з цим робити?
Т. Монтян: — Надання силовикам квартир вiд мiської влади — це пережиток минулого. У жодній iншiй країні Європи такого немає. Квартира прокурору — це хабар від влади. Взамін мерія може попросити від судді, прокурора заплющити очі на свою протиправну діяльність. Наприклад, на незаконне відчуження землі чи об’єктів нерухомості. Тому доки це триватиме — ні прокуратури, ні суди у нас не будуть незалежними. Як правило, найчастіше дiстають житло прокурори та судді на тій території, де мiститься міськрада.
О. Вєренцов: — Щоб покласти цьому край, задля економії державних коштів треба було б збудувати кілька будинків для силовиків, котрі б мали статус гуртожитків, i туди їх заселяти. Або ж надати цим квартирам статус службової iз забороною приватизації.
Інакше квартирне питання прокурорів, міліціонерів й суддів в Україні ніколи не буде вирішене.
Богдан КУФРИК
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень